Чи може дім, в якому ви зростали, стати чимось більше, ніж просто будівля? Так, він стає місцем спогадів про події, які нізащо не виринають із пам’яті, лише повертають до часів, що вже промайнули й залишили по собі слід. Голландський дім (що не буквально голландський, а лише має таку назву) є тим самим місцем для Денні та Мейв – брата і сестри, що зростали в цьому типовому американському заміському маєтку 20 століття. Історія з цим триповерховим будинком розпочалась тоді, коли чоловік, на ім'я Сиріл Конрой, придбав садибу для своєї родини. Але ось так неочікувано, Голландський дім стає місцем, де ця родина руйнується, а зв’язок між Денні та Мейв лише міцнішає. Настане день, коли до Голландського дому завітає жінка, на ім'я Андреа, що стане мачухою для брата і його старшої сестри, і згодом просто вижене їх із власного дому. Лише одним реченням ця жінка змінила долю Денні та Мейв, які із життя в заможному маєтку пірнули у суворий світ несправедливості, тримаючись один за одного. Це роман про пошук у собі сил пробачити близькій людині, про дорослішання та справжній родинний зв’язок брата і сестри, який здатен на руйнування їхнього майбутнього. Що я думаю про книжку: Так само як я в захваті від оформлення книги українського видавництва ArtBooks, так я вражена і від прописаної історії. Читаючи цей роман, нібито стаєш частинкою цієї родини і вже наприкінці важко її відпускаєш. Історія дуже цікава та дозволяє поринути у життя головних героїв, їхнє дитинство та спроби відпустити минуле, дозволити йому бути таким, як воно є і рухатись далі. Незважаючи на те, що літописець історії - Денні, але головною героїнею у нас, безперечно, вважається Мейв. Є питання до самої дівчини та її брата, зокрема хочеться сказати їй: "ну заспокойся вже, досить". Також хочу додати, що перша частина книжки може видатись нудною, але (як завжди це буває) друга частина відкривала якісь нові деталі життя героїв, і читати ставало цікавіше!

Голландський дім Енн Петчетт 359 ст..   Яскраве, прекрасне оформлення від видавництва, кольоровий зріз. Оригінальну обкладинку для роману "Голландський дім" Енн Петчетт створив американський художник Ноа Сатерстром. Він створив портрет, який зараз висить вдома у письменниці. Через дуже протилежні відгуки відкладала читання пів року. Початок книги мені здався повільним,  дещо нудним.   Події роману розгортаються після Другої світової. Розповідь ведеться від імені хлопчика/чоловіка Денні, сюжет розгортається у двох часових лініях навколо нього та його старшої сестри Мейв. Мені дуже імпонував характер Мейв. Я ніби проживала події роману з нею. Їх батько Сиріл Конрой збудував імперію нерухомості, сім'я була доволі заможною, його дружина Ельна покинула  родину, дітей чи цей Дім (?)...    Дім - ніби окрема діюча особа, яка має свою енергетику. Комусь він подобається своєю розкішшю, когось лякає. Дитинство Денні та Мейв дуже складне: спочатку вони живуть у маєтку з прислугою, але після смерті батька -  мачуха опановує спадщину; діти, підлітки опиняються на вулиці, в злиднях... Сестра і брат - тільки і є один в одного.   Як підлітки будуватимуть своє життя, яку роль відіграє старша сестра для Денні, як повпливають на їхнє життя образа та ненависть до мачухи, де була весь цей час їхня рідна мати. Спогади Мейв про матір й батька дуже відрізняються від спогадів та відношення до них Денні. Дорослішання, самопожертва, повернення до минулого, чи буде місце для прощення та прийняття...    Роман з важким сюжетом, для роздумів про складні стосунки між людьми.    🏡ЦИТАТИ🏠 🏠У житті бувають моменти, коли зриваєшся з місця, і минуле, на якому ти стояв, залишається позаду, а майбутнє, до якого прямуєш, іще не настало - і на мить зависаєш, не розуміючи нічого і нікого, навіть самого себе. 🏠 Я ніколи не міг осмислити те, що мені було дано. Я розумів лише те, що втратив. 🏠 Лікарем я пробув недовго, та знав, якої шкоди можуть завдати хворому здорові.

