Це зовсім не мила книжка про песиків - це наукова спроба зазирнути в голову іншого виду. "Як це - бути собакою" чесна, розумна і подекуди дуже зворушлива розповідь про те, як нейронаука допомагає краще зрозуміти тих, кого ми називаємо "друзями людини".

Ви коли-небудь замислювалися, що відчуває ваш пес🐾, коли дивиться вам у вічі? Саме це питання стало основою книги Ґреґорі Бернза - теплої, захопливої й дуже особистої спроби зазирнути в розум наших чотирилапих друзів🧠. Бернз ділиться не лише результатами унікальних досліджень🔎, а й власними переживаннями про те, що означає бути свідомою істотою. Дуже сподобалося, що книга написана просто і зрозуміло. У ній багато теплих історій про самих собак, про командну роботу з ними, а також про інших розумних тварин — дельфінів, свиней, восьминогів 🐙. Автор постійно запрошує нас задуматися: чи справді людина така вже особлива, якщо й інші істоти здатні відчувати й навіть усвідомлювати себе? Ще одна сильна сторона книжки — її людяність❤️. Бернз пише із великою повагою до тварин, показує їх як партнерів, а не піддослідних. І водночас не боїться ставити незручні запитання про права тварин і наше ставлення до них. Це книжка, що змушує дивитися на свого собаку — та й на весь світ🌎 — іншими очима . Дуже рекомендую всім, хто любить тварин, цікавиться наукою й хоче відчути справжній зв’язок зі своїм хвостатим другом 🐶!

Уявіть світ очима собаки — саме це робить «Як це — бути собакою» неймовірно щирою та проникливою історією. Ґреґорі Бернз майстерно передає відчуття, емоції і думки свого унікального героя, змушуючи читача замислитися про дружбу, вірність і те, що означає бути справжнім другом. Книга наповнена теплом і гумором, водночас не уникаючи глибоких тем. Це розповідь про безумовну любов і прості радощі життя, які іноді ми забуваємо цінувати.

«Як це - бути собакою» - це книга, яка змінює погляд не лише на тварин, а й на саму людяність. Читаючи, я не раз ловив себе на щирому захопленні, наскільки глибоким, етичним і чуйним може бути науковий підхід. Ґреґорі Бернс - нейробіолог, але перш за все - уважний спостерігач і співчуваюча людина. Ця книга - не про дресуру, не про поведінку, а про внутрішній світ тварин: що вони відчувають, як сприймають нас, і чому вони набагато ближчі до нас, ніж ми звикли думати. І головне, це написано легко, з гумором, без наукової пихи, але з великою глибиною. Після прочитання ти вже не подивишся на собаку як просто на домашнього улюбленця. Це справжнє дослідження душі і воно лишає по собі світло.

Захоплива і здебільшого доступна для нефахівців, ця книга справді змусила мене по-іншому поглянути на собак та інших тварин 🐶 Дослідження, про які розповідає Бернз, зосереджені на нейробіології, зокрема на скануванні мозку за допомогою МРТ, і його цікавить не стільки те, що тварини здатні робити, як люди (мова, музика тощо), скільки те, як тварини відчувають себе, роблячи ці речі. Це відкриває очі, адже дуже часто дослідники тварин прагнуть довести, що певні тварини «такі ж розумні», як і люди - так, ніби однакові інтелектуальні здібності є єдиною річчю, що визначає цінність виду. Інтелект, однак, відносно легко виміряти, а от відчуття - ні. Деякі з найцікавіших аспектів цієї книги пов'язані з тим, як дослідники винайшли способи вимірювання речей, які можуть здаватися невимірними - наприклад, як дізнатися, чи відчуває тварина жаль? 👀 Мені сподобалася ця книга, і я багато чого з неї дізналась. Матеріал подано цікаво і доступно. Єдине, до чого я можу причепитися, це те, що вона довга. Було кілька повторюваних розділів, які можна було б скоротити ❤️

Цікава книга. Але як і більшість книг жанру наукпоп-вельми роздута. Проте однозначно додає цінності досвід автора у досліджуваній тематиці. Плюс складні тонкощі нейрохірургії описані зрозуміло.

І не тільки собакою, а й морським левом, тилацином та іншою твариною, мозок якої дослідили під час проєкту. До речі, за офіційними даними, останній тилацин вмер ще в 30-ті роки минулого століття. Тож вчені працювали з мізками давно покійного звіра, і в них таких сканувань було багато, на відміну від песиків. Всі задіяні собачки брали участь в дослідах добровільно, і схоже, вони ще й непогано провели час. Їх спеціально дресирували, гралися та долучали до цікавих експериментів, щоб дізнатися, як реагує мозок. Так, у автора є буденні висновки з власних спостережень за своєю та піддослідними песиками, але йому майже вдалося їх відділити від наукового і лишити останнє. Майже - тому, що відчувається, як він любить собак і тваринок в цілому. Засмутила історія про випадок з його навчання, коли студенти мали розтинати приспаних собак. Я ніколи не задумувалася над тим, як саме тестують ліки, чи вчаться на практиці медики. Звісно, щось чула з косметичної сфери, та його розповідь мене шокувала. Автор сам це засуджує і своєю працею намагається довести з наукової сторони, що у тварин є свідомість і вони мусять мати такі ж права, як і люди. Наукові тексти даються мені складнувато. Думаю, аби були ілюстрації, було б легше зрозуміти. Хоча той, хто любить біологію проблем не матиме 😉. А ще, мені здалося, що про інших тваринок було більше, ніж про собак. Але попри це, книжка сподобалася, а обкладинка взагалі дивовижна ❤️.

Завжди цікаво було дізнатися, про що ж таке собі думають наші друзі-чотирилапики і про що нам хочуть (або не хочуть) сказати. У мене, звісно, кішка, а не собака. Але після цієї книжки я точно став ще краще її розуміти. І не тільки на рівні відчуттів, а й конкретних знань.