Емма Гезерінґтон

Це було емоційно, душевно, щиро, повільно і дуже по - різдвяному.

Авторці вдалось передати атмосферу свят, зимової погоди, метушні, було багато тематичної музики, та головного тропу історії - «вимушена близькість» та «одне ліжко».

Як на мене, вважаю, що це одна з найгарніших історій. Це Різдво - досить спокійна та світла книга. Тут підіймають важкі теми, показують, які насправді ранимі люди, та як вони з цим живуть.

Це прекрасна історія, в якій показано, що на свята можливе все. Тут зустрічаються дорослі та розумні персонажі, які намагаються втекти від свого життя та проблем, намагаються закритись від усього світу на Різдво. Та доля, різдвяна магія, або збіг обставин, зводять героїв на одній території, а вони, як би фантастично та примітивно це не виглядало, допомагають одне одному пережити важкі емоційні проблеми, які вже багато часу руйнують їх з середини.

Будьте готові до того, що це досить повільний роман. Тут багато роздумів, описів, немає динаміки, а є лише почуття. Немає вульгарності ( якщо чекаєте на 18 +, забудьте, як забула про це я. Хоча чекала. Так - так, чекала ).

Це безумовно та книга, яку я порекомендую. Можливо ( так воно і є ), вона зайде не всім, але якщо сподобається, то ви точно запамʼятаєте її на довго.

Дві душі, які страждають та прагнуть усамітнення, знайдуть спокій та переродження в цей зимовий час🎀

Повільна історія з невеликим відсотком різдвяної атмосфери.

Погодьтесь, книга з назвою «Це Різдво» асоціюється зі святковим настроєм.

Але не в даному випадку. Головні герої тікаючи від свого минулого, одночасно бронюють будиночок на Різдво та вирішують домовитись про спільне проживання в ці дні.
Але у кожного з них свої травми та історії, тому про романтику мова не йде. Святкування також не клеїться…тож, якщо вам хочеться меланхолії і ви не плануєте зациклюватися на логічності вчинків ГГ, тоді беріть до прочитання.

🎄Книга дуже різдвяна, настрій створює, але очікувати захопливого сюжету не варто. Зав'язка напрочуд банальна і вся книга передбачувана вже з перших розділів.

🎄Двоє незнайомих людей з різних міст, намагаючись втекти від буденності і своїх привидів на період зимових свят, винаймають один котедж в мальовничому місці, але так сталось, що роблять це одночасно. Ну і що ж далі? - Так! Починають разом жити!
Далі не розкажу.

🎄Все дуже рівно. І навіть, де б мало бути трішки гостросюжетно, все одно виходить рівно.

🎄Якщо ж заглибитись, то герої мимоволі допомагають один одному пропрацювати свої травми і маленькими кроками рухаються до свого зцілення. І добре, що романтика присутня не одразу. Але знову повторюсь "без злетів та падінь".

🎄Сподобались описи Ірландії. Взагалі, дух місцевості дуже проймає. Можливо, тому ця книга віє теплом і затишком, а читача поглинає святковий настрій.

🎄Читання на вечір, щоб відволіктись.

Історія, яку розповідає Емма Гезерінґтон, здавалося б, має всі шанси стати чи найулюбленішою історією про різдвяне диво зцілення зранених душ, але…
Почнімо спочатку: ми маємо оповідь, що ведеться від імені двох персонажів - Роуз - успішної маркетологині із Дубліна, та Чарлі - психотерапевта із Белфаста. Зустрінуться ці двоє зовсім випадково у відчуженому куточку Ірландії, в приморському котеджі напередодні Різдва. Обидвоє приїдуть туди сховатися від святкової метушні, яка нагадує про живі душевні рани. Звісно ж вони застрягнуть разом в маленькому будиночку разом із своїми собаками, і звісно ж допоможуть один одному повернутися до життя.

Із сюжетними поворотами - все в книзі добре, цілком передбачувано, часом смішно або наївно, але цілком романтично і по-різдвяному. Мені сподобались супутні персонажі та їх історії - вони додавали реалістичності цій історії, атмосферності. От чого видалось забагато, то це постійного повторювання одних і тих же думок персонажів, їх емоційних переживань і вагань.

В цілому книга - хороша, цілком ймовірно, що цих надмірних вагань було забагато тільки для мене. Вважаю, що ця історія була б класним фільмом - романтична історія кохання серед окутаних снігами ірландських пейзажів, біля моря, з двома харизматичними псами під супровід «Тихої ночі». Це ж Різдво!

