Лавкрафт і його історії — це ціла епоха літератури. Це абсолютна база усіх історій жаху, містики, сучасної космічної фантастики. Саме уява Лавкрафта веде за собою теперішніх митців. Його світ химерний, дивовижний, моторошний, надихає тих, хто любить полоскотати нерви собі та іншим.
Ілюстрації ж викликають окреме захоплення. Так чітко, так влучно зобразити похмурий всесвіт Метра... Вони аж ніяк не заважають уяві, навпаки, вони допомагають фантазії розгорнутись на повну силу, підтримують її, скеровують і доводять до кульмінації — тих самих сирот по шкірі і важкому диханню в глибокій ночі. Бо ж хто засвітла читатиме майстерно створену, дуже атмосферну книгу жахів?
Дуже раджу цю красу.
І головне — а може, це все насправді?

Цікава, динамічна і захоплююча історія. Подекуди, звичайно, дуже хочеться волати — дитино, блін, як можна так тупити — але потім згадуєш, так, саме дитина. І досвід у дитини саме той, який надала дитині автор. І дії її зумовлені авторським задумом і задля плину сюжету. Та й сюжет хоча і достатньо прямий і зрозумілий, менше з тим достатньо захопливий. І на щастя, обґрунтований. Бо якось трошки сумно читати про "вісімнадцятирічних голов картелів", "вісімнадцятирічних крутих ассасінок" і всяке таке інше.
Є дівчина, захоплена жагою помсти. Яку дістало зверхнє ставлення до жіноцтва (історичні паралелі очевидні і навіть на наш час дуже актуальні), яка всім серцем бажає вижити і змінити світ (о цей юнацький максималізм!).
Але скільки ж тут відсилок на сучасну культуру і твори! Хоча б "Тихоокеанський рубіж". І класику китайської літератури "Сон у червоному домі".
Обов'язково повернусь до цієї історії і чекатиму на продовження.

Це чудова історія. Магічна, таємнича і хвилююча. Дуже шкода, що оцінка така низька. На жаль (чи може на щастя) нічний чорно-білий цирк пускає до свого шатра не всіх. Можливо читачі відвикли від описів (які насправді дозволяють відчути смак яблука в карамелі з корицею, доторк шовку та оксамиту, запах льоду і озера сліз, звуки музики і чарівного годинника). Можливо, читачам достатньо простої, майже примітивної будови речень, або сучасний читач просто відвик мріяти і уявляти. Я особисто закохана в цю історію, і у своєму примірнику залишила багацько анотацій. І дуже бажаю тим, хто відважиться взяти до рук цю книгу — зануритись в історію, на кілька днів поринути в змагання, про яке оповідає цей чудовий роман.