Ерін Морґенштерн

Скажу чесно, мене підкупили відгуки, а насправді ця книга - втрачений час і суцільне розчарування.

Вона настільки нудна, що її читання розтягнулося в мене на 2 місяці і то, я змусила себе її дочитати у надії, що можливо розв’язка мене вразить. Ні, дива не сталося.
Поодинокі історії в сюжеті були цікаві, але основний сюжет - просто жах, абсолютно нецікаво і натягнуто.

Шкода часу 🫣

Книга, про яку усі знають і яку нереально дістати зараз за нормальну ціну.

Атмосфера цирку просто чудова. Описи шатрів, розваг, циркових смаколиків і магії, котра там відбувається дійсно заворожує. Магічні здібності теж зачаровують, я впринципі люблю усе магічне, тому читати таке було цікаво.

Селін та Марко головні герої, яких обрали для змагання. А ось тут і починаються незрозумілки. Яке змагання, навіщо, для чого, який сенс (окрім того, що два старих чаклуни міряються своїми силами через своїх протеже). Усю книгу відчувається таємничість і виникає купа питань. І хоч було пару несподіванок не можу сказати що дуже задоволена розвитком подій.

У книзі задіяно дуже багато персонажів і хоч я в них не плуталась, і кожен зіграв свою роль, хотілось би їх трохи менше. До деяких відчувала дуже яскраву неприязнь, а за деяких було сумно і шкода. До речі, якщо Селін мені було шкода, через жорстоку підготовку до цього змагання і відсутність батьківської любові, то Марко не завжди в мене викликав відчуття приязні.

Кінцівка не можу сказати що вийшла дуже захоплива. Усе ж таки це максимально магічна книга, тому і кінець був максимально нереальний. Мабуть, якби не моє бажання довідатись що ж це за книга така рідкісна я б нічого не втратила її не прочитавши, хоча сам Цирк мені дуже сподобався і я хотіла б колись побувати у подібному.

Фокуси чи магія?
⠀
"Нічний цирк" - дуже казкова історія. Історія про магію, талант, кохання і випробування.
⠀
Про такий цирк ви ще не чули. Він насправді вишуканий і вражає кожного глядача. У нього навіть фан-клуб з'являється. Та під прикриттям цирку - справжні чари.
⠀
Селія і Марко - чарівники. Гектор і Александер, їхні наставники, змагаються, хто могутніший. Та Селія і Марко не знають, хто їхній суперник. Вони навіть не уявляють, що змагання вже почалося. Але хіба таємниці живуть довго?
⠀
Цирк стає полем бою, де кожен може проявити всю свою майстерність, винахідливість, творчість. Рідним домом, який треба зберегти попри все.
⠀
Красива історія, що принесла мені чимало задоволення - я люблю читати про чарівників.

Книжка, можливо, трохи підліткова і проста, але гарно написана і справді створює чарівну атмосферу. Гарний варіант святкового читання.

Поставила 3 зірочки тільки за моменти з історіями на початку деяких розділів .Книга суцільне розчарування,в ній ніби немає ніякого сюжету...ні про що і про все одночасно....

Зізнаюсь, ця книжка зачіпила мене своїм неймовірно гарним оформленням.
На жаль, мої очікування не співпали із тим що я прочитала.
атмосфера осені, дощів та магії на 10/10. Дуже сподобались персонажі, настільки детально прописані, що справді можна уявити похід у той цирк.
Але! сюжету як такого для мене було мало. Події, які можна було вкласти у вдвічі меншу кількість сторінок, розтягнені незрозуміло для чого.
У книзі йдеться про двох чарівників, яких наставники відправляють на змагання. Проте для цих чарівників, та в більшості й для читача, більшість запитань, що постають перед змаганням залишаються без відповіді. В чому полягає сенс змагання ? Невідомо. Яким чином мають визначати переможця? Теж невідомо. Хто суперник ? Звісно ж, невідомо. 🙄
отже, враження неоднозначні, хоча з метою відволіктись від навколишнього життя і поринути в світ цирку, чарів та магії - цілком підійде.

Така собі казка про заборонене кохання в декораціях пересувного цирку.

Легко читається, незважаючи на скачки в часі і між різними персонажами. Але це той випадок, коли дійсно треба кожен раз звертати увагу на дати на початку розділів.

Було відчуття, що від самого початку нашаровуються історії людей, зв’язки, ідеї, а в результаті все це розв’язалось не до кінця. Не сталось якоїсь завершеності. Не про всіх героїв була досказана історія - вона просто обірвалась, ніби про персонажа забули, ніби настільки необов’язковою була його роль.

Взагалі ледь не всі персонажі видались мені пустими - навіть головні герої не те, щоб розкрились перед нами, як особистості. Від самого початку думала, що персонажів забагато, і очікувала хоч від частини з них якоїсь глибини, якої так і не отримала.