Це неймовірно затишна різдвяна історія, про двох людей, які не знали як святкувати Різдво 💔

Герої запали мені в саме серденько, я навіть з гордістю скажу, що буду перечитувати цей різдвяний роман, тому що він неймовірний, западає прямо в душу. Подобається як прописано троп від незнайомців до коханців. Відчуття, що це була доля їм двом зустрітися на Різдво і кардинально змінити своє життя.

У героїв справді є проблеми, які не створили вони самі. Їх проблеми дещо несправедливо трагічні. Хочеться обійняти їх двох і сказати, що з вами все буде гаразд, все налагодиться.

Не побоюся цього слова, але бляха Роуз та Чарлі реально дорослі люди, які вміють говорити та вміють розв’язувати проблеми, хоча для цього їм просто треба було підштовхнути одне одного діями. Чарлі - терапевт, що вміє допомагати іншим з проблемами, але в своїх дещо заглиблюється. Роуз застрягла в всьому горі та нав’язуванні думок. І все що їм було потрібно це розмова з одне одним, яка відкриває очі на те, що треба говорити, а не лише думати.

Кажу так це реально неймовірно затишна та приємна книжка, в кінці я намагалася не ридати, бо читала в потязі 🎄🎁

Мила, чуттєва, романтична, надихаюча історія. Головні герої після життєвих невдач і втрат зустрічаються у котеджі. День за днем поряд, немов живуть, немов спілкуються, а насправді лікують свої душевні рани. До чого це призведе покаже час.
Варто пам'ятати, що це Різдвяна історія. Тож читаючи її в час свят ми отримаємо потрібну атмосферу.
Книга буде цікава любителям любовних історій. А також тим, хто хоче відпочити читаючи хорошу історію.

✨Коли підупала на дусі, завжди пам’ятай про силу простих речей.

Я б дуже хотіла, щоб ви це прочитали. На цьому відгук можна було б завершувати (але вам так не пощастило🙂).

Ця історія відчувається як тепло каміна після того, як потрапила під зливу. Як затишні обійми людини, яку любиш. Як розмова, що зцілює серце.

На початку книги в мене були якісь претензії до персонажів і до історії (занадто багато емоцій та надмірне ходіння по колу), але коли читаєш далі, розумієш, що всі вчинки героїв мають своє пояснення. І все стає на свої місця.

✨Мені сподобався розвиток головних героїв та стосунків між ними.
Від незнайомців через незграбні спроби співіснувати в одному просторі до дружби, а потім і до закоханості.
Любовна лінія дуже гарна, але тут, окрім романтики, є так багато інших речей, які запали мені в душу.

✨Мені сподобалось те, як Роуз поступово пробачала собі, налагоджувала стосунки з близькими людьми і дозволяла собі знову відчувати те, на що, як їй здавалось, вона більше не мала права.
Переживання горя ніколи не буває простим, особливо якщо втрачаєш когось насправді дорогого і важливого, але те, як Роуз віднаходила саму себе після втрати, розчулювало і надихало.

✨Мені сподобалось те, як Чарлі вчився дбати про себе та виходити з ролі вічного рятівника. Як відстоював своє право спілкуватись з донькою. Він - чудовий тато. І неймовірний чоловік. Турботливий, милий, розумний і гарячий🌚

✨Мені дуже сподобалось те, як Чарлі і Роуз допомагали одне одному зцілитися - чи то порада навчитись контролювати свої думки і говорити з людьми про те, що тебе турбує, замість того, щоб робити припущення і дозволяти стосункам руйнуватись, чи то маленькі акти служіння - вечеря, нічні пошуки собаки чи перша медична допомога. Просто добро, прийняття і кохання.

✨Я дуже хотіла б перечитати цю історію наступної зими і подивитись, чи відгукнеться вона мені так само, як це сталось цього грудня.

Дуже приємна книга без зайвих драм і малореалістичних сюжетів. Нема кохання з першого погляду, є люди ,де кожен зі своїми проблемами на Різдво,і яким перепало зустріти свята разом. Прочитала за день, обійняла книжку і відклала перечитати ще колись іншої зими:)

Книга затишна, без якихось емоційних сплесків та драми, і від цього трохи нудна. Найкращим в цій книзі був початок , перші відсотків 15. От він був справді динамічним , хоч і схожим на початок якогось банального романтичного фільму. Книга нам розповідає історію двох різних людей, яких волею долі та непогоди зводить в одному котеджі. І Роуз і Чарлі мають непрості травми минулого, які до тепер їх не відпускають. Книга наповнена описами природи і роздумами головних героїв . Від цього було нудно. Хотілось трохи більше діалогів і дій. Почуття між героями зародились повільно. Вони ніби впливли в своє кохання. У цій книзі немає сцен 18 , чому я несказанно рада. З приводу Хелен, я таки здогадувалась , що вона якась родичка, а не дівчина. Дуже круто тут описані відносини в родині Роуз. Що вони на неї не тиснули, а давали час оговтатись від трагедії. Дуже атмосферною була остання глава, коли всі зібралися на Різдво. А взагалі незрозуміло що буде далі з головними героями, як вони будуть жити, у якому місті , бо Роуз має життя і бізнес і Дубліні, а Чарлі - у Белфасті. Але загалом зимову та різдвяну атмосферу книга передала. Оцінила на 7/10, бо, направду кажучи, не отримувала того щирого захвату від прочитання кожного розділу книги.

