Дженні Джексон

Ще одна сімейна сага, яку я із задоволенням прочитала цього року, — це "Ананасова вулиця" (авторка — Дженні Джексон). Коли я навчалася в університеті, то полюбила такі книги завдяки "Сазі про Форсайтів", але потім якось забулося. Випадково повернула собі захоплення ними у червні завдяки "Дарлінґам" (авторка — Ханна Маккінон). В "Ананасовій вулиці" у центрі історії знаходиться заможна родина Стоктонів. Вони живуть у Нью-Йорку й три покоління примножують своє багатство та статки. Чип та Тільда Стоктон (голови родини) піклуються про збереження статусу, спадку та традицій, постійно організовуючи тематичні вечірки й благодійні заходи. У них є троє дітей: Дарлі, Джорджіана й Корд. Дарлі — найстарша донька, яка народилася в багатстві, але відмовилася від свого спадку, коли виходила заміж (вона не захотіла підписувати шлюбний контракт з майбутнім чоловіком). Усі гроші з її трастового фонду успадкують її діти. І все йде ніби за планом: чоловік Дарлі працює й заробляє багато грошей, вона займається вихованням дітей, пожертвувавши своєю кар'єрою. Та одного дня її чоловіка раптово звільняють, підставивши на роботі (тут проявляється расова дискримінація, бо її чоловік з Азії), і сім'я Дарлі втрачає єдине джерело свого доходу. Джорджіана — наймолодша донька, яка отримала величезний спадок (38 млн доларів), але почувається нереалізованою та постійно шукає себе. Вона працює в благодійній організації заради задоволення, активно займається спортом, ходить на вечірки зі своїми подругами. Її життя перевертається з ніг на голову, коли вона закохується в начальника, і виявляється… (тут уже вам треба читати самим, не хочу спойлерити). Корд — єдиний син родини, якому вдається поєднувати в собі позитив, доброзичливість та соціальний статус. Він одружується із Сашею, яка походить з простої американської родини і яка постійно почувається чужою у цій великій багатій родині. Мені було цікаво читати цю книгу й звертати увагу на все, що стосується фінансів у великій заможній американській родині. 💸 Ось деякі з моїх спостережень, які я забираю із собою: ✅ Багатство створюється поколіннями. Гроші, які мають Стоктони зараз, не зароблені з нуля, а передані у спадок. Урок: справжній капітал варто створювати довгостроково й думати не лише про себе, а й про наступні покоління. ✅ Збереження активів — ключ до багатства. Основою їхніх статків є нерухомість, спадкові фонди й інвестиції, а не заробітна плата. Вони не «витрачають основу», а живуть на доходи від капіталу (дивіденди, ренту, відсотки). Урок: важливо не лише заробляти, а й створювати активи, що працюватимуть без твоєї щоденної участі. ✅ Диверсифікація та консервативність. У книзі немає детального опису їхнього портфеля, але old money зазвичай тримає гроші у «класичних» інструментах: акції великих компаній, облігації, нерухомість, трасти. Вони уникають надмірного ризику. Урок: замість спекулятивних ставок — довгострокове і збалансоване інвестування. ✅ Соціальний капітал як частина фінансів. Родина підтримує статус, контакти й репутацію — це теж «актив», який допомагає залишатися у привілейованому колі. Урок: зв’язки та репутація можуть мати не менше значення, ніж гроші. ✅ Фінансова культура і стриманість. Вони не кричать про свої гроші — розкіш у них стримана, «невидима», але підкреслює стабільність. Це не показове споживання, а стратегія збереження капіталу. Урок: демонстративні витрати часто виснажують, а не зміцнюють фінансову позицію. Сім’я Стоктонів показує, що old money — це насамперед про збереження й управління активами, довгостроковість і культуру поводження з грошима. Навіть якщо ми не маємо спадкових фондів, ми можемо запозичити цю філософію: створювати активи, уникати руйнівних ризиків, розвивати соціальний капітал і дивитися на фінанси крізь призму поколінь.

Анонім

Ще одна сімейна сага, яку вам буде цікаво прочитати, бо, по-перше, має невеликий обсяг, по-друге, просто просочена гумором, по-третє, підіймає гострі соціальні питання. Бо нерівність — це не лише про гроші, це може бути і про звичайні людські стосунки. Про що? Про життя однієї багатої родини, що належить до еліти Нью-Йорка та має родинний будинок на Ананасовій вулиці, оточеній такими ж фруктовими вулицями, де мешкають такі ж вершки суспільства. В родині є троє дітей: дві доньки та син. І коли син одружується, дівчата повелися зверхньо і несправедливо. То ж ми читатимемо історію, написану від імені саме цих трьох молодих жінок. "- Ти знав, що ананас символізує гостинність і прийняття? — Так. — Маллін глянув на неї, здивовано звівши брови. — Моряки привозили їх додому й викладали перед своїми будинками. — Саме так. Але все переплуталося. Колумб уперше побачив їх у Бразилії й привіз один у Європу іспанському королю. Це був престижний фрукт, для найвищої еліти. Символ статусу, який могли мати лише заможні. Ми вважаємо ананаси незвичними, а насправді вони символізують колоніалізм та імперіалізм." І не думайте, що лише невістка зазнає мук, у кожної з жінок свої тортури — професійний занепад, відсутність подруг, дивне кохання. А ще залишається проблема грошей, їх то не вистачає, то занадто багато) Тим більше ці гроші не зароблені саме цими поколіннями, вони перейшли у спадок. Ще одним героєм твору є будинок: родинний маєток, де минуло дитинство дітей, і куди тягне усіх членів родини (навіть найменших), але невістка не може тут нічого змінити і вимушена жити в цьому мавзолеї. Але поступово усі змінюються і за цим дуже цікаво спостерігати. Рекомендую.

Анонім

«Ананасова вулиця» Дженні Джексон — це сімейна драма, яка розгортається у вищих колах Нью-Йорка. Книга занурює читача у життя заможної родини, показуючи їхні внутрішні конфлікти, боротьбу з суспільними очікуваннями та спроби знайти власний шлях. Роман поєднує іронію та емоційність, вдало передаючи атмосферу привілейованого світу, де за зовнішнім блиском ховаються особисті трагедії. Персонажі живі та багатогранні, а сюжет охоплює теми класової нерівності, пошуку себе та родинних зв’язків. Книга підійде тим, хто любить глибокі історії про взаємини, соціальні контрасти та емоційні виклики, з якими стикаються навіть найбільш забезпечені люди.

Анонім