Роуз важко переживає смерть свого коханого й четвертий рік поспіль відмовляється святкувати Різдво з родиною. Вона хоче усамітнитися й бронює котедж на березі моря в Донеголі (Ірландія), щоб пережити складний період. Чарлі намагається впоратися з відчуттям самотності на Різдво та пережити розлуку з дочкою (колишня дружина вийшла заміж і переїхала жити в Іспанію). Друзі радять йому орендувати на свята затишний котедж у приморському містечку. — Вона тікає від чогось або від когось. […] Вона вбрала чудову маску, але сумний погляд виказує все. Дуже красива, розумна і, без сумніву, неймовірно товариська, та я можу сказати, колись хтось від чогось тікає. Запам'ятай мої слова. — Хіба ми не всі від чогось тікаємо, Шоне? Хіба не всі? Як ви могли здогадатися, Роуз та Чарлі зустрічаються в Приморському котеджі через помилку господарів — подвійне бронювання. Авто Роуз ламається й на його ремонт потрібен цілий тиждень, а надворі заметіль, тож їй нікуди податися. Чарлі пропонує їй зупинитися в котеджі з ним, дотримуючись суворих правил та зводячи до мінімум їхнє спілкування. Вона погоджується, адже їй зараз необхідний спокій та можливість проживати своє горе далі. Іноді ми щось втрачаємо, щоб отримати інше й краще. Для мене ця книга про те, наскільки сильним може бути відчуття втрати та як воно може руйнувати життя людей, впливаючи на всі їхні вчинки та рішення. Роуз і Чарлі схожі, бо втратили найдорожчих людей напередодні Різдва, тому святковий час перетворився для них на тортури й нагадування про те, що вони самотні. Я не могла відірватися від книги й читала її вчора до ночі, а сьогодні знову почала день з неї, бо дуже хотілося дочитати, щоб знати, що в Роуз та Чарлі усе буде добре ? Я зрозуміла, що кожен день — це новий початок, новий шанс, нова можливість почати знову. Знаю, що насподі душі я сама собі маяк. Я — надія. Я — безпека. Можу витримати будь-яку бурю. Я стоятиму твердо й міцно, хай би як хвилі вдарялись і розбивалися об мене, хай би який хаос панував у світі і хай би які виклики кидало мені життя. Я можу приглушити своє світло, коли мені потрібен відпочинок. Можу світити яскраво, та найбільше направлятиму світло так, аби бачити свою дорогу і допомагати й захищати інших на їхньому шляху. Я сама собі маяк. Якщо шукаєте книгу, яка буде тепло й водночас допоможе знайти в собі сили жити й рухатися далі, "Це Різдво" саме для вас (попри її назву, вона, на мою думку, геть про інше).
«Люди думають, що будуть щасливі, якщо переїдуть в інше місце, а потім виявляється: куди б ти не поїхав, ти береш із собою себе». © Ніл Ґейман ? Під час читання цієї книжки мені постійно пригадувалася ця цитата. Головні герої, Роуз і Чарлі, бронюють той самий котедж біля моря на Різдво. Кожен із них зі своєю життєвою історією та багажем травм, але їх об’єднує одне: бажання сховатися від власних проблем і просто перечекати свята десь у віддаленому місці. І цей будиночок здається ідеальним варіантом. Втім, тепер кожному з них доведеться ділити котедж з іншим. Заради більш-менш комфортного співіснування Чарлі навіть вигадує власні правила. І деякі з них навіть трохи абсурдні ? ? Чарлі розлучений, і це перше Різдво, яке він проведе без своєї доньки, адже колишня дружина разом із новим чоловіком переїхали на Тенерифе. А Роуз уже третій рік уникає святкування Різдва та товариства людей після смерті свого чоловіка. Якщо відкинути окремі моменти, книга виглядає дуже реалістичною. Проте читати її мені було сумно й боляче. Водночас тут надзвичайно красиві описи природи Ірландії. Я була буквально зачарована ними. Різдвяної атмосфери було замало для мене, але це цілком логічно: головні герої тікали саме для того, щоб не святкувати. А ще тут є два песи ?, що є жирним плюсом на користь цієї книжки. У книжці немає карколомних сюжетних поворотів і все складається досить передбачувано, зате багато емоцій та внутрішніх рефлексій. Чи може інша людина допомогти зцілити душу? Хто знає. Але магія Різдва точно працює, якщо в неї вірити ✨
Роуз живе в Дубліні. Вона успішна бізнесвумен, яка любить свою роботу, друзів і собаку. Колись вона дуже любила Різдво та останні декілька років прагне в цей час лише усамітнення, тому їде до приморського котеджу, щоб уникнути святкової метушні. Чарлі працює в Белфасті психотерапевтом, допомагає людям розібратися в собі, проте не може справитися з власними емоціями. Це перше Різдво, яке він зустрічає на самоті, тому, за порадою друзів, він бронює хатинку в приморському селищі, щоб відпочити від міста. Через прикре непорозуміння стається подвійне бронювання. Роуз і Чарлі через ряд обставин змушені ділити простір під одним дахом. Цікаво спостерігати як спочатку вони дотримуються встановлених правил сумісного проживання, намагаються не пересікатися в одній кімнаті, а потім поступово зближуються, відкриваються один одному. Можливо, сюжет передбачуваний, можливо, банальний, але мені сподобалися головні герої, атмосфера. Сподобалося те, що це не було кохання з першого погляду, як це часто буває в книжках. Тут про проживання горя, шлях до зцілення, про важливість контролювати свої думки (хоч це і не просто), про те, як важливо робити прості буденні речі, адже саме з ним складається життя.
