Автор грається з читачем протягом усіх сторінок книги. Часом ця гра абсолютно заплутує, і здається, що історії — це роздуми, метафоричні роздуми про буденні речі в небуденному і навіть магічному форматі. Потім нас знову повертають до основної сюжетної лінії. Методично, розділ за розділом, нас плутають, водять за носа, змушують розмірковувати над глибоким. Чого вартий уривок: «Хтось, знайшовши двері, не чіпає їх, попри те, що його охоплює цікавість. Люди думають, що їм потрібен дозвіл. Гадають, буцімто двері чекають на когось іншого, навіть якщо насправді чекали на них». Як цікаво автор роздумує про можливості, внутрішні обмеження і хоробрість зайти в нові "двері". А дверей, які ніким не були відкриті, тут буде ще дуже багато ;)
Ця цікава логіка магічного сприйняття екзистенційних питань простежується у всьому тексті.
А потім раптом котрась із побічних історій потрапляє в основну сюжетну лінію — і ти в екстазі, бо той пазл, який був знайдений під диваном і зовсім не зрозуміло з якого набору, раптом знаходить своє місце.
Я не одразу відчула настрій автора, і це та книга, якій довелося дати другий шанс, бо на перших сторінках цікаві уривчасті історії перебивалися доволі пласким, на перший погляд, героєм і його доволі пласким світом. Плюс сильно вплинула на думку надмірна кількість описів деталей — часом без цього можна було обійтися. Проте кожна книга має право бути прочитаною до кінця. І я не помилилася: з кожною новою сторінкою відчувається глибина роздумів.
У моєму примірнику з’являється все більше стікерів на місцях, над якими я хотіла б подумати ретельніше. Автор висловлює неочікувані погляди — і з такого вигадливого ракурсу.
Історія варта прочитання, проте не через призму звичайної історії про магічний світ, а з точки зору пошуку себе і пошуку відповідей на одвічні питання.
Анонім
Це книга, створена для тих, хто шукає у словах не лише зміст, а й чари. Вона шепоче, що ми самі є творцями власних історій. Цей твір — це заклик відпустити канони оповіді та поринути в саму суть її художньої глибини. Стиль авторки — це потік мрійливої лірики. Її проза сплітає метафори й образи у химерний гобелен, читання якого схоже на занурення у сон. Кожна сторінка — це полотно, де деталі виписані з неймовірною точністю.
Анонім
Циркове життя, де повітря пахне карамеллю і корицею.
Де є неймовірний Крижаний сад, захопливі виступи дівчини-змії, панує магічна атмосфера. Фокуси на сцені, які ви будете вважати лише фокусами, та насправді - це магія.
І головними в цій історії є Селія і Марко. 2 людини, яких навчали суворі наставники для магічного бою.
✨ «Цирк - лише арена для змагань.»
🎪 Це книга про магію, амбіції, інтриги, усвідомлення своїх меж та вибір.
Тут не буде динаміки, екшену. Та й можна заплутатись у нелінійності оповіді (на початку).
Але тут буде хороший цирковий світоустрій, цікаві другорядні персонажі, які відіграють важливу роль та магічний реалізм.
А також симпатія, кохання, переживання та й взагалі, глибокі почуття.
Анонім
Котолог
