Це неймовірно гарне художнє видання всім своїм виглядом обіцяло затишну історію — і саме такою вона й виявилась. А портрет, який на обкладинці, виявляється, був створений спеціально для цього роману і це лише підсилює відчуття занурення. Ні Голландії, ні Нідерландів тут немає, зате є розкішний особняк, нібито збудований голландцями. Дім, куплений батьком Денні та Мейв, перетворюється на символ щастя й втрат, несправедливості та надій, які так і не справдилися. Красивий і розкішний, він виявився пасткою для кількох поколінь: подарував помилкові надії одним і зламав життя іншим. « - …Завжди здавалося, ніби дім без нас помре. Не знаю, розсиплеться. Будинки помирають з горя? - Тільки порядні. - Тоді це непорядний будинок, — засміялася Мейв.» © У книзі немає гостросюжетних поворотів, але відірватися чомусь було неможливо. Це та книга, яку читаєш повільно, з комфортом, і ловиш себе на думці, що тобі в ній добре. В якийсь момент відчуваєш себе героєм цієї історії: ніби сидиш у старій машині навпроти Голландського дому, дивишся на нього знову й знову та намагаєшся розібратися не лише в їхньому житті, а й паралельно — у своєму. Це історія про те, як минуле не відпускає і продовжує впливати на теперішнє. Про дім, який мав стати прихистком, а став пам’ятником жадібності, страху й егоїстичних рішень. Про несправедливість, яку не завжди можна виправити, але з якою доводиться жити. Ця книга навряд чи сподобається всім і точно не є «обов’язковою» для прочитання. Але вона прекрасна своїм спокоєм і розміреним темпом і точно відгукнеться тим, хто любить родинні історії і книги, що тихо змушують замислитися: а чи не живемо ми сьогодні лише спогадами про минуле?

Це неймовірно гарне художнє видання всім своїм виглядом обіцяло затишну історію — і саме такою вона й виявилась. А портрет, який на обкладинці, виявляється, був створений спеціально для цього роману і це лише підсилює відчуття занурення. Ні Голландії, ні Нідерландів тут немає, зате є розкішний особняк, нібито збудований голландцями. Дім, куплений батьком Денні та Мейв, перетворюється на символ щастя й втрат, несправедливості та надій, які так і не справдилися. Красивий і розкішний, він виявився пасткою для кількох поколінь: подарував помилкові надії одним і зламав життя іншим. « - …Завжди здавалося, ніби дім без нас помре. Не знаю, розсиплеться. Будинки помирають з горя? - Тільки порядні. - Тоді це непорядний будинок, — засміялася Мейв.» © У книзі немає гостросюжетних поворотів, але відірватися чомусь було неможливо. Це та книга, яку читаєш повільно, з комфортом, і ловиш себе на думці, що тобі в ній добре. В якийсь момент відчуваєш себе героєм цієї історії: ніби сидиш у старій машині навпроти Голландського дому, дивишся на нього знову й знову та намагаєшся розібратися не лише в їхньому житті, а й паралельно — у своєму. Це історія про те, як минуле не відпускає і продовжує впливати на теперішнє. Про дім, який мав стати прихистком, а став пам’ятником жадібності, страху й егоїстичних рішень. Про несправедливість, яку не завжди можна виправити, але з якою доводиться жити. Ця книга навряд чи сподобається всім і точно не є «обов’язковою» для прочитання. Але вона прекрасна своїм спокоєм і розміреним темпом і точно відгукнеться тим, хто любить родинні історії і книги, що тихо змушують замислитися: а чи не живемо ми сьогодні лише спогадами про минуле?

Книгу купила через красиве оформлення й любов до сімейних саг — і загалом не розчарувалась. Початок і кінець справді сильні, але в середині є відчутне провисання, де сюжет ніби зупиняється. Зате теми глибокі й залишають простір для роздумів: родина, прощення, минуле. У підсумку це хороша історія, хоч і не без мінусів

Книга читається на одному подиху. Легко та цікаво написано текст, ти відразу входиш в атмосферу роману, відразу заглиблюєшся у чужу сім'ю та починаєш проживати усі моменти. Класні постійні флешбеки в минуле. Люблю, коли в романі є оповідач. Але, особисто для мене, класика буде на першому місці, оскільки в таких сучасних романах, деякі сцени є досить відвертими, і романтичність втрачається, більше подобається, коли автор залишає за тобою право, здогадуватися, що він мав на увазі. Реалістично показано саме життя, але разом з тим є моменти таємничості, ти подумки повертаєшся до подій у книзі і хочеться якнайшвидше прочитати її. Інколи, не віриться, що все може бути так печально, але в цьому і особливість цієї книги, життя без рожевих окулярів. Люди всі різні, як і доля, як і характер, цілі. Важко без мами... Руйнація повністю всього, коли в будинку з'являється мачуха, та це все скоріше, як наслідок відсутності матері.. Один вчинок вплинув на все сімейство, а можна було бути щасливими.... Якщо вам до вподоби сувора реальність, без прикрас, то книга для вас, тим більше, що вона і справді дуже цікава.

