Це просто вау. Манга відразу шокує читача, але все одно добряче затягує. Тяжка соціальна драма, яка показує життя таким яким воно є: дорослішання, підлітково-дитяча закоханість, гарні та погані батьки, гарні та погані партнери, гарні та погані діти. В центрі всього - неймовірно милий Пунпун. І неможливо оминути увагою неймовірну мальовку. Вона гарна, візуальні прийоми унікальні, перетворюючи мангу на справжній арт-гаус. Без сумніву читатиму й надалі)

Написане на сторінках розтрощить вас. Місцями буде важко дихати, буде бажання кинути манґу в стіну від несправедливості. Але вона варта уваги, вона розбиває серце Це однозначно історія тільки для дорослих. Не дарма є позначка 18+ Манґа місцями жорстока, місцями дуже відверта, іноді не зрозуміла, важка, химерна, але це ода неспокою, яке вселяє суспільство. «Останнім часом я бачу сон... Так часто, що вже й не певен, чи цей краєвид мені теж не сниться. День за днем реальність усе тяжче відрізнити від сну» З перших сторінок історія затягує нас в роздуми головного героя. І це наскільки глибоко, що починаєш задумуватись сам, чи справді я не перебуваю в сні «Зрештою, якщо вже прокинувся, отже, я досі існую» «Людина живе, а значить, її існування приносить користь. Тільки-от ми не завжди її помічаємо» Цю манґу хочеться розібрати на цитати і постійно нагадувати соб про важливість помічати щось хороше в собі. Ми бачимо розповідь 10-річної давності і часу в нас для цього вдосталь. Історія чіпляє, не дозволяє відкласти її. «Як далеко в минуле ми повернемося?»

Що ж. Нарешті маємо ще одну завершену серію. Соланін від Ініо Асано, видавництва Наша Ідея. Важко описати про що Соланін від Ініо Асано. Бо його треба пережити, і важко сказати про нього без спойлерів. Якщо коротко то це янгадалт про дорослішання та пошуки себе. Також зав'язано на учасниках гурту та їхнього життя. Якщо ж більш розлого, то все що сказане вгорі плюс рівна кількість депресії, емоції, суму та неймовірних почуттів коли читаєш. Які прям по синусоїді грають. Малюнок як завжди крутий, тут більше сказати нічого. Хіба що місцями схожі обличчя з інших робіт. Але до цього вже звик. Неймовірно круто, що українське видання окрім самої манґи Соланін містить також 2 додаткових ваншоти — В очікуванні весни (2010 рік) та Епілог (2017) які були написані автором пізніше.

Ця книга має дуже оманливу обкладинку. Я купила її кілька місяців тому і забула про її жанр, а сьогодні вирішила прочитати якісь легку мангу і… як я помилялася. Це – зовсім не легке чтиво. Колись я вже читала «Соланін» цього ж автора, і в принципі розуміла, що тут не дитяча історія, але не настільки ж! Розповідь починається з лікарні – герой сидить біля ліжка хворого вітчима, який вже давно не прокидається. Потім він виходить на лікарняне подвір’я і спілкується з іншим хворим на питання мети людського життя. І ніби все гарно, проте далі автор нас часто кидає у минуле/майбутнє, історії кількох персонажів, страшні події, які приховує смерть дівчинки, і жахливі життя людей, пов’язаних з нею. Чесно – розповідаються про страшні речі, тому книга точно лише для дорослих. Але як же майстерно автор веде нас вздовж всієї оповіді. Коли наприкінці книжки весь пазл складається, ти все ще не віриш у все і особисто я ще раз перечитала кілька перших розділів та відкрила для себе ще щось нове. Одним словом дуже майстерно, але й місцями огидно від подій, що зображені, тому 8*

Це моя перша манґа, і вона виявилася чудовою! Неймовірно заплутаний і серйозний сюжет, який не відпускає навіть після завершення. Точно можу впевнено радити!

”На добраніч, Пунпун” – манґа, яка зламає вас, але ви дякуватимете за це. Це не просто історія. Це глибокий, похмурий, болісний шлях дорослішання, який проходить Пунпун, і разом із ним – читач. ?‍?️? Ініо Асано створив щось настільки реалістичне та безжальне, що від книги складно відірватися, навіть коли вона рве тебе зсередини. Якщо вам знайомі самотність, розчарування, пошуки сенсу життя – ця манґа вдарить прямо в серце. ? Але в цьому її сила. Вона не дає відповідей, але змушує думати. Вона залишає відчуття порожнечі, але саме ця порожнеча чомусь наповнена. Видання від Nasha Idea – просто чудове! ?✨ Відмінна локалізація, якісний друк, стильна обкладинка. Рекомендую всім, хто готовий до найемоційнішого занурення у світ Пунпуна. Але будьте обережні: ця історія не відпускає навіть після останньої сторінки. ?? ? 12/10 – боляче, але варте кожної хвилини. ?

чудова історія з присмаком осені, самотності, складних відчуттів і важливих тем, але водночас із теплом і глибокою надією ?️читати всім, хто шукає щось незвичне ?️кому хочеться спробувати, як це читати манґу ?️або кому до кінця місяця треба прочитати бігом книжку (зможете потім розказувати, що прочитали 450 ст за 1,5 год?) дуже раджу!

Ця історія справді не була для мене простою. Сюжет історії не лінійний. Автор описує різні часові проміжки й історії різних людей, які так чи так повʼязані. І щоб все зібрати докупи, як пазл, потрібно бути дуже уважним і звертати увагу на всі дрібниці, які заховані в історії. ⠀ Сюжет можна описати просто і коротко. Історія крутиться навколо Веселкового поля, де є тунель. Одна з учениць розповідає історію про те, що в ньому живе монстр. І якщо йому не принести жертву, то він знищить весь світ. Нажахані її оповідками, діти вирішують саму Аріе скинути в той тунель. Дівчина вижила, але понад 10 років перебуває в комі. Минуло багато часу, а всі, хто так чи так був причетний до цього інциденту, не може знайти свого місця в житті. ⠀ Звучить зрозуміло, та сама історія не проста. У ній автор змальовує сутності людей, які можуть бути дуже гнилими й жахаючими. У цій книзі й зґвалтування, й вбивства, й булінг. Історія має дуже похмуру атмосферу, яка передається, зокрема і через ілюстрації — чіткі, грубі лінії, багато чорного кольору, серед яскравого — тільки метелики, але що ж вони означають? Вони додають історії символу містичності, релігійності. Чи справді в тому тунелі живе монстр, чи це символ, образ, який використав автор, щоб показати, як люди жахливими вчинками себе знищують? ⠀ Крім того, символізму в книзі додає й імʼя однієї з головних героїнь — Аріе, яке з японської міфології означає монстра. ⠀ Скажу чесно, мені історію було важко зрозуміти. Вона багатошарова, із символами. Не завжди я вловлювала все, що відбувається, а інколи — плуталась в персонажах. Це через те, що часом автор додає в сюжет якісь незначні, на перший погляд деталі, які потім можуть стати важливими, і головне — не загубити їх. ⠀ Манґа вражає не так історією, як тим, що автор у неї заклав, які сенси хотів показати. ⠀ Тож вона справді заслуговує на високу оцінку, але я розумію, що ця історія може сподобатися не всім.