Здавалося, що це якась хитросплетена історія і в кінці буде вау ефект, щоб перехопило подих. Але якось фінал відбувся скомкано. І загалом сама історія не виглядає цілісною.

Особливої моралі тут не помітила. Два ляльководи, що намагаються щось одне одному довести, використовують заради досягнення цілі інших людей. Їхні гравці своєю чергою роблять те саме. Купу людей пов’язали з цирком, не спитавши у них дозволу і не надавши вибору. Чи хтось дійсно за це відповів, поніс якесь покарання? Ну, можливо один з персонажів, і то з власної дурості. Хоча не сильно було видно, що він шкодував про свої вчинки і його нинішнє становище його не влаштовує.

На жаль, історія моєї душі не торкнулась та не викликала майже ніяких емоцій. Хоча атмосфера дійсно казкова, а описи гарні

Щойно перегорнула фінальну сторінку «Беззоряного моря» і вже знаю, що я буду перечитувати цю історію. Можливо не один раз.

Це концентрація того, що я так люблю у магічному реалізмі — переплетіння реальності з вигадкою, деталі, що хаотично розкидані, але при цьому кожна на своєму місці. Це подорож, в якій ти не все розумієш, але обертаючись назад бачиш візерунок так чітко та яскраво.

«Беззоряне море» сповнене книгами, сюжетами та ідеями. А ще бджолами, ключами та мечами.

Я в повній любові, абсолютно магічна книга для мене.

«Не всі історії озиваються до всіх слухачів, але будь-який слухач може десь колись знайти саме ту, яка буде йому до вподоби. Так чи інак»©️

🐉 Книжкова Драконка

Це єдина книга, яку я читала про цирк та всю ту атмосферу і в мене неоднозначні враження. З одного боку, дуже детальний та цікавий опис циркової атмосфери та їх життя і з іншого, недостатньо уваги до почуттів та розкриття головних героїв. По крайній мірі, мені вони до кінця не відкрилися. Але як для поглиблення в атмосферу дива та магії, книгу варто прочитати, якщо вам близький такий жанр😊

«Нічний цирк» — книга, від якої я очікував багатого емоційного досвіду та захопливої історії, але, на жаль, вона виявилася повним розчаруванням. Замість того, щоб занурити мене у світ магії і загадки, вона залишила лише гірке відчуття марно витраченого часу.

По-перше, проробка сюжетних ліній і персонажів виявилася вкрай слабкою. Герої виглядають плоскими і одновимірними, їхні мотивації часто незрозумілі, а розвиток подій — передбачуваний. Я не зміг відчути жодної емоційної зв’язку з персонажами, що зробило моє читання безбарвним і нецікавим.

Крім того, книга страждає від відчуття, що вона є пародією на «Гаррі Поттера», але без чарівності і оригінальності, що супроводжували Джоан Роулінг. Здається, що автор намагався створити свою версію магічного світу, але замість цього просто скопіював елементи, які вважаються популярними, без належного розвитку або власного бачення. Це виглядає як дешевий трюк, що викликає відразу.

Також варто відзначити відсутність заявленого магічного реалізму. Замість цього, читач отримує лише поверхневі та досить стандартні магічні елементи, які не здатні подарувати відчуття чарівності або загадки.

В цілому, «Нічний цирк» не виправдав своїх амбіцій і став для мене лише розчаруванням. Я б не рекомендував цю книгу тим, хто сподівається на глибину, оригінальність і справжню магію в літературі. На жаль, вона не змогла дати ні того, ні іншого.

Цю книгу жанру фентезі, або, як деякі вважають, магічного реалізму, взялась читати разом з книжковим клубом від Vivat. Багато було в книзі цікавого, але це не той жанр, до якого я часто повертатимусь.

В першу чергу, хочеться відзначити атмосферу книги. Це справді було магічно та захоплююче. Авторка вигадала багато цікавих розважальних наметів Нічного цирку, тому іноді здавалося, що цей цирк міг і справді колись існувати. На додачу, в книзі присутні сновиди - люди, які настільки захоплені Нічним цирком, що кочують за ним з країни в країну та придумують власні ритуали. Історія сновид створила легенду, без якої не обійдеться щоден магічний світ.

Друге, що мене зацікавило, була лінія звичайного хлопчини Бейлі та його дружба з Крихіткою та Прибамбасом, малими циркачами з магічними здібностями. Ця дружба була дуже щирою та милою! А ще, до останнього трималася інтрига, яку роль зіграє Бейлі в недалекому майбутньому в цій історії.

