Сюжетна лінія дуже активно і цікаво розгортається, весь час хочеться дізнатись, що буде далі. Але розв'язка, як для мене, не зовсім вдала, вже з середини книги для мене була очікувана. За відгуками очікування від книги були трохи більшими, але стиль, закрученість, саспенс - все є, читати варто.
Анонім
Остання, заключна частина, трилогії від автора.
Саме в ній ви знайдете відповідь про життя Жулі Москато, дочки детектива із другої книги "Це було двічі".
В той самий час, попри продовження циклу та роз'яснення деяких моментів із життя викраденої 13 років тому Жулі, цю книгу можна читати окремо та намагатись розгадати загадки людської душі, пам'яті та психології.
Розповідь ведеться від 3 осіб:
- Жулі, яка перебуває в полоні викрадача;
- Віра, психолог, яка оселилась в закинутій хижі лісу;
- Лузіанна, дівчина, що вертається в будинок своїх батьків та знаходить дивне повідомлення про відкриту на іі ім'я поштову скриньку. Саме від її імені починається розслідування, яке заглиблює читача в лабіринт заплутаних подій та психологічних моментів.
Ця книга жорстока, не менш важка за наповненням, ніж перші частини. Такий стиль зайде не всім, - це особливо важкий вид трилерів, в якому головними героями є не лише жертви, а і їх мучителі, пов'язані зі світом кіно, мистецтва та збоченої творчості (на жаль, на яку також є попит). І в цих мучителів в душі живуть демони.
Цікава, динамічна книга, яка не відпускає до самого кінця.
Анонім
Котолог
