Ця історія, як пазл, який ти ніяк не можеш зібрати, бо окремих частин не вистачає до самісінького фіналу.
Спочатку ти не розумієш, що відбувається: чому так багато персонажів і чому розповідь так стрибає на інші часові відрізки та ПОВи інших персонажів.
Ти ставиш собі ті ж самі питання, що і головні герої, відволікаєшся на магію та неймовірну циркову атмосферу.
А потім наступає фінал і все стає на свої місця, пазл складається, історія дописується.
Чи сподобався мені такий фінал? Не дуже, я люблю більше скла.
Але "Нічний цирк" однозначно залишив слід в моєму серці і я буду перечитувати його ще, щоб знову поринути в атмосферу, яка так припала мені до душі😌
Анонім
Магічна історія, яка забороняє використання слова Магія на своїх сторінках.
Події тут настільки фантастичні, що, подекуди, мені бракувало фантазії, щоб осягнути їх і досконало збудувати її світи в своїй уяві.
Цей твір захоплює, поглинає і затягує до свого світу так що вам захочеться в ньому ховатися від неприємних речей що спіткалють вас у житті, як от мені хотілося лікуватись цим текстом після перегляду субстанції.
Тут я ВIДЧУЛА КАЗКУ БУДУЧИ ВЖЕ ДОРОСЛОЮ. Я знаходила себе усміхненою перегортаючи сторінки. Мені снилися сни про двері, ключі, книги і бджіл.
Насправді Я не люблю історії які повільно розвиваються і в яких велике значення видається самому тексту. Але тут настільки магічна багата та захоплива оповідка що цитати з цієї книги я брала мене диктанти і приклади дітям при вивченні української мови.
Десь на першій третині книги Я пожалкувала що не записую всіх діючих осіб хоча би парою фраз, щоб якось їх один від одного відрізняти.Тому що десь з половини я почала кайфувати як ці історії сплітаються і відповідають на питання одне одного. А вже на останній третині я зрозуміла що мені навіть і записи не допомогли б. Адже чим далі вони ще більше заплутуються і можливо навіть сама авторка не зрозуміла як вона їх всі докупи згрібала. Чесно кажучи я навіть знудилася від кількості запитань і загадок, яких ставало все більше.Думаю розв’язати їх можна лиш прочитавши книгу кілька разів. Але це зовсім не означає що це погана історія. Вона майстерна у слові і вона ідеальний вибір якщо ви хочете поринути з головою в світ без абсолютного зла болю і трагедії.
І, якщо Червону зиму я називала ідеальним ескапізмом маючи на увазі її легкість, то Беззоряне море — це ескапізм для в квадраті.Бо в ній треба жити. І через те, що я не мала можливості приділяти цій книзі по 3 години часу (а саме такими шматками її і треба ’куштувати’) я ставила б їй 8/10. Ну дуже заплутана історія.
Але вона того варта.
Єдине — беріть в твердій обкладинці, бо у мене боліли руки розгортати м’яку
Анонім
Це чудова історія. Магічна, таємнича і хвилююча. Дуже шкода, що оцінка така низька. На жаль (чи може на щастя) нічний чорно-білий цирк пускає до свого шатра не всіх. Можливо читачі відвикли від описів (які насправді дозволяють відчути смак яблука в карамелі з корицею, доторк шовку та оксамиту, запах льоду і озера сліз, звуки музики і чарівного годинника). Можливо, читачам достатньо простої, майже примітивної будови речень, або сучасний читач просто відвик мріяти і уявляти. Я особисто закохана в цю історію, і у своєму примірнику залишила багацько анотацій. І дуже бажаю тим, хто відважиться взяти до рук цю книгу — зануритись в історію, на кілька днів поринути в змагання, про яке оповідає цей чудовий роман.
Анонім
