Автор грається з читачем протягом усіх сторінок книги. Часом ця гра абсолютно заплутує, і здається, що історії — це роздуми, метафоричні роздуми про буденні речі в небуденному і навіть магічному форматі. Потім нас знову повертають до основної сюжетної лінії. Методично, розділ за розділом, нас плутають, водять за носа, змушують розмірковувати над глибоким. Чого вартий уривок: «Хтось, знайшовши двері, не чіпає їх, попри те, що його охоплює цікавість. Люди думають, що їм потрібен дозвіл. Гадають, буцімто двері чекають на когось іншого, навіть якщо насправді чекали на них». Як цікаво автор роздумує про можливості, внутрішні обмеження і хоробрість зайти в нові "двері". А дверей, які ніким не були відкриті, тут буде ще дуже багато ;) Ця цікава логіка магічного сприйняття екзистенційних питань простежується у всьому тексті. А потім раптом котрась із побічних історій потрапляє в основну сюжетну лінію — і ти в екстазі, бо той пазл, який був знайдений під диваном і зовсім не зрозуміло з якого набору, раптом знаходить своє місце. Я не одразу відчула настрій автора, і це та книга, якій довелося дати другий шанс, бо на перших сторінках цікаві уривчасті історії перебивалися доволі пласким, на перший погляд, героєм і його доволі пласким світом. Плюс сильно вплинула на думку надмірна кількість описів деталей — часом без цього можна було обійтися. Проте кожна книга має право бути прочитаною до кінця. І я не помилилася: з кожною новою сторінкою відчувається глибина роздумів. У моєму примірнику з’являється все більше стікерів на місцях, над якими я хотіла б подумати ретельніше. Автор висловлює неочікувані погляди — і з такого вигадливого ракурсу. Історія варта прочитання, проте не через призму звичайної історії про магічний світ, а з точки зору пошуку себе і пошуку відповідей на одвічні питання.

Це книга, створена для тих, хто шукає у словах не лише зміст, а й чари. Вона шепоче, що ми самі є творцями власних історій. Цей твір — це заклик відпустити канони оповіді та поринути в саму суть її художньої глибини. Стиль авторки — це потік мрійливої лірики. Її проза сплітає метафори й образи у химерний гобелен, читання якого схоже на занурення у сон. Кожна сторінка — це полотно, де деталі виписані з неймовірною точністю.

Циркове життя, де повітря пахне карамеллю і корицею. Де є неймовірний Крижаний сад, захопливі виступи дівчини-змії, панує магічна атмосфера. Фокуси на сцені, які ви будете вважати лише фокусами, та насправді - це магія. І головними в цій історії є Селія і Марко. 2 людини, яких навчали суворі наставники для магічного бою. ✨ «Цирк - лише арена для змагань.» ? Це книга про магію, амбіції, інтриги, усвідомлення своїх меж та вибір. Тут не буде динаміки, екшену. Та й можна заплутатись у нелінійності оповіді (на початку). Але тут буде хороший цирковий світоустрій, цікаві другорядні персонажі, які відіграють важливу роль та магічний реалізм. А також симпатія, кохання, переживання та й взагалі, глибокі почуття.

???"Нічний цирк" Ерін Морґенштерн – книга, яка гіпнотизує! Буквально з перших сторінок занурюєшся у атмосферу чорно-білого шатра, дивних лабіринтів, численних яток. Історія ольфакторна: куштуєш печені яблука в обволікаючій карамелі, шоколодні мишки з локричними хвостиками, крижане вино, виготовлене зі замерзлого на лозі винограду? ? "Le Cirque des Rèves" – мандрівний цирк, котрий виник наприкінці 19 століття. Ніхто й ніколи не знає достоту, де він розгорнеться вночі, коли міста сплять: у Празі чи, можливо, в середмісті Лондона?↩️ ✒️ "До неба здіймаються смугасті чорно-білі намети. Годі й шукати тут золотих і червоних кольорів. Тут узагалі все безбарвне, окрім найближчих дерев і трави на навколишніх полях"✨️ ?Селія була ще дитиною, коли її батько чарівник Просперо міцно пов'язав її життя з таємничим суперником. То ж цирк стане лише вуаллю, майданчиком для протистояння. Вона – неперевершена ілюзіоністка, трюки якої на межі майстерно опанованої техніки та магії. Ким же виявиться її суперник? І чи не стануть на заваді вирішальній грі палкі почуття із відтінком кармінної троянди? ?Окрема насолода у книзі – письменницький стиль і діалоги, які хочеться розбирати на цитати: ? "Шанувальники цирку можуть оспівувати м'якість попкорну й солодкий смак шоколаду. Годинами обговорювати переваги світла й тепло вогнища. Вони сидять зі своїми келихами, усміхаються радісно, наче діти, і отримують задоволення від того, що хоча б на один вечір опинилися серед однодумців" ?Історія багатошарова. В ній хочеться набутися. Пострибати з близнюками Крихіткою і Прибамбасом м'якими хмарами, відвідати Крижаний сад у монохромних тонах, отримати передбачення від Ізобель, потягнувши карту з її колоди, запалити свої мрії на таємничому Дереві бажань. А ще – насолодитися ароматом спогадів: ? "– Ми любимо вражати всі органи чуття, – каже Лайні. – Але деякі більше за інші, – додає Тара. – Правда, – погоджується сестра. – Запахи часто недооцінюють, хоча вони найкраще пробуджують спогади. – Вони неперевершено вміють створювати атмосферу, – зауважує Чандреш, приєднуючись до розмови та змінюючи келих Селії на новий, повний шампанського"✨️

