Одна з перших прочитаних книг, однозначно вона або заходить, або не заходить зовсім, але на 100% можу сказати, що ця історія в топі улюблених)

Полювання на Аделіну Х.Д.Каралтон Друга частина Полювання на Аделіну залишила в мене значно слабше враження, ніж перша. І, на жаль, це той випадок, коли продовження не посилило історію, а радше розмило її. Почну з головного — книга дуже розтягнута. Якщо в першій частині здавалося, що сексуального контенту вже забагато, то тут я змушена взяти свої слова назад: у другій частині його надмірно багато, і він переходить межу не просто естетики, а здорового глузду. Сцени на кшталт мастурбації з ножем після пережитого сексуального насильства або таврування старих шрамів коханої людини виглядають не просто збочено — у мене навіть не знайшлося коректного слова, щоб це описати. Це не провокація заради сенсу, а шок заради шоку. Так, авторка вказує тригери, і це, безумовно, плюс. Але саме для другої частини попередження виглядає недостатнім: воно не відображає повною мірою той рівень жорсткості та психологічного тиску, який чекає читача далі. З мінусів, які особливо боліли: - Другорядні персонажі не розкриті. Історія матері та батька Аделіни лишилася поверхневою. Дей і Джей — друзі Зейда та Аделіни — виглядають картонно, без глибини й логіки. - Мотивація головного антагоніста здалася мені відверто слабкою. Я очікувала чогось масштабнішого, системного, ідеологічного — натомість отримала доволі примітивне пояснення. При цьому я не можу сказати, що книга повністю провальна. Перша третина (умовно — сюжетна лінія сексуального рабства) написана дуже влучно й тривожно. Опис життя дівчат, насильства, контролю та безвиході був болісно реалістичним. У свій час я дивилася серіали й документальні фільми про секс-трафік, і ці сцени дійсно корелюються з реальністю. Читати це важко, але саме тут текст працює чесно й сильно. Проте фінальний висновок для мене невтішний. Я не можу рекомендувати цю частину. Її важко читати, важко усвідомлювати, і після неї залишається відчуття внутрішньої порожнечі. Попри серйозну тематику, інтелектуальне навантаження мінімальне. Книга багато шокує, але майже не дає простору для осмислення. Серйозна тема — слабка реалізація. І для мене цього виявилося недостатньо.

це найкраща книга, яку я колись читала! і перша, і друга частини неймовірні

Я починала цю книгу з дуже чітким упередженням. Я очікувала суцільний позиційний треш. Була впевнена, що сюжету там або не буде зовсім, або він буде настільки умовний, що про нього навіть не захочеться згадувати. Плюс — я була переконана, що сексуальні сцени мені взагалі не зайдуть, тим більше з урахуванням того, що сама авторка прямо попереджає: ця книга далеко не для всіх, і те, що в ній відбувається, далеко не ок. Саме тому, коли «Переслідування Аделіни» було мегапопулярним у 2023 році, я просто повісила на неї ярлик «не моє» і спокійно пішла повз. Але останнім часом я все частіше про неї думала — і в підсумку отримала цю книгу в подарунок на Різдво, 26 грудня. І що я можу сказати — мені сподобалось. Не без нюансів, але сподобалось. Перше, що я реально оцінила, — застереження авторки. Воно чесне. Це не декоративний дисклеймер. Ця книга — один великий тригер, особливо для людей з ПТСР, пов’язаним із кіднепінгом, сексуальним насильством, наркотиками, психологічним тиском і контролем. Це не романтична історія. Ти не сприймаєш головних героїв як нормальну пару і одразу не віриш у «правильний» фінал. Але при цьому — тобі все одно цікаво читати. Єдине, що мене трошки тригернуло, — не сама наявність 18+ сцен, а їхня довжина. Я не можу сказати, що я великий фанат надмірно розтягнутих сексуальних епізодів. Місцями їх було реально забагато. Але водночас деякі сцени були справді влучні: — сцена з ременем, — сцена в машині, — сцена їхнього першого сексу. Окремо хочеться згадати 18+ сцену в дзеркальній кімнаті — любителям адалт-літератури має сподобатися. У книзі дуже багато крінж-цитат. Взагалі вся книжка достатньо крінжова. Але цей крінж збалансований. Він не псує історію, якщо не сприймати її надто серйозно. Навпаки, в якийсь момент ти ловиш себе на тому, що тобі навіть весело — таке собі читання порно з сюжетом. І найбільше мене здивувало — сюжет реально є. Він цікавий. Проте розкриття та розвиток стосунків між Аделіною та Зейдом затягнуте, мені б хотілося більше саме сюжетної частини, більше подій і розвитку за межами їхньої динаміки. Книга закінчується відкритим фіналом, і це той випадок, коли ти автоматично хочеш взяти до рук другу частину. Про «Переслідування Аделіни» коротко: Це не одна з найкращих книг у моєму житті і точно не універсальна рекомендація. — сюжету мені було замало. Він є і він цікавий, але його розвиток губиться на фоні інших елементів. — сексуальні сцени надто довгі. Не їхня наявність проблема, а саме затягнутість — у якийсь момент вони починають переважувати історію, замість працювати на неї.

8/10 ⭐️ Якщо чесно — я не чекала від цієї книги нічого. Після Аделіни я була впевнена, що між мною та авторкою «хімії» немає: адже другу частину я так і не подужала, кинула без жалю. Тому «Тобі боляче» спробувала швидше з цікавості, ніж зі справжнім бажанням. І знаєте що? Я була НЕПРАВА ? Тут є сюжет. Є напруга. Є інтрига. Супер!!! Початок трохи повільний, але десь із середини книга перевернула мене з ніг на голову. Це той випадок, коли ти дивишся на годинник о 3 ночі та такий: «Окей… ще один розділ… і все… напевно…” Персонажі прописані класно — живі, неоднозначні, з тією темною глибиною, яка або зачіпає, або лякає. І саме ця книга стала першою за довгий час, коли я реально сиділа з відкритим ротом і думала: “ТАААК, цього я точно не чекала!”)))) Але трохи б хотілося більше дізнатися про походження Сільвестра, про ті події, що пробудили в ньому такі вчинки. Але загалом і так нормально). А. Точно! Назва книги потрапляє в точку на 100%. Так. Мені боляче ?

Доволі непогано. Цікаво, напружено, гаряче. Кінцівка здивувала. Забагато було сцен 18+, хоча описані добре. 8/10

Ноооо, сорі, взагалі не моє. Книжка завела мене в режим нечитуна. Особисто для мене - сюжет нульовий, тільки секс, бруд і коли від такого поєднання чекаєш щось вартісне, а отримуєш історію ні про що.

Враховуючи, що я прочитала немало книг саме dark-romance, ця мені сподобалась я отримала під час прочитання купу емоцій. Це було розчарування у вчинках героїв, огида від деяких сцен де присутні діти, захоплення від розвитку сюжету особливо мене цікавило розкриття вбивства Женев‘єви. Сосунки Зейда та Аделіни, і так я їх не романтизую, я доросла людина і розумію що читаю просто чиюсь фантазію на папері і в реальному житті такого і близько не допустила. Я починала читати цю книгу не маючи великих очікувань щодо неї, але вона однозначно мені сподобалась і я буду перечитувати її??? Ця книга дуже гарно написана і дає зануритись у цей світ dark-romance ??