"Материне серце розбивається за її життя мільйон разів".
Ця книга про подружжя, яке вело безтурботний спосіб життя. Блайт не планувала дітей, але поступилася бажанню Фокса, який хотів дитину. З цього моменту ідеальний світ подружжя було зруйнована, бо народилася Вайолет - примхлива дівчинка, яка віддавала перевагу товариству татуся, а матір змушувала почуватись зайвою. Окрім того, виявилось, що Вайолет схильна до жорстокості, яка не вкладається в голові. Блайт страждає, ділиться переживаннями зі своїм чоловіком, але Фокс вважає, що Блайт надто перебільшує та упереджено відноситься до власної доньки.
Я довго думала, чи писати мені відгук на цю книгу...
Розпочнімо з хорошого.
💜Мені сподобався сюжет. Авторка описує чотири покоління жінок: бабусю, маму, Блайт та Вайолет. Читач розуміє, чому ж у цій родині дитина почувалась такою покинутою та непотрібною.
💜Ця книга дуже-дуже відверта. Вона чесно розповідає про роди та те, що чекає на жінку після народження дитини. Читаючи її, я так гостро відчула всю безпорадність Вайолет, згадала себе, виснажену, після безсонних ночей, проведених з моїм первістком.
Те, що не сподобалось.
💔 Я обожнюю психологічні трилери. В них багато особистісних переживань. Та відчай і жахливий біль Блайт я відчувала кожною клітинкою свого тіла. Страждання були такими нестерпними, що різали, наче лезом, мені по серцю.
💔Я не розуміла поведінки Блайт. Вважаю, що вона зробила недостатньо, щоб запобігти цим страшним трагедіям, які сталися: не розібралася зі своїм травматичним досвідом, що родом з дитинства, закривала очі на те, що лежало на поверхні.
💔Фінал у творі відкритий, не доведений до логічного завершення. Я не отримала відповідей на свої питання.
💔Післясмак після прочитання книги дуже гіркий та неприємний. Цей твір мене виснажив, розбив, я почувалась, наче вичавлений 🍋.
Але це лише моя суб'єктивна думка.