Ерін Морґенштерн

Це чудова історія. Магічна, таємнича і хвилююча. Дуже шкода, що оцінка така низька. На жаль (чи може на щастя) нічний чорно-білий цирк пускає до свого шатра не всіх. Можливо читачі відвикли від описів (які насправді дозволяють відчути смак яблука в карамелі з корицею, доторк шовку та оксамиту, запах льоду і озера сліз, звуки музики і чарівного годинника). Можливо, читачам достатньо простої, майже примітивної будови речень, або сучасний читач просто відвик мріяти і уявляти. Я особисто закохана в цю історію, і у своєму примірнику залишила багацько анотацій. І дуже бажаю тим, хто відважиться взяти до рук цю книгу — зануритись в історію, на кілька днів поринути в змагання, про яке оповідає цей чудовий роман.

Думала, буду йти по курсу, від сторінки до сторінки, точно знаючи, що на мене чекає. Але яке ж здивування було, коли Беззоряне море вирішило все за мене, відправивши дрейфувати неймовірним світом, насолоджуючись цією захоплюючою пригодою💛

Сюжет крутиться навколо різноманітних життєвих історій, які так чи інакше торкаються Беззоряного моря. Головний герой, шукатиме відповіді скрізь, де тільки можна, а чи знайде він їх це вже інше питання. Це тільки здається, що все так просто (Ох ні, не будьте такими наївними💦).

Сказати, що я в захваті нічого не сказати. Світ простий, але в той же час неймовірно чудовий і великий, чудернацькі переплетення сюжетних ліній і мандрівки героїв. Персонажі — це щось надзвичайне💦. За ними дуже цікаво спостерігати і гадати, який вибір вони зроблять у той чи інший момент.

Книжка про книжки. Про чари, з ноткою чуттєвості, краплею детективу і найголовніше — кохання🤍

Готуйтеся до того, що Беззоряне море це дуже заплутаний роман. Ця історія схожа більше на розкидані по світу пазли, які необхідно збирати і в темну ніч, і в ясний день, і в хорошому настрої, і в дні, коли тобі сумно. Одна деталь тягне за собою іншу, другу, третю, четверту, а ті, у свою чергу, вимальовують нові картини, які втягують у чергову пригоду.

Моя маленька порада. Читайте уважно, щоб зрештою зібрати всю картину цілком❤️

Історія сподобається любителям казок, кохання, пригод, та тим, хто любить шукати відповіді. Я отримала просто неймовірну насолоду. Історія потрапила в настрій та створила щось чарівне. Вона подарувала мені посмішку та легкість.

"Колись давно..."

Книга — наче дивний сон, який тільки у кінці приймає певні обриси, і то нечіткі.
Стиль Ерін Морґенштерн потребує трохи більше, ніж просто читати слова на сторінці. Вона дає підказки і натяки, але це робота читача з'єднати те, що він може і хоче з'єднати. "Беззоряне Море" як пазл, у якого немає бортів, і з 100 елементів у вас тільки половина: можна побачити що на картинці, але ніколи не отримаєте повну версію. І до цього треба бути готовим. Історія подарує неймовірно атмосферу і відчуття присутності у сюжеті, як раз через те, що читач ніколи не спостерігає за персонажами "згори", а дізнається інформацію разом з ними. Моя порада: наберіться терпіння, дозвольте книзі розповісти свою історію. Можливо, нотуйте короткі історії, бо вони вам знадобляться.

Найбільше мені сподобались книги 2-4. Сюжет трохи сповільнився, деякі історії отримали продовження. Романтика у книзі є комбінацією максимально милих моментів та надто швидкого розвитку. Але коли ваші життя перетинають не по правилам реального часоплину, то і не дивно, що динаміка відносин буде відрізнятися від справжнього життя. Є якась таємниця та напруга у тому, що ти можеш як провести з людиною все життя, так і загубити цю людину серед книг і більше ніколи не знайти.

В мене книга лишила більше питань, ніж відповідей, і на початку мене це дратувало. Але чим більше часу проходить, тим більше приємного післясмаку книга викликає. Не усі питання повинні мати відповідь, і не усі історії повинні мати кінець, і це саме те, що вирізняє Беззоряне Море серед інших книг.

Ця книжка точно не схожа ні на яку з тих, які я читала...
Можна описати словом «химерно» і все) Таке відчуття, що я намагалась розгледіти загальну картину, але полотно таке велике, що не виходить. Мені сподобалась, хоча і було важко читати через постійні переривання історій. Трохи затянуто, як на мене, але дійсно оригінально і багатогранно. Кінцівка змушує відчути і полегшення, і невдоволення (якось не «кінець» чи що..)

Закарі та Доріан сонечки💛

Цю книгу жанру фентезі, або, як деякі вважають, магічного реалізму, взялась читати разом з книжковим клубом від Vivat. Багато було в книзі цікавого, але це не той жанр, до якого я часто повертатимусь.
В першу чергу, хочеться відзначити атмосферу книги. Це справді було магічно та захоплююче. Авторка вигадала багато цікавих розважальних наметів Нічного цирку, тому іноді здавалося, що цей цирк міг і справді колись існувати. На додачу, в книзі присутні сновиди — люди, які настільки захоплені Нічним цирком, що кочують за ним з країни в країну та придумують власні ритуали. Історія сновид створила легенду, без якої не обійдеться щоден магічний світ.
Друге, що мене зацікавило, була лінія звичайного хлопчини Бейлі та його дружба з Крихіткою та Прибамбасом, малими циркачами з магічними здібностями. Ця дружба була дуже щирою та милою! А ще, до останнього трималася інтрига, яку роль зіграє Бейлі в недалекому майбутньому в цій історії.
Єдине, що мені не сподобалось, це опис змагання та, згодом, кохання між головними героями. Десь половину книги чарівники створювали майстерні магічні фокуси, майже не пересікаючись. Але як тільки вони познайомились ближче... з'явилося пристрасне кохання з першого погляду! Є багато поціновувачів такого тропу в літературі та я не з їх числа)
Фінал історії виявився неочікуваним і драматичним, тому я була рада прочитати останні розділи про Нічний цирк та кожного з його героїв.

