Енн Петчетт

Боже, це оформлення просто вибух естетики та краси. І це саме той випадок, коли зміст абсолютно відповідає обкладинці. Будинок тут наче живий та винен і в моментах радості та щастя, і в бідах та розчаруваннях. Це, на перший погляд. А насправді виною всьому - людина з її слабкостями, жадібністю та цинізмом в одних, та милосердям, гідністю та самопожертвою в інших. Цікаві, розгорнуті образи героїв з чітко вимальованими причинно слідчими зав'язками. Книга, яку можна рекомендувати всім, незалежно від віку та літературних смаків.

Не щастить мені з книжками-лауреатками Пулітцерівської премії. Не знаю, який був задум в авторки, але їй вдалось зробити книгу настільки беземоційною, наскільки це взагалі можливо.

В центрі сюжету в нас Мейв і Денні Конрої, брат з сестрою, які живуть в цьому самому Голландському домі. Голландський не тому що в Нідерландах, а тому що попередні власники були звідти родом. Вся книга - це по суті родинна сага їхньої сім'ї, а оповідь ведеться від імені Денні.

Так от, що б не відбувалось в житті цих дітей, авторка "майстерно" дуже сухо це описувала. Що б там не було, жодна подія в мене не викликала ніяких емоцій - ні хороших, ні поганих. Навіть смерть одного з персонажів наприкінці описана ну просто ніяк, відповідно, реагувати залишається так само - ніяк.

А ще тут багато чого є про прощення, що мене теж бісить. Яку б фігню не робили герої, всі один одного пробачають. Дуже мені нагадало "Дар" Едіт Егер за посилом, а та книга мені теж не сподобалася.

Водночас, якщо комусь хочеться відволіктися на спокійну і беземоційну книгу, аби відпочити від стресових буднів - тоді це ваш вибір. Тим паче що книжка читається легко, а оформлення ну просто 😍

Спершу, дуже красиве видання, приємний папір.
Книгу читати легко та приємно, легко занурюєшся в історії.
Однак, під кінець трошечки зажували(