Це не просто чудова історія про передріздвяний час та про Різдво, це історія про прощення, насамперед самого себе, про те, що життя лише одне і у ньому немає місця для самотності та непорозумінь. Це історія про любов до себе, до рідних, до кожного прожитого дня. Це неймовірно зворушлива історія, яка надовго залишиться у моїй пам’яті теплим різдвяним спогадом. Однозначно: рекомендую!)
Книга наповнена різдвяною атмосферою: підготовка до свята, прикраси, смачні напої, камін, книги, собаки, подарунки, сніг... навіть Санта. Старий теплий котедж?, побілений, з солом'яним дахом та червоними дверима; до якого здаля долинає звук моря? крізь відчинене вікно. Поряд на узбережжі незламний непохитний маяк Фанад, що є місцем Сили. Навколо нього неймовірні краєвиди. Поряд маленький пахкий ліс. Напередодні Різдва вся місцевість вкрита сніговою ковдрою?❄️❄️❄️. А вище - темні небеса провінційної Ірландії, всіяні найяскравішими зірками?. Роуз (з Дубліна) та Чарлі (з Белфаста) бронюють місце для відпочинку саме в цьому котеджі, щоб усамітнено провести Різдво, бо у кожного свій душевний біль. Але через помилку стається подвійне бронювання. Кожний приїхав зі своїм собакою. Вони змушені провести свої відпустки в одному помешканні, але "наодинці". Звісно, поступово зближуючись, відкриваючись одне перед одним вони затишно проводять свої дні у котеджі. Ввечері у місцевій таверні та прогулюючись стежками у лісі з собаками. Відношення між ними теплішають та з'являється шалена хімія✨️. Бо герої дуже привабливі та харизматичні? Ця історія про зцілення, про важливість діалогів, самопрощення. Вона казково прекрасна, магія Різдва тут працює❤️?❤️?. Перші сторінок 200 мені було трохи нудно від страждань героїв, але згодом розкривається більше про кожного з них, стає зрозумілою їх поведінка. Додатковий плюс, що не було описів ?сцен. Різдво для мене щось тепле про родинні зустрічі, я приємно провела з нею дні✨️?? ❤️? Коли ти підупала на дусі, завжди пам'ятай про силу простих речей, дорогенька. Це ті речі, які допомагають нам пережити найтемніші дні. Спостерігай за природою, слухай улюблені пісні, поговори з хорошим другом, спечи смачний торт. Це дрібниці, які тобі допоможуть підійнятися. ✨️✨️ все відбувається задля чогось. Навіть найважчі життєві уроки є для того, аби нас чогось навчити. ?? кожен день - це новий початок, новий шанс, нова можливість почати знову.
«Це Різдво» — це ідеальне читання для довгих зимових вечорів, коли хочеться загорнутися в теплий плед, випити чашку гарячого чаю і дозволити собі мріяти. Вона подарує вам посмішку, можливо, торкнеться до сліз, але головне — залишить після себе приємне відчуття тепла і надії. Ця книга стане чудовим доповненням до вашої різдвяної колекції та чудовим подарунком для близьких.
Це було емоційно, душевно, щиро, повільно і дуже по - різдвяному. Авторці вдалось передати атмосферу свят, зимової погоди, метушні, було багато тематичної музики, та головного тропу історії - «вимушена близькість» та «одне ліжко». Як на мене, вважаю, що це одна з найгарніших історій. Це Різдво - досить спокійна та світла книга. Тут підіймають важкі теми, показують, які насправді ранимі люди, та як вони з цим живуть. Це прекрасна історія, в якій показано, що на свята можливе все. Тут зустрічаються дорослі та розумні персонажі, які намагаються втекти від свого життя та проблем, намагаються закритись від усього світу на Різдво. Та доля, різдвяна магія, або збіг обставин, зводять героїв на одній території, а вони, як би фантастично та примітивно це не виглядало, допомагають одне одному пережити важкі емоційні проблеми, які вже багато часу руйнують їх з середини. Будьте готові до того, що це досить повільний роман. Тут багато роздумів, описів, немає динаміки, а є лише почуття. Немає вульгарності ( якщо чекаєте на 18 +, забудьте, як забула про це я. Хоча чекала. Так - так, чекала ). Це безумовно та книга, яку я порекомендую. Можливо ( так воно і є ), вона зайде не всім, але якщо сподобається, то ви точно запамʼятаєте її на довго. Дві душі, які страждають та прагнуть усамітнення, знайдуть спокій та переродження в цей зимовий час?
Котолог
