Збірка еротичної прози, що відкриває чуттєвість і романтичні пориви українських класиків першої третини ХХ століття. Книга поєднує ніжність і пристрасть, інтимність і сміливу відвертість, створюючи справжній літературний калейдоскоп людських бажань.

Можу безупинно говорити про цей унікальний для української літератури роман, який для мене завжди пахне морським повітрям, деревом щойно збудованого корабля і свободою, яка не поміщається у жодні береги і кордони ?☀️ Особисто для мене цей роман про відчуття, про творчість, яка схожа на шторм: розбурхує, ламає, а потім залишає тебе стояти на палубі - мокрого, втомленого, але щасливого Яновський настільки щиро і красиво говорить про любов (до мистецтва, до моря, до людей, до самого життя), що хочеться жити на повну, як його герої: знімати кіно, пливти назустріч невідомому, не боятися помилок і зберігати у собі вогонь і жагу до життя і пригод Я в захваті від "Майстра корабля", в який закохалася з першої сторінки Чесно, цей роман я не прочитала, а дихала ним, і навіть коли перегорнула останню сторінку, атмосфера книги і шум моря всередині мене ще довго не вщухали

Майстер Корабля - Юрій Яновський 3/5 «І що це було?» Якщо коротко про «після прочитання» Я не скажу, що це було жахливо, мені було цікаво чим все закінчиться і це не було нудно, хоча признаюся що пару розділів я таки пропустила, бо не бачила в них сенсу Початок був навіть затишним, мені було цікаво читати цей процес як вони готувалися до знімання фільму) З останньої третини твору я не розуміла взагалі нічого, нащо воно було? Яким чином воно розвиває сюжет? Ясно що нічого не ясно) і ці описи будування корабля до чого там? Вони лише обривали основний сюжет, ось цю останню третину можна було б скоротити вдвічі або втричі і нічого б не змінилося)

"Майстер корабля" Юрія Яновського — історія, яка несе тебе далеко від буденності в Одесу 1920-х років: шум порту, солоний запах моря, яскраві, незабутні персонажі. Яновський пише так, що кожне слово, кожен рядок просочений почуттями. Цікаві стосунки між персонажами, класні, різноманітні образи. Особливе місце у творі посідає море. Мені здається, що йому треба було написати окрему книгу, яка повністю складалася б з описів моря. Я ще зі школи люблю цю книгу, було приємно перечитати

"Майстер корабля" Юрія Яновського — історія, яка несе тебе далеко від буденності в Одеси 1920-х років: шум порту, солоний запах моря, яскраві, незабутні персонажі. Яновський пише так, що кожне слово, кожен рядок просочений почуттями. Цікаві стосунки між персонажами, класні, різноманітні образи. Особливе місце у творі посідає море. Мені здається, що йому треба було написати окрему книгу, яка повністю складалася б з описів моря. Я ще зі школи люблю цю книгу, було приємно перечитати

? «Море — це великий степ, на якому росте синя і чорна трава. Біля моря добре думається і звичайні слова набирають таємного і великого змісту». ? Я трохи не вписалася в літо з «Майстром корабля», але коли в руках нарешті опиняється головний український роман про Одесу, я просто не змогла відкласти його на цілий рік. До того ж найкращий одеський сезон — оксамитовий, вересневий, а тому погода за вікном лише підсилювала романтично-легку, безтурботно-авантюристську, солоно-морську атмосферу роману. Хоч зараз цей дебютний роман Яновського вивчають в 11 класі, у мої шкільні роки його в програмі ще не було. Взагалі я почувалася відстороненою, відмежованою від програм з української літератури та навіть історії, адже згадок не тільки самої Одеси, але й в цілому регіону в них майже не було. Мені вже тоді не подобалась бандитська та російська легенда рідного міста, але й хоч скільки то видимого альтернативного наративу тоді також не було. Цю українську Одесу доводиться віднаходити по крупинках, вишукувати, складати для себе, наче пазл: зі згадок в оповідях сучасників, як от Сергія Осоки; в мемуарах і біографіях літературної інтелігенції; в історичних нарисах, на кшталт «Червоного князя» Снайдера. В цьому контексті, ті декілька повноцінних романів українських класиків, які зараз виринають у загальний дискурс — справжній скарб. Тим паче коли це дійсно прекрасні літературні роботи, якою є «Майстер корабля». Роман Яновського може привабити багатьма своїми аспектами: це міський роман; це любовна історія; він занурюється в кінематографічну тематику, а також має свої основні реальні характери і пригоди особистостей, найвизначнішою з яких є, авжеж, Олександр Довженко; нарешті, твір має нестандартну структуру, яка робить його легким і грайливим. Але, найголовніше, цей роман — про море. Про солоне повітря, яким просякнуто його атмосферу, про пригоди, авантюрність і непередбачуваність, про стихію, яка змінює душі і спосіб життя. Море Яновського виявилося дуже сумісним з моїм морем, а тому я насолодилася кожною хвилею, кожною бризкою цього роману. Його романтичність (як твору напряму романтизму, а не любовного роману) робить історію настільки прозорою, мрійливою, невагомою, що вона видається майже фентезійною. Не дарма автор відмовляється від назв міста та країни подій, та й більшість персонажів мають радше прізвиська, ніж реальні імена. Це дозволяє спокійно насолоджуватися історією без жодного контексту, тим паче що навіть сюжет в ній — це скоріш обрамлення для атмосфери, а не навпаки. У цьому конкретному виданні також подано вирізані автором уривки тексту, прочитавши які, можна впевнитися, що вирізати їх було радше правильним рішенням. До того ж додано кілька коротесеньких нарисів Яновського про кіностудію і її представників. Ці нариси чудово доповнюють основний твір, оповідаючи про людей-прототипів головних героїв. Я дуже хотіла, щоб «Майстер корабля» мені сподобався, і це сталося. Я впевнена, що ще не раз буду згадувати чарівний епізод, де Професор обирає деревину для корабля. А слова про те що «море — це великий степ, де росте синя і чорна трава», здається, вже закарбувались десь усередині мене на довгий час. Мати (і нарешті бути свідомою цього) такий український роман про рідне місто — розкіш і насолода, яку я неймовірно ціную. ? Вайби й асоціації: альбом Coldplay «A Head Full of Dreams»

То-Ма-Кі, Сев, Тайах - у цьому трикутнику персонажів присутня і дружба, і закоханість. Потім на горизонті з'являється моряк Богдан, який викликає зацікавлення в товаришів своїми пригодами. Кожен із персонажів має свого прототипа. І що цікаво, Яновський написав цей роман ще до 30-ти років, а його прототип (То-Ма-Кі) - це вже людина за 70, у котрої склалося життя як і в кар'єрі, так і в особистому. Тобто така собі проєкція на майбутнє. Мариністичний роман (про море), але чудово ліг би на сценарій фільму саме через часопростір, використаний у творі.

ця книжка – спосіб по-іншому подивитись на українську літературу 20 століття. це спосіб відкрити для себе нових (перекреслено) забутих авторів. мала форма (оповідання) найкраще пасує до сьогоднішнього виру подій і допомагає сконцентруватись на кожній окремій історії на кілька сторінок. тексти чуттєві, відверті романтичні, але не відірвані від реальності. на фоні завжди присутній контекст початку століття та революції. раджу читати!