я трохи заплуталася на початку, але потім все пішло. так, забагато історій, я б сказала "все завжди і водночас", але читати ввечері з какао — саме воно

Ця книга варта більшого!! Дуже сподобалася. Хочу аби більше людей її прочитала, оскільки історії живуть, поки їх розповідають
(9/10 через часом складнуватий зміст речень, іноді важко усвідомити значимість «простору, Часу і Долі»)

воуу, це було дещо незвично, але дуже атмосферно. вулички чорно-білого цирку з шатрами в яких ховались дивовижні дива і цілі світи. цікава магія, заплутані і збиваючі з пантелику стрибки у часі, незрозуміла любовна лінія з натяком на троп від ненависті до кохання і якісь такі величезні таємниці.

сюжет розповідає про.. що? не знаю, я так і не змогла зрозуміти хоча б щось крім цирку, двох суперників які змагаються (для чого? чому?), і ще двох більш давніх суперників які просто забавляються людськими життями. так цікаво було спостерігати за розвитком подій і тим куди це приводило персонажів, всі ці ночі у цирку, чорно-білий світ який для багатьох став домом і реальністю. так багато різних персонажів, спочатку дуже плуталась, але під кінець розкриття кожного набуло сенсу, стало зрозумілим і таким правильним. але для мене ця книга все ж не про якісь події, вона більше про розуміння світобудови самого цирку. її намагались пояснити, не прямо, через якісь уривки розмов і оголошень, через плітки які передавались пошепки на виступах і званих вечорах. дуже цікаво було спостерігати за тим як всі гвинтики стають на місця, а частинки пазлу складаються в один.

я дуже боялась, що ця книга введе мене в нечитун, і дуже радію що так не сталось, бо під кінець я просто не могла відірватись від того наскільки швидко змінювалось буквально все.

«виходячи з Le Cirque des Rêves у прохолодний світанок, ти думаєш, що в цирку все здавалося справжнім. і ти більше геть не певен, з якого боку паркану дійсність, а з якого — сон.»

Цирк з’являється вночі, без попередження, і жодне оголошення не сповіщає про його прибуття. Це місце, де фантазія перетворюється на реальність, і кожен намет приховує неймовірні чудеса.

У центрі цієї історії — двоє чарівників, Селія та Марко, яких свої наставники вибрали для участі в магічному змаганні. Вони з дитинства готувалися до цієї битви, але правила змагання дуже незвичні: суперники мають показувати свої здібності через цирк, створюючи нові та дивовижні видовища, водночас намагаючись приховати магію за ілюзією.

Селія — талановита ілюзіоністка, яка може змінювати реальність силою думки. Її батько, Просперо, обрав її для змагання, адже вірив, що вона здатна перемогти. Марко, в свою чергу, вивчав магію під керівництвом таємничого наставника. Його магія більш абстрактна, але не менш потужна.

З часом Селія та Марко розуміють, що їхнє змагання може призвести до катастрофи для всіх, хто пов’язаний з цирком. Вони закохуються одне в одного, і це почуття змушує їх переосмислити свої цілі. Тепер вони шукають спосіб припинити боротьбу без шкоди для інших.

Атмосфера цієї книги справді загадкова та містична. Цирк приваблює своєю незвичністю, кожен його намет — це окрема реальність, наповнена дивовижними видовищами на межі фантастики. Попри наявність певних кліше і стандартної розв’язки, книга мені дуже сподобалась. За Цирк можна пробачити все. Він є серцем цієї історії, огортаючи всі таємниці своїми шатрами, відокремлюючи реальність від сновидінь.

Я назавжди залишусь мрійницею, яка блукає між наметами з широко розплющеними очима, вдихаючи аромати лакриці, паленого цукру та печених яблук. Бо такі місця справді особливі.
Тож до зустрічі у Цирку, сновиди!

Як же мені сподобалась ця книга і мене дуже засмучує, що дуже мало про неї говорять.

Прям дуже рекомендую.

Атмосфера неймовірна, чарівна, незвична і зовсім ні на що не схожа.

На протязі всієї книги нас тримає велика інтрига, деякі моменти просто неможливо передбачити і це вау!
Я дуже враженна!

Найперше, це історія в історії. Прийом, який я обожнюю.

Але, що більш важливо, історії з книжки мають неймовірну суперсилу продовжуватись (чи подовжуватись) в уяві.

Її читання схоже на читання або на сидіння з книжкою в руках і витріщання (якоюсь мірою, це інше читання).

І я могла б розповісти різними словами про що вона, але "книжки завжди краще читати, ніж пояснювати".

Ця, мабуть, стане моєю улюбленою.

Скажу чесно, мене підкупили відгуки, а насправді ця книга - втрачений час і суцільне розчарування.

Вона настільки нудна, що її читання розтягнулося в мене на 2 місяці і то, я змусила себе її дочитати у надії, що можливо розв’язка мене вразить. Ні, дива не сталося.
Поодинокі історії в сюжеті були цікаві, але основний сюжет - просто жах, абсолютно нецікаво і натягнуто.

Шкода часу 🫣