Єдине, що мені не сподобалось, це опис змагання та, згодом, кохання між головними героями. Десь половину книги чарівники створювали майстерні магічні фокуси, майже не пересікаючись. Але як тільки вони познайомились ближче... з'явилося пристрасне кохання з першого погляду! Є багато поціновувачів такого тропу в літературі та я не з їх числа)
Фінал історії виявився неочікуваним і драматичним, тому я була рада прочитати останні розділи про Нічний цирк та кожного з його героїв.

про що книга?

📚 та багато про що… чітко дати відповідь на це питання важко

📚 книга про книги, книголюбів, про кохання і зраду, про магію і про кінець, який має бути у всього, бо без нього не буде початку

📚 про відлюдькуватого студента, що досліджує компʼютерні ігри та неймовірно багато читає, і який одного разу знаходить в університетській бібліотеці загадкову книгу, що розповідає про випадок з його дитинства, і саме тут починаються пригоди

як читалася книга?

👀 на початку не могла від неї відірватись, так було цікаво і пізнавально, після половини пішло трошки важче - за це і зняла зірки

👀 багато було посилань на книги які читають герої, мистецтво

👀 у історії цікава структурна побудова - розділи розташовані нелінійно, життя головного героя переплутується з розділами із загадкової книги, та легендами, про які розповідають інші книжки чи герої

👀 розповідь, що починалася досить буденно і просто закручується і стає все більш фантасмагоричною та сюрреалістичною; нагадує марення наяву чи глибокий сон підсвідомості

👀 читаєш і думаєш: «як таке взагалі можливо було написати?»

👀 фантазія авторки і мова перекладачки неймовірні - саме так, бо щоб оцінити мову авторки треба читати англійською

висновки

❗️не погоджуюся із тими хто вважає що фентезі - «відстій» і не вартий їх часу - у фентезі також є багато корисного, для мене особливо перша частина книги була дуууже пізнавальною

❗️ виписала купу назв книг та прізвищ авторів, які пошукаю в українському перекладі

❗️тепер знаю хто такий Магріт і в чому секрет його шедеврів

❗️довелось трохи освіжити знання з ботаніки, почитати про відьомство і тд

❗️❗️❗️книгу не раджу читати тим, хто шукає зрозумілого сюжету, конкретних відповідей, послідовних дій та терпіти не може магічного сюрреалізму - тут його дуже багато починаючи з другою половини книги

Ця книга — мов прихований портал, відчинений тільки для тих, хто готовий загубитися у плетиві історій і перетнути межі між світом снів та реальністю.

"Беззоряне море" — це не просто роман, це лабіринт, де кожна сторінка — новий хід, кожна глава — невидимий знак, що веде глибше у темряву та світло одночасно.

Ерін Моргенштерн вміло сплітає казки й легенди, перетворюючи їх на мотузки, що зв’язують сюжет у щось більше, ніж просто розповідь. Це мозаїка, що постійно змінюється, переливається різними кольорами та відтінками, як хвилі моря, де вода ніколи не буває спокійною, а може не зовсім і вода 🍯. Авторка вміло грається словами наче фарбами, якими малює вишукані картини на тлі темного нічного неба. Вони змушують вас вдивлятися глибше, шукати відповіді серед зірок, що так і не з'являться.

Книга подібна до древнього манускрипта, схованого у закритій кімнаті бібліотеки, де час і простір не мають значення. Історії вплітаються одна в одну, перетворюючись на химерний танок символів, метафор і нерозгаданих загадок. Кожна деталь — підказка, кожне слово — магія, що сплітається у заклинання, яке пробуджує щось глибоко в серці читача.

"Беззоряне море" — це не тільки про книги і загадки, це про любов до історій, до нескінченності можливих світів. І коли ви перегорнете останню сторінку, відчуття буде таке, ніби ви залишили частину себе на її сторінках, залишивши водночас за собою двері, що ведуть у невідомість, яка манить і кличе назад.

Я відкладала цю книгу довгих 4 роки, щоб потім потонути в ній, розчинитися. Щоб вона мене огорнула, мов патока, мов солодкий тягучий мед, мов найхимерніша і найзатишніша казка з безліччю образів і відсилок.

Закарі, молодий студент, знаходить книгу, що веде його на поріг прихованого світу, де історії живуть своїм життям. Тут, у підземних залах, серед напівзабутих історій, він втрачається, відкриває себе і водночас губить свою сутність у чарівному морі без зірок. Здається, я загубилася разом із ним.

"Беззоряне море" — це роман не для тих, хто шукає кінцевих розв'язок, а для тих, хто готовий втратити себе в плетиві історій, насолоджуючись кожною миттю цього чарівного шляху.

Я думала, що скоріше прочитаю книгу і продам. Але потім зрозуміла, що не зможу з нею розлучитися. Бо це любов.