Трилер з непередбачуваною кінцівкою, що добряче полоскоче вам нерви та змусить перегортати сторінки швидше 🫢 Сюжет динамічний та цікавий вже з першої сторінки і не відпустить вас до самого кінця. ⠀ Біолог та викладач Тео Крей подорожуючи Монтаною випадково дізнається про розслідування жорстокого вби*ства своєї колишньої студентки. Місцеві жителі і поліція впевнені, що винен в усьому ведмідь-ґризлі, адже на це вказують всі докази з місця трагедії. Але головний герой Тео думає, що ці події не могли відбутися без залучення людини. Почавши власне розслідування він одночасно стає детективом, підозрюваним та наступною жертвою. ⠀ Вам може бути моторошно, але водночас буде дууууже цікаво😈 Поціновувачам трилерів щиро рекомендую ❤️

Один із кращих трилерів, які я читала. Науковець стає підозрюваним у вбивстві своєї студентки, його відпускають, так як виявляється, що її убив ведмідь, але Тео не згоден і сам починає шукати вбивцю. Поліція у провінційних містечках спрацьовує дуже посередньо і будь-які здогадки Тео роблять його самого винним. Розслідування приводить Тео до низки багаторічних убивств. Цікаво як дослідження екосистеми може наштовхнути на розслідування убивств. Все ніби вказує на тварину, та все ж виявляється, що злочин коїть людина. Тільки Тео бачить, що це людина, яка прикривається звіриною шкурою. Поліція списує злочини на тварин, дедалі більше пропавших безвісти і тільки людина з нестандартним науковим підходом знаходить дивні збіги і починає знаходити тіла давно пропавши безвісти людей. Це було захопливо, читати було доволі легко.

Книга Хованки з хижаком Ендрю Мейн З перших сторінок, уже цікаво, вчений- біолог-детектив, це так захопливо, прочитала не відриваючись, просто проковтнула, для мене це морозиво з соленою карамеллю, тут і розум і жахи і кохання. 1000/10 раджу.

блогерський спільночит. Та й в бажанках вона була давно, бо дуже зацікавила анотація. В результаті, книга залишила суперечливі відчуття. З одного боку, в книзі шикарний початок і сеттінг загалом! Нетиповий головний герой, Тео Крей — біолог-інформатик. Він намагається довести поліції, що нещодавно знайдена мертвою його студентка не справа рук дикого ведмедя, а маніака, серійного вбивці. Для цього Тео використовує як свої здібності біолога, так і обчислювальну програму МААТ. Впродовж сюжету, знаходячи нових жертв маніака, він шукатиме докази, які мають переконати поліцію взятися за справу. І це при тому, що поліція його неодноразово заарештовувала, погрожувала та виганяла з штату. З іншого боку, у книги вийшла абсолютно дика кінцівка, схожа на блокбастер. Після інтелектуального розслідування, я не очікувала у фіналі отримати кіношну сутичку головного героя з антагоністом. І це не враховуючи, що маніак в принципі з'являється в самому кінці і залишається практично нерозкритим як персонаж книги. Загалом, мені сподобався цей трилер і, якби не дивна кінцівка, отримав би найвищий бал)

Це вперше я читаю роман, в якому герой увесь час звертається до поліції, але його ніхто не слухає. Зазвичай навпаки герої починають розслідування самотужки, вигадуючи причини, щоб не звертатися до правоохоронних органів. Мушу визнати, що мені не зовсім зрозуміла мотивація головного героя. Навіщо він веде це рослідування, адже жінку, яка загинула, він майже не пам'ятає, по суті, вона йому ніхто. Події в романі відбуваються жваво. Книга читається легко й швидко, постійно тримаючи читача в напрузі. Окремо хочу зазначити, що мені сподобалося, те як автор вдало вписує в сюжет наукові терміни, дослідження тощо. До тепер, я ніколи, навіть, не чув про таку професію, як обчислювальний біолог. Протягом усієї книги, автор жодного разу ні на кого не натякав, буцімто це може бути вбивця. Але це не робить розв'язку менш неочікуваною. Хоча я й вважаю, що автор перегнув палку з фіналом. Це вже було більше схоже на бойовик, аніж на трилер чи детектив. Наприкінці хочеться подякувати авторові за те, як він вдало передав атмосферу місцевості. Читаючи книгу, я відчував, ніби я й сам знаходжусь в цих гірських лісах.

Це друга книга із серії про науковця Тео Крея, перша книга має назву "Хованки з хижаком". І вони обидві - 10 з 10. Звісно, я очікувала чого завгодно від цих книг, знаючи, що автор - ілюзіоніст, але таких головоломок я точно не очікувала 🔥 Ці книжки є першими двома книгами з циклу книжок про Тео Крея - біолога і науковця, який самотужки розслідує такі вбивства, які для поліції і ФБР геть не очевидні і з якими вони не хочуть працювати. Взагалі, читання обох книг мені нагадувало сходження лавини в горах - спочатку повільно, потрошку, а потім як понеслося 😅😅 Оскільки ми маємо справу з науковцем-біологом, книги насичені дійсно такими біологічними термінами і всякими штуками, через які іноді доводилося продиратися. 🐻 Наприклад, в першій книзі наш герой сторінок з 5 намагається розібратися між різними підвидами ведмедя, які мають свої довгі науково-математичні коди, підвиди і різні назви - "Барс" і "Патрач". Я в якийсь момент підзависала, бо не могла зрозуміти, навіщо аж так прискіпливо чіплятися до всіх цих наукових штук. Чи наприклад назви бактерій з другої книги. Тут ще важливо розуміти специфіку - в обидвох книгах маємо справу з особливо жорстокими серійними убивцями, які діють настільки добре, що поліція не помічає цього. Це помічає лише наш Тео Крей, раз у раз ризикуючи життям, аби нарешті "достукатися" в поліцейські двері і показати: "Альо, у вас тут серійні вбивці на свободі, робіть вже щось". Такий собі невизнаний герой. Я оцінила обидві книги на 5 з 5, адже під кінець кожної починається таке, що ти просто не можеш відірватися і заспокоїти себе - настільки не можеш дочекатися кінцівки. Дійсно, ніби тебе ця снігова лавина нарешті накриває з головою. Єдиний маленький мінус, який, втім, на вплинув на загальну оцінку - автор не розкриває в книгах, чому антагоністи роблять те, що роблять. От просто, такі собі звихнуті тварини, які раптом почали вбивати.

Це продовження в серії про Тео Крейна і дуже вдале. Не знаючи, чи сподобається мені перша книга "Хованки з хижаком", придбала й продовження. Не схибила. Після розголосу, що набула справа маніяка Джо Віка, Тео Крейн отримує посаду пов'язану з антитерористичною діяльністю. А бонусом йдуть сотні прохань допомогти в пошуках зниклих безвісти від їхніх близьких. І одним з них виявляється згорьований батько, сина якого викрали 9 років тому. Спершу неохоче, але таки Тео береться за пошуки зачіпок. Зрештою, доходить до місцевої легенди про Іграшкового Майстра та безліч інших зниклих хлопчиків за подібних обставин. Що ж, на 109 сторінці в мене щелепа трохи відвисла.. та й волосся заворушилося. І далі вже книжку взагалі не хотілося відкладати. Автор тримається на рівні і ця частина так ж потужна, як перша. Мені сподобалося, що Тео розвивається, як персонаж. Він вже не вагається перш ніж послати всіх та все до біса, а діє. І навіть не чекає, коли йому вчергове прилетить в щелепу. Раджу так само, як і першу книгу.