Ерін Морґенштерн

«Нічний цирк» — книга, від якої я очікував багатого емоційного досвіду та захопливої історії, але, на жаль, вона виявилася повним розчаруванням. Замість того, щоб занурити мене у світ магії і загадки, вона залишила лише гірке відчуття марно витраченого часу.

По-перше, проробка сюжетних ліній і персонажів виявилася вкрай слабкою. Герої виглядають плоскими і одновимірними, їхні мотивації часто незрозумілі, а розвиток подій — передбачуваний. Я не зміг відчути жодної емоційної зв’язку з персонажами, що зробило моє читання безбарвним і нецікавим.

Крім того, книга страждає від відчуття, що вона є пародією на «Гаррі Поттера», але без чарівності і оригінальності, що супроводжували Джоан Роулінг. Здається, що автор намагався створити свою версію магічного світу, але замість цього просто скопіював елементи, які вважаються популярними, без належного розвитку або власного бачення. Це виглядає як дешевий трюк, що викликає відразу.

Також варто відзначити відсутність заявленого магічного реалізму. Замість цього, читач отримує лише поверхневі та досить стандартні магічні елементи, які не здатні подарувати відчуття чарівності або загадки.

В цілому, «Нічний цирк» не виправдав своїх амбіцій і став для мене лише розчаруванням. Я б не рекомендував цю книгу тим, хто сподівається на глибину, оригінальність і справжню магію в літературі. На жаль, вона не змогла дати ні того, ні іншого.

Цю книгу жанру фентезі, або, як деякі вважають, магічного реалізму, взялась читати разом з книжковим клубом від Vivat. Багато було в книзі цікавого, але це не той жанр, до якого я часто повертатимусь.

В першу чергу, хочеться відзначити атмосферу книги. Це справді було магічно та захоплююче. Авторка вигадала багато цікавих розважальних наметів Нічного цирку, тому іноді здавалося, що цей цирк міг і справді колись існувати. На додачу, в книзі присутні сновиди - люди, які настільки захоплені Нічним цирком, що кочують за ним з країни в країну та придумують власні ритуали. Історія сновид створила легенду, без якої не обійдеться щоден магічний світ.

Друге, що мене зацікавило, була лінія звичайного хлопчини Бейлі та його дружба з Крихіткою та Прибамбасом, малими циркачами з магічними здібностями. Ця дружба була дуже щирою та милою! А ще, до останнього трималася інтрига, яку роль зіграє Бейлі в недалекому майбутньому в цій історії.

Єдине, що мені не сподобалось, це опис змагання та, згодом, кохання між головними героями. Десь половину книги чарівники створювали майстерні магічні фокуси, майже не пересікаючись. Але як тільки вони познайомились ближче... з'явилося пристрасне кохання з першого погляду! Є багато поціновувачів такого тропу в літературі та я не з їх числа)
Фінал історії виявився неочікуваним і драматичним, тому я була рада прочитати останні розділи про Нічний цирк та кожного з його героїв.

про що книга?

📚 та багато про що… чітко дати відповідь на це питання важко

📚 книга про книги, книголюбів, про кохання і зраду, про магію і про кінець, який має бути у всього, бо без нього не буде початку

📚 про відлюдькуватого студента, що досліджує компʼютерні ігри та неймовірно багато читає, і який одного разу знаходить в університетській бібліотеці загадкову книгу, що розповідає про випадок з його дитинства, і саме тут починаються пригоди

як читалася книга?

👀 на початку не могла від неї відірватись, так було цікаво і пізнавально, після половини пішло трошки важче - за це і зняла зірки

👀 багато було посилань на книги які читають герої, мистецтво

👀 у історії цікава структурна побудова - розділи розташовані нелінійно, життя головного героя переплутується з розділами із загадкової книги, та легендами, про які розповідають інші книжки чи герої

👀 розповідь, що починалася досить буденно і просто закручується і стає все більш фантасмагоричною та сюрреалістичною; нагадує марення наяву чи глибокий сон підсвідомості

👀 читаєш і думаєш: «як таке взагалі можливо було написати?»

