Сподобались книжка! Авторка гарно описує довкілля, доки читала ніби проживала цю історію сама. Для моїх 14 років зайшла на відмінно.

Батьки Коулі розійшлися, коли їй було три роки. Зараз дівчині сімнадцять, її мама померла і найближчим родичем, який може нею опікуватися, є тато дівчини. Коулі переїжджає до нього й намагається адаптуватися на новому місці, можна лише уявити як їй важко. Одного разу дівчина знайомиться зі зграйкою підлітків, серед яких є Соня - красива, розумна, із заможної люблячої сім'ї (та чи справді все так прекрасно в Соні, як вона намагається показати?) Дівчата багато часу проводять разом і Коулі здається, що в неї до Соні щось більше, ніж просто дружба. Дівчина боїться своїх почуттів, але разом з тим відкривається подрузі й розказує про мамину смерть, а Соня розбазікує усій компанії цю таємницю. Як мене бісила ця Соня і деякі її друзі, не передати словами, наче і розумію, що це такий вік, але нічого не могла з собою зробити. Дуже сподобалася лінія стосунків Коулі з татом, який був дуже терплячим, розуміючим, навіть люблячим і не квапив доньку, знаючи, як їй важко. Загалом, книга непогана, але, мабуть, просто не моя вікова категорія)

/ «Дівчата люблять дівчат» Гейлі Кійоко / Після прочитання трьох квірних історій про хлопців мені терміново треба було розбавити це дівчатами ?❤️‍?, а тут ще й в КСД вийшла така новинка, тому всі зорі зійшлися! Після смерті мами, сімнадцятирвчна Коулі переїжджає жити до батька, який покинув сім'ю, коли їй було 3 роки. Матір мала затяжну хронічну депресію, були моменти просвітлення, але більше темних часів, в останній — вона покінчила життя самогубством. Тепер дівчина намагається якось жити далі, батько, незважаючи на роки розлуки, вчиться їй допомагати, вони важко налагоджують зв'язок, часто не знають, як поводитися чи що сказати, проте день за днем, розкриваючи один дня одного матір і дружину, Кертіс і Коулі пізнають її, в себе крізь неї ближче. Згодом вони стануть найближчими людьми, і коли в дівчини будуть негаразди, саме тато прийде їй на допомогу. У новому містечку Коулі знайомиться із Сонею і її друзями (такими собі, якщо чесно). Це було кохання з першого погляду, на жаль, невзаємне (хоча це спершу, а потім наче та, а вкінці ніби й ні, але… крч там усе важко!). Дівчата почали проводити час разом, часом Коулі було фізично погано від того, що вона не може розповісти про свої почуття. А далі трохи буде happy house, бо Соня розтриндить друзям про самогубство матері Коулі, вони посваряться. Соня поїде в табір, і вона, і Коулі писатимуть невідправлені листи одна одній. В той час Коулі зустрічається із іншою дівчиною, щоб загасити полум’я почуттів, але з того ніц не вийшло. Потім влаштовується на роботу, де знайомиться із гей-парою і розуміє, що всі навколо підтримують їх, сприймають, як норму, тому Коулі починає краще ставитися до себе й розумію, шо вона нормальна. Коли Соня приїде додому, вони наче помиряться, але стосунки все одно будуть натягнуті, бо Соня не може бути тією, ким її уявляє собі Коулі, але вона їй, тож щось тай може вийти. Проте потім Трентон (не) колишній Соні поб'є Коулі, всі друзі офігіють і зрештою вкінці все буде нормально, вони поцілуються, хвала богам. Це, мабуть, звучало трохи саркастично, але мені, якщо чесно, більше сподобалася сюжетна лінія Коулі і батька, переживання втрати мами, ніж любовна лінія між дівчатами, на жаль. Чи то попередні історії, які я читала/дивилася були на рівень вище, чи то мене просто не зачепили саме ці героїні, не знаю. Книзі поставила 7/10, читалося легко й дуже швидко, буквально 2,5 години і 340 сторінок прочитано. До речі, авторка Гейлі Кійоко — співачка, ця історія була втілена в пісню і кліп (рекомендую глянути). Але після прочитання, бо там є спойлер фіналу. Хоча якщо ви прочитали відгук повністю, то, мабуть, ітак його зловили, сорі ?.