❄️ Ця книга – просто знахідка, яка додала мені різдвяного настрою і трохи віри в людство. 

🪄 «Це Різдво» сподобається вам якщо ви не любите солодкі ромкоми в стилі Hallmark, але почитати щось тематичне таки хочеться. 

🎄 У цій історії небагато романтики та Різдва як такого. Зате тут багато про людей, сімʼю, проживання травми, самопрощення, пошук себе і любов до себе. 

🪄 Роуз – успішна директорка та співвласниця маркетингового агентства в Дубліні. Вона має хороший дохід, улюблену роботу, друзів, власне житло та великого пса. 
Та за стильними луками, потоком креативних ідей й усміхненим виразом обличчя криється зболене серце та постійне відчуття провини. 
Три роки тому, на Святвечір, Роуз з коханим потрапили в аварію. Майкл загинув миттєво і в його смерті жінка звинувачує себе. З того часу Роуз не святкує Різдво. 

✨ Чарлі – психотерапевт з Белфаста, він успішно практикує допомогу іншим та не може розібратися зі своїм життям. Ще рік тому він святкував Різдво зі своєю донькою, попри розлучення, Чарлі старався бути хорошим батьком. Та цього року колишня дружина разом з новим чоловіком забрала доньку на Тенерифе і Чарлі важко переживає розлуку. Різдво без доньки – не Різдво зовсім.

🪄 Роуз в Дубліні та Чарлі в Белфасті вирішують, що їм конче необхідно провести це Різдво на самоті, подалі від шаленої юрби, гулянь та гамору великого міста. Обоє бронюють маленький котедж у мальовничому селищі Донегол, що на північно-західному узбережжі Ірландії та через прикру помилку і збіг обставин опиняються під одним дахом на свята. 

🪄 Спочатку герої намагаються слідувати встановленим правилам і звести спілкування до мінімуму, але згідно з законами жанру поступово зближуються та пізнають один одного. План відсвяткувати Різдво наодинці вже не видається таким вдалим. 

💫 Я насолодилась цією історією. Вона дуже щира, в неї хочеться вірити, а героям співпереживати. Це такий slow burn, який залишає приємний післясмак і посмішку на обличчі. Ну а double pov та ірландський сетінг додали історії ще кілька балів від мене. 
Стовідсоткове попадання. 
Дякую ВСЛ за цю книжку. 

Два герої, обидва в депресії, застряють в одному приміщенні 🥲 настрій в книзі взагалі не різдвяний, не веселий. Таке шось ..

На обкладинці цієї книги має бути затишна кімната з каміном, прикрашена вишуканими виробами ручної роботи, на маленькому столику парують два кухлика з гарячим какао, доповненим маршмелоу та присипаним тертим шоколадом. На екрані телевізора - романтична комедія, а біля вогню гріються два найкращих друга - дві собаки. Різдво...

Про що? Про віднайдення духу Різдва, а отже, і гармонії у душі. Про силу простих речей, позитивних думок та близьких людей.

"У голові постає образ знайомого котеджу. Він кличе мене до себе, як давній друг, вабить ближче, натякаючи, що я буду щасливіша там, ніж тут, одна в Дубліні. 
Але ні… Я не можу".

На щастя, виявилося, що може ..То ж в одному котеджі в Ірландії зустрілися дві самотності - Роуз та Чарлі. Обидва з багажем власних проблем та помилок, обидва з бажанням самотності та зцілення.

І якщо для Чарлі це перше Різдво поза звичним колом спілкування, то Роуз не може святкувати вже третій рік. Хоча ні, певного спілкування вони усе ж таки прагнули, бо з ними були їхні домашні улюблениці. І ось поступово, крок за кроком, вони пішли на зустріч одне одному. Люди, не собаки, бо собаки це зробили набагато швидше)

Чудова сентиментальна історія. Її, звичайно, можна критикувати за дивні вчинки героїв та літераторські шаблони. Але ж, будемо відверті, прагнучи читання таких книг, ми ж хочемо магії та надії, знати, що добро переможе, бо усі ми, попри помилки та страждання, потребуємо та гідні ЩАСТЯ. Тому, усе доречно і зрозуміло ..