👀 фантазія авторки і мова перекладачки неймовірні - саме так, бо щоб оцінити мову авторки треба читати англійською

висновки

❗️не погоджуюся із тими хто вважає що фентезі - «відстій» і не вартий їх часу - у фентезі також є багато корисного, для мене особливо перша частина книги була дуууже пізнавальною

❗️ виписала купу назв книг та прізвищ авторів, які пошукаю в українському перекладі

❗️тепер знаю хто такий Магріт і в чому секрет його шедеврів

❗️довелось трохи освіжити знання з ботаніки, почитати про відьомство і тд

❗️❗️❗️книгу не раджу читати тим, хто шукає зрозумілого сюжету, конкретних відповідей, послідовних дій та терпіти не може магічного сюрреалізму - тут його дуже багато починаючи з другою половини книги

Ця книга — мов прихований портал, відчинений тільки для тих, хто готовий загубитися у плетиві історій і перетнути межі між світом снів та реальністю.

"Беззоряне море" — це не просто роман, це лабіринт, де кожна сторінка — новий хід, кожна глава — невидимий знак, що веде глибше у темряву та світло одночасно.

Ерін Моргенштерн вміло сплітає казки й легенди, перетворюючи їх на мотузки, що зв’язують сюжет у щось більше, ніж просто розповідь. Це мозаїка, що постійно змінюється, переливається різними кольорами та відтінками, як хвилі моря, де вода ніколи не буває спокійною, а може не зовсім і вода 🍯. Авторка вміло грається словами наче фарбами, якими малює вишукані картини на тлі темного нічного неба. Вони змушують вас вдивлятися глибше, шукати відповіді серед зірок, що так і не з'являться.

Книга подібна до древнього манускрипта, схованого у закритій кімнаті бібліотеки, де час і простір не мають значення. Історії вплітаються одна в одну, перетворюючись на химерний танок символів, метафор і нерозгаданих загадок. Кожна деталь — підказка, кожне слово — магія, що сплітається у заклинання, яке пробуджує щось глибоко в серці читача.

"Беззоряне море" — це не тільки про книги і загадки, це про любов до історій, до нескінченності можливих світів. І коли ви перегорнете останню сторінку, відчуття буде таке, ніби ви залишили частину себе на її сторінках, залишивши водночас за собою двері, що ведуть у невідомість, яка манить і кличе назад.

Я відкладала цю книгу довгих 4 роки, щоб потім потонути в ній, розчинитися. Щоб вона мене огорнула, мов патока, мов солодкий тягучий мед, мов найхимерніша і найзатишніша казка з безліччю образів і відсилок.

Закарі, молодий студент, знаходить книгу, що веде його на поріг прихованого світу, де історії живуть своїм життям. Тут, у підземних залах, серед напівзабутих історій, він втрачається, відкриває себе і водночас губить свою сутність у чарівному морі без зірок. Здається, я загубилася разом із ним.

"Беззоряне море" — це роман не для тих, хто шукає кінцевих розв'язок, а для тих, хто готовий втратити себе в плетиві історій, насолоджуючись кожною миттю цього чарівного шляху.

Я думала, що скоріше прочитаю книгу і продам. Але потім зрозуміла, що не зможу з нею розлучитися. Бо це любов.

Як мені сподобалася ця книга! Іі байдуже на інші відгуки. І навіть на те, що вона, відповідно до анотації, для підлітків. Як на мене, юні всього можуть і не збагнути. Це казка, але про реальне життя. З болем, змаганнями та втратами. Але, як і у кожній добрій казці, нам залишається надія.

Я дуже люблю цирк. Але цей не звичайний. Він несподівано прибуває в міста і працює лише вночі. Це неначе живий організм, де магія сплелася з майстерністю. І якщо вам теж так здається, то вам не здається.