Чи може дім, в якому ви зростали, стати чимось більше, ніж просто будівля? Так, він стає місцем спогадів про події, які нізащо не виринають із пам’яті, лише повертають до часів, що вже промайнули й залишили по собі слід. Голландський дім (що не буквально голландський, а лише має таку назву) є тим самим місцем для Денні та Мейв – брата і сестри, що зростали в цьому типовому американському заміському маєтку 20 століття. Історія з цим триповерховим будинком розпочалась тоді, коли чоловік, на ім'я Сиріл Конрой, придбав садибу для своєї родини. Але ось так неочікувано, Голландський дім стає місцем, де ця родина руйнується, а зв’язок між Денні та Мейв лише міцнішає. Настане день, коли до Голландського дому завітає жінка, на ім'я Андреа, що стане мачухою для брата і його старшої сестри, і згодом просто вижене їх із власного дому. Лише одним реченням ця жінка змінила долю Денні та Мейв, які із життя в заможному маєтку пірнули у суворий світ несправедливості, тримаючись один за одного. Це роман про пошук у собі сил пробачити близькій людині, про дорослішання та справжній родинний зв’язок брата і сестри, який здатен на руйнування їхнього майбутнього. Що я думаю про книжку: Так само як я в захваті від оформлення книги українського видавництва ArtBooks, так я вражена і від прописаної історії. Читаючи цей роман, нібито стаєш частинкою цієї родини і вже наприкінці важко її відпускаєш. Історія дуже цікава та дозволяє поринути у життя головних героїв, їхнє дитинство та спроби відпустити минуле, дозволити йому бути таким, як воно є і рухатись далі. Незважаючи на те, що літописець історії - Денні, але головною героїнею у нас, безперечно, вважається Мейв. Є питання до самої дівчини та її брата, зокрема хочеться сказати їй: "ну заспокойся вже, досить". Також хочу додати, що перша частина книжки може видатись нудною, але (як завжди це буває) друга частина відкривала якісь нові деталі життя героїв, і читати ставало цікавіше!

Голландський дім Енн Петчетт 359 ст..   Яскраве, прекрасне оформлення від видавництва, кольоровий зріз. Оригінальну обкладинку для роману "Голландський дім" Енн Петчетт створив американський художник Ноа Сатерстром. Він створив портрет, який зараз висить вдома у письменниці. Через дуже протилежні відгуки відкладала читання пів року. Початок книги мені здався повільним,  дещо нудним.   Події роману розгортаються після Другої світової. Розповідь ведеться від імені хлопчика/чоловіка Денні, сюжет розгортається у двох часових лініях навколо нього та його старшої сестри Мейв. Мені дуже імпонував характер Мейв. Я ніби проживала події роману з нею. Їх батько Сиріл Конрой збудував імперію нерухомості, сім'я була доволі заможною, його дружина Ельна покинула  родину, дітей чи цей Дім (?)...    Дім - ніби окрема діюча особа, яка має свою енергетику. Комусь він подобається своєю розкішшю, когось лякає. Дитинство Денні та Мейв дуже складне: спочатку вони живуть у маєтку з прислугою, але після смерті батька -  мачуха опановує спадщину; діти, підлітки опиняються на вулиці, в злиднях... Сестра і брат - тільки і є один в одного.   Як підлітки будуватимуть своє життя, яку роль відіграє старша сестра для Денні, як повпливають на їхнє життя образа та ненависть до мачухи, де була весь цей час їхня рідна мати. Спогади Мейв про матір й батька дуже відрізняються від спогадів та відношення до них Денні. Дорослішання, самопожертва, повернення до минулого, чи буде місце для прощення та прийняття...    Роман з важким сюжетом, для роздумів про складні стосунки між людьми.    ?ЦИТАТИ? ?У житті бувають моменти, коли зриваєшся з місця, і минуле, на якому ти стояв, залишається позаду, а майбутнє, до якого прямуєш, іще не настало - і на мить зависаєш, не розуміючи нічого і нікого, навіть самого себе. ? Я ніколи не міг осмислити те, що мені було дано. Я розумів лише те, що втратив. ? Лікарем я пробув недовго, та знав, якої шкоди можуть завдати хворому здорові.

Загалом книга мені сподобалася: вона цікава й легко читається. Проте не викликала яскравих емоцій. Персонажі та історія не надто мене зачепили, і після прочитання я зовсім не повертаюся до неї думками.

Коли я брала цю книгу, то розуміла, що вона має бути гарною і повільною. Так і вийшло. В основі - спокійна сімейна історія про втрату дому та пошуки себе. Перша половина мені сподобалась: дитинство героїв, опис будинку, атмосфера - неймовірно затишна. А от друга половина… Герої подорослішали, зʼявилися свої сімʼї - і почалося описування буденності. Рутина, в якій я занудьгувала. Для мене це було занадто повільно. Майже нічого не відбувалося. Ми пройшли шлях від дитинства до дорослого життя, але найцікавіше все одно залишилось як і чому вони втратили дім. Я розумію, що ця книга більше про емоції. Про бажання підтримати героїв і зʼєднатися з ними. Але в мене це не вийшло. Спочатку було шкода хлопчика, дівчинка захищала його, вона здавалася сильною. А потім співпереживання зникло взагалі. Фінал теж не врятував - сюжетна лінія з мамою здавалася мені зайвою. Вчинки і головних, і другорядних героїв у фіналі здалися безглуздими. Через це й знизила оцінку. Можливо, я не зрозуміла цю історію. Можливо, не зловила той самий сенс, але я чекала, що стане цікаво, і так і не дочекалась. Рекомендувати не буду. І не хочу.