Я б її навряд читав, якби не рекомендація Дмитра Кулеби) Вийшов цікавий кіберпанк-детектив. До кінця не зрозуміло, чи вбивця дворецький, чи хтось інший. Картина майбутнього виглядає контрастною (краще б нам зебергти існуючий світ)
П’ять особистостей у одному тілі. І називають то все "шизиками". Є ще "гедоністи", "андроїди", "роботяги" і ті, хто не дожив до моменту розподілу, ну бо можна і пожертвувати собою заради загального блага). А чого ж то все відбувається?! Бо занадто багато людей, які використовують ресурс задарма, тому їх кількість скорочується, тіла знищуються, лишається лише чи то свідомість чи то розум, за певних умов. Отож, головні герої: дві дівчини, троє хлопців у одному тілі. Вони співіснують, поділивши час активності кожного. Цікавий момент описів їхнього спілкування, адже напряму це не вдасться, але через повідомлення, відео та файли-додатки вони навчились комунікувати. Всі дуууже різні, але жити хочеться, тож вони стараються бути єдиним механізмом. І жили б собі так до 142 років, міняючи тіло кожен 25 років, аж ні, - втягнулись в авантюру, яка потягла за собою багато наслідків. Це було так незвично, цікаво, іноді складно для сприйняття, періодично вважаюче (бо як до такого можна було додуматись і не заплутати себе та читача у процесі?!) Цікавий світ, оригінальне розподілення ролей, ігри, у яких брали участь герої, вирішення загадок (мені часто було незрозуміло, чому саме така розгадка, але, мабуть, то все для загальної картини світу та абсурду у ньому). Я не впевнена, що це щось дуже круте (але не виключаю), однак те, що сюжет незабутній, оригінальний, динамічний та цікавий заперечувати не буду.
Жанр - психологічний трилер, антиутопія. Уявіть майбутнє, де задля виживання планети і людства, перед повноліттям, кожна людина робить вибір, як в подальшому буде існувати її свідомість в тілі гедоніста, комуни, андроїда чи робітника у кожного є свій термін придатності і умови перебування на Землі... Головний герой, це Комуна - тіло в якому живуть 5 свідомостей. Усі події розгортаються навколо них . Хтось з них втягує їх в небезпечну гру, де гине один з п'ятьох... Читаючи книгу, якщо ти маєш гарну уяву, можеш паралельно ставити питання собі: 1. Яке життя обрала б я собі? 2. Чи наша свідомість протягом життя залишається незмінною? 3. Кожна свідомість має як позитивні сторони, так і негативні... а за яких умов ви готові поступитись своїм принципам і скоїти злочин?! Якщо ви любите такий жанр і книгу з "подвійним дном", щоб розворушити свої мізки, то - рекомендую! Вкінці книги є тест на тип особистості, мені б підійшло тіло - Комуна
Трохи моторошно було уявити, що в одному тілі живе стільки людей, кожен зі своїм характером, амбіціями, вподобаннями. Спочатку здається, що це просто ще одна історія про злочин. Але чим далі — тим більше розумієш: тут не про “хто винен”, а про те, як правда перекручується, як люди мовчать і як одна помилка може потягнути за собою цілий ланцюг наслідків. Кожен герой має свою версію подій. І найцікавіше — ти починаєш сумніватися в кожному. Не можу сказати що залишилась в захваті, але один раз прочитати можна
Задум дуже класний, але реалізація трішки не сподобалася
З науковою фантастикою та антиутопіями у мене завжди були складнощі — мій мозок просто відмовляється адекватно сприймати події такого жанру. Чому? Сама не знаю… Можливо, просто важко знайти «свою» історію в цьому світі високих технологій, альтернативних реальностей і глобальних катастроф. Так само, як і з романтичними комедіями — жанр повз мене. Книга Гая Морпасса «Пʼятеро» занурює нас у світ, де свідомість однієї людини зберігається в тілі, яким по черзі користуються п’ятеро осіб. Усі вони мають різні характери, цілі та таємниці. Коли одна з них гине, решта повинні розібратися, хто з них — убивця. Ідея, погоджусь, доволі оригінальна, і я дійсно покладала великі надії на детективну складову. Але, на жаль, сюжет мене не зачепив. Читати було не цікаво — події розвивалися повільно, а персонажі залишилися для мене віддаленими й неживими. Я надіялась, що інтрига й розслідування компенсують жанрову складність, та, на жаль, цього не сталося. Нудно — ось головне слово, яким можу описати свій досвід читання. А для мене це — вирішальний фактор у оцінюванні книги. Можливо, для поціновувачів жанру ця книга відкриється з іншого боку, але для мене — це був радше експеримент, який не вдався.
Котолог