"— Жодна людина в тій залі ані на мить не повірить, що те, що я там роблю, відбувається насправді, — зауважує він, роблячи непевний жест кудись у бік сцени. — У цьому й краса. Ти бачив колись усі ті хитромудрі штуки, котрі конструюють маги для найпримітивніших фокусів? Вони — як зграйка рибок, убраних у пір’я, що намагаються переконати публіку, наче вміють літати. І серед них лише я — справжній птах. Публіка не може сказати, у чому різниця, — просто знає, що я найкращий."

Боги часто не розуміють потреби своїх дітей. Можуть бути жорстокими і байдужими, бо для них є лише одна мета - перемога. А потім переможець мусить жити з цим. Але інколи справжнє кохання змінює правила ...

Ось про це я і пропоную вам прочитати. І так: в романі багато героїв, часові лінії переплетені, але все має свою мету, усі вони зустрінуться, щоб кожен зіграв свою роль. Деякі - востаннє.

Рекомендую, але чудово розуміє, що хтось буде у захваті, а хтось - навпаки. Дуже багато залежить від світосприйняття.

«Нічний цирк» Ерін Моргенштерн підкорив мене в саме серце. Чарівна, таємнича, загадкова, повільна, чарівна, весела, сумна і пронизана любов'ю історія. Тут чудово все, від стилю оповіді до задуму. Книжка не схожа на інші, але яка чіпляє цією незвичайністю. Поєдинок, в якому невідомі правила і в який залучається все більше і більше людей і який, зрештою, стає чимось більшим.
Тут немає розпалу пристрастей та бурхливих подій, тут атмосфера цирку та магії. Це як казка, що розказана на ніч, як дивний сон, який після пробудження не лишає подробиць, а лише приємний післясмак.

Я не була у захваті від "Нічного цирку", бо тоді атмосфера цікавила мене менше ніж жвавий сюжет. Але "Беззоряне море" все одно вирішила читати. Мене просто тягнуло до цієї книги. І іінтуїція не підвела.

У дитинстві Закарі не відчинив намальовані двері, а через десяток років знаходить книгу у якій описаний той момент. І ще багато моментів які здавалось би ніяк не пов'язані між собою. Тоді починається пригода з елементами детективу та містики яка веде незрозуміло куди.

Я просто обожнюю багатошарові історії. А якщо в них є ще й внутрішні сюжети, які в один момент перестають бути доповненням і починають впливати на основний сюжет, то це просто ідеально. Ця історія наповнена книгами, бджолами, котами та морем яке не з води. Ця історія моя, але я не можу її радити, бо все ж таки розібратися у хитросплетіннях з долі буває складно.

Ласкаво прошу до Le Cirque des Reves!
Тут ніхто не помирає, не хворіє і не народжує… Але щось моторошне і таємниче супроводжуватиме вас весь час читання книги!

З перших сторінок я поринаю в химерний світ загадкового цирку, авторка так прописала передчуття, що ніби ми з нею за руку, разом стоїмо в черзі до цирку.
Книга на стільки просякнута таємничістю, що аж дух захоплює! Читаючи я все не могла второпати, що ж бляха у вас за гра?🤯Що й не дає мені відірватися від книги.
Прочитавши книгу, я ніби була в тому цирку, від описів атмосфери та персонажів просто в захваті! Однозначно я ще читатиму твори авторки!

Можу сказати точно одне, що тут цирк 🎪 у головній ролі, всі інші на другому плані♥️ Персонажі не розкриті як хотілось би, але цирк 🎪 - заворожує, гіпнотизує і не відпускає.

Цирк з’являється вночі, без попередження, жодне оголошення не сповіщає про його прибуття.
Це місце, де фантазія стає реальністю, і кожен намет наповнений неймовірними чудесами.