Загалом книга мені сподобалася: вона цікава й легко читається. Проте не викликала яскравих емоцій. Персонажі та історія не надто мене зачепили, і після прочитання я зовсім не повертаюся до неї думками.

Коли я брала цю книгу, то розуміла, що вона має бути гарною і повільною. Так і вийшло. В основі - спокійна сімейна історія про втрату дому та пошуки себе. Перша половина мені сподобалась: дитинство героїв, опис будинку, атмосфера - неймовірно затишна. А от друга половина… Герої подорослішали, зʼявилися свої сімʼї - і почалося описування буденності. Рутина, в якій я занудьгувала. Для мене це було занадто повільно. Майже нічого не відбувалося. Ми пройшли шлях від дитинства до дорослого життя, але найцікавіше все одно залишилось як і чому вони втратили дім. Я розумію, що ця книга більше про емоції. Про бажання підтримати героїв і зʼєднатися з ними. Але в мене це не вийшло. Спочатку було шкода хлопчика, дівчинка захищала його, вона здавалася сильною. А потім співпереживання зникло взагалі. Фінал теж не врятував - сюжетна лінія з мамою здавалася мені зайвою. Вчинки і головних, і другорядних героїв у фіналі здалися безглуздими. Через це й знизила оцінку. Можливо, я не зрозуміла цю історію. Можливо, не зловила той самий сенс, але я чекала, що стане цікаво, і так і не дочекалась. Рекомендувати не буду. І не хочу.

Це історично-побутовий роман про розпад сім'ї, що жила у повоєнні роки. Чудовий приклад, як НЕ треба будувати родину та виховувати дітей. Нагадування, що кожен вчинок має наслідок і накладає відбиток на інших. Наука, що нанесені кимось травми треба проживати і відпускати, аби рухатися далі. Книга далася мені дуже легко, незважаючи на те, що сюжет не має різких поворотів і значної динаміки. Я була задоволена.

Ця книга відкрилась більше для мене наприкінці як той снітч та залишила трохи у роздумах. Брат з сестрою змушені покинути голландський дім, своє дитинство та спогади. Ми слідкуємо за життям двох головних героїв, але перед нами постає питання, чи дім також був одним з героїв та мав свою особисту історію та яку роль він відіграє в житті всіх людей? З книгою ми постійно повертаємось в минуле, герої міркують про своє життя та інколи намагаються його забути. Ця історія для мене про пам'ять, про прощення та прийняття. Було трохи затягнуто та історія була трохи рівною, але герої прописані гарно, будинок також і дуже легко все побачити та відчути.

Естетику книги ніхто не відміняв. Як часто псується враження від книги через недолугу обкладинку. Або, що ще гірше: купуєш красуню-книжулю, а вона тупа! Але на цей раз усе склалося. Про що? Це своєрідна родинна сага. Події кружляють навколо так званого Голландського дому, збудованого нідерландською родиною, з якої ніхто не залишився на цьому світі, який пізніше купила родина оповідача. У родині були батьки, донька і ось-ось мав народитися син. Але одного дня мати пішла і не повернулася. А батько не зміг придумати нічого кращого, як через кілька років одружитися вдруге на жінці, що мала своїх двох маленьких дочок і яка любила лише себе і цей будинок. Після смерті батька дітей просто вигнали з цього будинку і багато років після цього вони зализували рани, заподіяні цією втратою. Усі члени родини по-своєму гарні люди, але кожен мав своїх відгодованих тарганів, які заважали їм бути щасливими. І це дуже сумно. Сподіваюся, наступне покоління не скоїть подібних помилок. Бо будинок не винний, винні люди. "-Боже, як мені тут подобається, — сказала Мей. -Це твій дім Вона усміхнулася. Навіть в темряві це було видно". Неспішна історія про глибокі рани, сприйняття та несприйняття, вірну дружбу, беззастережну любов. Є кому співчувати, є про що поміркувати. Раджу.

Абсолютно згоден з попередніми коментарями - враження від цієї книги можуть коливатися від "нудна, нецікава, історія не захоплює" до "прекрасна сімейна драма про дорослішання і проблеми, які ми несемо з собою крізь роки". І усі будуть абсолютно праві. Більш я тяжію до "вище середнього". Завдяки цій книзі можна зрозуміти для себе - чи ваша це авторка чи ні.