Неймовірно ніжні, чуттєві, палкі вірші у цій збірці! Як гарно писав Микола Вінграновський – не передати словами. Раджу до прочитання, якщо ви кохаєте або хочете відчути це почуття. Повага видавництву за якісний папір та наповнення. Я в захваті!

Поезія Ірини Жиленко асоціюється у мене із сонячною осінню. Всупереч темним часам, в які їй припало творити, вона вив'язує свої вірші стрічками любові до того, що має — до білого пуделя, герані на вікні, дешевого вина і садового равлика. Шукає диво та радість у найбуденніших, здавалося б, речах і так дитинно-просто показує це іншим. Вірші останніх років вже серйозніші, у них більше смутку, більше самотності. Але навіть про наближення смерті — поширений мотив у пізніх віршах поетеси, Ірина Жиленко пише без страху, докорів чи гніву. Швидше, з якимось філософським прийняттям. "Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. Горошок синій-синій збігає по стіні. І хочеться збігати сходами, дуркувати, мружитися від осіннього літеплого сонечка. "І душа моя — сіть. І весна — мій улов. Світлий дощик і місячний серп. І для щастя не треба ні підстав, ні умов. Воно просто приходить і все." І хочеться вірити, радісно чекати кожну наступну хвилину — а раптом з нею прийде щастя? "Сонце вже бліде, немов крізь вату. Навіть равлика не дожене. А коли не зможе і вставати - Хто тоді навідає мене?" І хочеться скрутитися равликом під ковдрою і слухати дощ. Непоясненна магія поезії — здатність підсилювати радість, що відчуваємо, і втишувати біль. Розчулювати, втішати, заспокоювати і надихати. Спробуйте самі ?

На вигляд смачна,колір,тиснення,закладка,тонка хрустка бумага.Зміст неперевершений.

Чудова книга, наповнена поезією про любов, на всі смаки. Така гарна, що милує око. Видання якісне. Книга допомагає ознайомитися з українською літературою краще. Хороший подарунок для людини, яка захоплюється поезією.

Отримала цю книгу в подарунок, коли її неможливо було вполювати. Такі різні і такі прекрасні вірші наших авторів. Є про що подумати, посміятись тапоплакати. Чудова книга як на подарунок, так і у власну бібліотеку.

Неймовірна книга. Скільки кохання на її сторінках. Так романтично, що я прочитала вже двічі! Це ідеальна книга для будь-якого настрою, з нею можна дійсно відпочити, не треба слідкувати за сюжетом, просто і щиро насолоджуватись. Вона може стати прикрасою бібліотеки і прекрасним романтичним подарунком. Щиро вдячна Івану Малковичу за таку прекрасну антологію.

"Так ніхто не кохав. Антологія української поезії про кохання" — це збірка, яка зачіпає найглибші струни душі, наповнюючи серце одночасно болем і красою. Кожен вірш у цій антології — це не просто слова, це емоції, переживання, пристрасті, які живуть у кожному з нас, і які знаходять свій відгук у найтонших куточках серця. Я була вражена тим, як українські поети змогли втілити в своїх рядках всю складність і багатогранність кохання. Це не лише емоції від зустрічі з коханою людиною, але й сум, розлука, невиправдані надії, що залишають по собі біль. Поезія, яку зібрано в цій антології, вражає своєю щирістю і глибиною. Вірші — це справжні твори мистецтва, де кожне слово, кожен образ продовжує звучати в душі ще довго після того, як ти закриваєш книгу. Читати "Так ніхто не кохав" — це немов поринути у саму сутність кохання, відчути його смак, його біль і його світло. І хоча кожен поет вкладає в свої слова частину себе, у кожному з цих віршів я знаходила відгук своїх власних почуттів. Тут є все — від ніжності та захоплення до розчарування і туги. Це не просто антологія, це справжній емоційний калейдоскоп, який розкривається перед тобою в найрізноманітніших відтінках. Ця книга стала для мене не просто читанням, а цілим досвідом. Вона нагадала мені про те, як важливо цінувати кохання в усіх його формах — як у моменті щастя, так і у хвилини гіркоти. І хоча слова поетів часто звучать як болючі спогади, вони вчать нас любити глибше і щиріше, не боячись відкривати своє серце. "Так ніхто не кохав" — це вірші, які не просто читаються, а відчуваються. Це емоційна подорож через усі відтінки кохання, яка залишає у душі теплий слід і дарує відчуття того, що ти не один у своїх почуттях.

"Євангеліє від ластівки" — це книга, яка, здається, проникла прямо в серце і залишила незабутній відгук в моїй душі. Вона не просто розповідає історію — вона переживається, вона живе разом з тобою. І кожна її сторінка, кожен її рядок залишають слід, відчуття, яке неможливо описати простими словами. Це історія, сповнена глибоких переживань, болю і надії. Я відчула, як її персонажі переживають своєму шлях, шукають відповіді на важливі питання, часто задаючи собі: "Що таке істина? Яка роль любові в нашому житті?" І, хоча вони відштовхуються від свого власного досвіду, ці питання, на жаль, є дуже близькими кожному з нас. Це книга про боротьбу з самими собою, про пошук і прийняття себе. Своєю емоційною силою і глибиною "Євангеліє від ластівки" не просто захоплює, вона змушує відкрити очі на те, що ми часто не помічаємо в нашому звичайному житті. Історія про надію, про зміну, про світло, яке можна знайти навіть в темряві. Я відчула, як сама змінилася після того, як закінчила читати цю книгу. Вона залишила в моєму серці ту саму надію, ту ж саму силу вірити, навіть коли все здається неможливим. Ця книга стала для мене справжнім відкриттям — вона відкрила мені світ, про який я навіть не думала, світ, де кожен вибір має значення, де кожен шлях, навіть найболючіший, веде до чогось нового, до нового розуміння себе та оточуючих. Вона нагадує про важливість внутрішнього світу і про те, як важливо бути вірним своїм почуттям і переконанням. "Євангеліє від ластівки" залишила мені глибоке емоційне враження. Це книга, яка змушує відчувати, замислюватися і не залишає байдужим. Я буду ще довго переживати її емоції, її образи і ті уроки, які вона принесла.