У центрі сюжету — двоє чарівників, Селія та Марко, які були обрані своїми наставниками для участі в магічному змаганні. З дитинства їх тренували для цієї битви, але змагання має унікальні правила: суперники повинні використовувати цирк як арену для демонстрації своїх здібностей. Вони створюють все нові і нові видовища, щоб перевершити один одного, при цьому намагаючись видати справжню магію за ілюзію.

Селія — талановита ілюзіоністка, яка може змінювати реальність лише силою думки. Її батько, Просперо, обрав її для участі в змаганні, вважаючи, що вона має всі необхідні здібності для перемоги. Марко, навчався магії під керівництвом загадкового наставника. Його магія більш концептуальна і абстрактна, але не менш потужна.

З часом Селія та Марко починають розуміти, що їхнє змагання несе загрозу не тільки їм самим, але й усім, хто пов'язаний з цирком. Вони поступово закохуються одне в одного і любов змушує їх переосмислити свої цілі та шукати спосіб припинити змагання без шкоди для інших.

Атмосфера книги дійсно таємнича, загадкова, містична. Цирк вабить своєю незвичністю і магією, кожен намет наповнений дивовижними видовищами, які межують з фантастикою. Але, попри сентиментальність, стандартну розв'язку і велику кількість кліше, книга мені сподобалась. Я готова пробачити все за Цирк. Саме Цирк є центром книги. Він старанно огортає всі загадки своїми шатрами й відділяє реальність від сновидінь.

Я назавжди залишуся мрійницею, що блукає між наметами з широко розплющеними очима і глибоко вдихає аромати лакриці, паленого цукру і печених яблук. Бо такі місця особливі.

Тож до зустрічі у Цирку, сновиди!

Я так давно відкладала знайомство з цією красунею, бо говорять про неї дуже мало.
Є книги захоплюючі та неймовірні. Є нудні та просто нецікаві. А є дивні і не визначені.
Ось останнє - про «Нічний цирк».
Читала її без будь-якої зацікавленості, місцями дещо не розуміла, а місцями дещо б додала від себе.
А коли дочитала, то тільки і змого сказати: «до чого блін це все було?»
⠀
Мені здалося, що бездоганну ідею про чарівний, похмурий і містичний цирк, який працює тільки вночі, реалізовано не до кінця.
Ця книга про протистояння, про любов та людські долі. Можливо було б сказати, що книга про кожного з нас, але… дуже багато але.
Мені забракло внутрішніх хвилювань героїв. Начебто і багато подій, діалогів, а якісь навіть елементарні роздуми відсутні.
⠀
Історія за своїм стилем дуже нагадує «Каравал» (який так само мені не дуже сподобався).
Я знаю, що вона багато кому сподобалась, але от в моєму серці вона місця не знайшла.

9/10, книга дуже сподобалась. Чарівна атмосфера цирку, магія, гадання, шикарні описи і не шаблонні герої. На мою думку, трохи не вистачило пояснень в кінці. Після прочитання залишилось в грудях тепле відчуття, історію не хотілось відпускати.

Таке відчуття ніби я сама побувала в цьому цирку, була поміж героїв. Рекомендую)

Давно я не читала нічого схожого на цю книгу. Вона така магічна, заплутана, казкова, сюжет в сюжеті, а той в сюжеті... намальовані двері, які справді відкриваються і ведуть до таємничого місця невідомо де - Беззоряного моря.

Зак, головний герой, знаходить стару книгу, де описується важливий випадок з його дитинства. Звісно, це змушує його розпочати розслідування - що за дивні знаки позаду, чому не зазначено ні автора, ні видавця, нічого?

Якщо вам подобається химерна проза Ґеймана, думаю, і ця книга також зайде. Магічний реалізм - найближче до того, як я можу охарактеризувати все, що тут відбувалось. Читалось не швидко, бо текст насичений, іноді не розумієш зв'язків, але в результаті - це було шикарно. Обов'язково буду перечитувати.