не моє

Ця історія, як пазл, який ти ніяк не можеш зібрати, бо окремих частин не вистачає до самісінького фіналу. Спочатку ти не розумієш, що відбувається: чому так багато персонажів і чому розповідь так стрибає на інші часові відрізки та ПОВи інших персонажів. Ти ставиш собі ті ж самі питання, що і головні герої, відволікаєшся на магію та неймовірну циркову атмосферу. А потім наступає фінал і все стає на свої місця, пазл складається, історія дописується. Чи сподобався мені такий фінал? Не дуже, я люблю більше скла. Але "Нічний цирк" однозначно залишив слід в моєму серці і я буду перечитувати його ще, щоб знову поринути в атмосферу, яка так припала мені до душі?

Магічна історія, яка забороняє використання слова Магія на своїх сторінках. Події тут настільки фантастичні, що, подекуди, мені бракувало фантазії, щоб осягнути їх і досконало збудувати її світи в своїй уяві. Цей твір захоплює, поглинає і затягує до свого світу так що вам захочеться в ньому ховатися від неприємних речей що спіткалють вас у житті, як от мені хотілося лікуватись цим текстом після перегляду субстанції. Тут я ВIДЧУЛА КАЗКУ БУДУЧИ ВЖЕ ДОРОСЛОЮ. Я знаходила себе усміхненою перегортаючи сторінки. Мені снилися сни про двері, ключі, книги і бджіл. Насправді Я не люблю історії які повільно розвиваються і в яких велике значення видається самому тексту. Але тут настільки магічна багата та захоплива оповідка що цитати з цієї книги я брала мене диктанти і приклади дітям при вивченні української мови. Десь на першій третині книги Я пожалкувала що не записую всіх діючих осіб хоча би парою фраз, щоб якось їх один від одного відрізняти.Тому що десь з половини я почала кайфувати як ці історії сплітаються і відповідають на питання одне одного. А вже на останній третині я зрозуміла що мені навіть і записи не допомогли б. Адже чим далі вони ще більше заплутуються і можливо навіть сама авторка не зрозуміла як вона їх всі докупи згрібала. Чесно кажучи я навіть знудилася від кількості запитань і загадок, яких ставало все більше.Думаю розв’язати їх можна лиш прочитавши книгу кілька разів. Але це зовсім не означає що це погана історія. Вона майстерна у слові і вона ідеальний вибір якщо ви хочете поринути з головою в світ без абсолютного зла болю і трагедії. І, якщо Червону зиму я називала ідеальним ескапізмом маючи на увазі її легкість, то Беззоряне море — це ескапізм для в квадраті.Бо в ній треба жити. І через те, що я не мала можливості приділяти цій книзі по 3 години часу (а саме такими шматками її і треба ’куштувати’) я ставила б їй 8/10. Ну дуже заплутана історія. Але вона того варта. Єдине — беріть в твердій обкладинці, бо у мене боліли руки розгортати м’яку

Це чудова історія. Магічна, таємнича і хвилююча. Дуже шкода, що оцінка така низька. На жаль (чи може на щастя) нічний чорно-білий цирк пускає до свого шатра не всіх. Можливо читачі відвикли від описів (які насправді дозволяють відчути смак яблука в карамелі з корицею, доторк шовку та оксамиту, запах льоду і озера сліз, звуки музики і чарівного годинника). Можливо, читачам достатньо простої, майже примітивної будови речень, або сучасний читач просто відвик мріяти і уявляти. Я особисто закохана в цю історію, і у своєму примірнику залишила багацько анотацій. І дуже бажаю тим, хто відважиться взяти до рук цю книгу — зануритись в історію, на кілька днів поринути в змагання, про яке оповідає цей чудовий роман.