«Історія починається в одному світі, а закінчується в іншому». Історія про людину, яка не очікувала ніякої пошти. Освальд ходив на пристань тільки тому, що більше йому йти було нікуди, окрім як у крамницю або назад у свою кімнату. Все, що він робив, - це бавив час, дивися на пташок і чекав смерті. Жити, знаючи, що його дні полічені, було непросто. Найважче йому було прокидатися щоранку й не мати ніяких позитивних очікувань від життя, а тільки ждати погіршення стану здоровʼя. Але не все так погано, історія не настільки сумна - це “класика” про американську мрію, про її здійснення, про життя в США, про людей… «Яким дивним явищем є час і як, здається, його ніколи не буває стільки скільки треба. Завжди або забагато, або замало. Перш ніж Освальд отримав прогноз від свого лікаря, час був лише тим, що він іноді перевіряв на кружальці, яке цокало на його зап'ястку, щоб подивитися, ще рано чи вже пізно. Тепер, осмислюючи своє життя, він розумів, що більшість часу прожив, чогось чекаючи. Дитиною - чекаючи, коли його всиновлять. Чекаючи, доки виросте. Чекаючи, доки мине застуда чи зростеться зламана кістка. Чекаючи, доки познайомиться зі своєю судженою, знайде потрібну професію, стане трішки щасливіший, знайде причину жити, - аж тут його час скінчився….». Фенні Флегг - майстерна письменниця, читаєш із задоволенням. Книга ця різдвяна, тим, що відсутній негатив. Історія про звичайних людей, які не живуть без труднощів, але гідно їх долають. Історія починається перед Різдвом і закінчується через рік на Різдво. Події відбуваються в маленькому містечку в штаті Алабама, де сніг - це рідкість.

Головний герой цієї історії, Освальд, дізнається, що стан його здоров’я погіршився. Прогноз невтішний: є ризик, що він не доживе до наступного Різдва. Лікар рекомендує змінити клімат, щоб покращити стан. Тому Освальд вирушає до маленького мальовничого містечка Лост-Ривер. Там він швидко звикає до нового місця і знайомиться з місцевими жителями, які виявляються напрочуд привітними. Місцевим улюбленцем є червоний кардинал на ім’я Джек. Колись, коли Джек був пташеням, підлітки підстрелили його з пневматичної гвинтівки. Але птах вижив завдяки турботі власника продуктової крамниці, де тепер і мешкає. Попри те, що багато хто вважає цю книгу банальною і передбачуваною, для мене вона стала справжнім ковтком свіжого повітря. Це саме те, чого мені не вистачало. Авторка так майстерно описує атмосферу та краєвиди цієї місцевості, що я сама захотіла там побувати і хоча б на трохи втекти від реальності. Ця історія дуже тепла і добра. Так, вона дещо наївна і казкова, але саме це робить її особливою. Книжка сповнена надії на краще майбутнє й нагадує, що дива трапляються, особливо якщо в них вірити.

Це душевна історія про життя цілого покоління місцевих жителів невеличкого містечка Вісл-Стоп штату Алабама з 30-х до кінця 80-х років. Від розквіту міста – до його занепаду. Від дорослішання головних героїв – до їхньої смерті. Письменниця обрала цікавий спосіб викладу історії. Вона складається з клаптиків газетних статей, ностальгічних згадок про минуле бабці з будинку для людей похилого віку та розповідей від третьої особи – всюдисущої авторки. Тут багато дійових осіб. Кожна з них чудово прописана – має унікальних характер і викликає співпереживання. Я навіть знайшла улюбленого персонажа, історії про якого чекала з нетерпінням (Іджі, одружися зі мною! ?) Тут нелінійний виклад подій, тож історія одної людини переривалася іншою, підтримуючи щирий інтерес – а що ж буде далі? І деякі сюжетні повороти дійсно здивували! Це чтиво підіймає важливі теми – роль жінки у суспільстві, адаптація «кольорових» серед «білих», велика депресія у США, пошук власного «я». Книжка невеличка, але вміщає в собі дуже багато сенсу й тепла. Тому хайлі рекомендасьйон до прочитання ?

Ця книга пронизана особливою атмосферою як і усі книги авторки. Вас наче огортає теплим покривалом. І хоч книга про самотню дівчину, яка шукає себе в цьому світі — ця історія наповнить ваш вечір затишком і теплом.

Я дуже люблю книги Фенні Флегг, але, мабуть, це найхимерніша її книга, яку я прочитала. Спочатку я вагалася з оцінкою, але, як завжди, теплий і зворушливий фінал, які так любить Фенні, зрештою розтопив моє серце. Це тверда 8. Мені, як християнці, було трохи дивно читати про зустріч Елнер із Богом — зовсім не такого я очікувала. Але якщо вже закрити очі на це божевілля, то хотілося б, щоб діалоги були глибшими й цікавішими. Це ж була така чудова можливість створити щось унікальне. Події розвивалися досить повільно, особливо в першій половині книги, але все одно було приємно читати. Хотілося б і мені, щоб після моєї смерті мене згадували з такою ж теплотою, як Елнер ?

Ця книга наче обіймає тебе) Добра, наївна, сентиментальна) Коли навколо стільки смутку - ця книга наче острівець. Рекомендую читати в зимову пору)

Це тепла, зворушлива історія, в якій переплітаються два часові виміри — спогади про маленьке південне містечко у 1930-х роках і сучасне життя жінки на межі кризи. У центрі оповіді — кафе “Зупинка”, місце, де народжуються справжні дружби, трапляються маленькі дива й відбувається щось більше, ніж просто подають їжу. Персонажі живі, яскраві, зі своїми примхами, страхами та глибинами. Особливо мене зачепили Айджі та Рут — їхня дружба й сила характеру надихають. А от сучасна лінія з Евелін — це чесний і болючий погляд на зміни в житті, на пошук себе в нових обставинах. Ця книга змусила мене подивитись інакше на такі речі, як підтримка, жіноча солідарність, старіння і зміни. І, хоч деякі моменти здавались надто ідеалізованими, загалом я зовсім не шкодую про час, проведений із цим романом. Рекомендую тим, хто любить неспішні, душевні історії з нотками гумору й болю, хто цінує глибокі жіночі образи та родинні зв’язки. А ще — якщо вам бракує віри в людей і хочеться трошки тепла.

Прочитала цю книгу перед Різдвом на початку свого читацького шляху. Як на мене, тоді вона була дуже атмосферна та затишна. Один з тих рідкісних випадків коли в книзі щасливий кінець. Якщо хочете чогось легкого, спокійного та атмосферного, то це для вас.