Мені на 7,8/10⭐️ Друга частина серії «Остання Фінестра» сподобалась трохи менше. Сама історія, ідея та світ дуже цікаві. Герої живі, а їхнє спілкування та взаємодія буквально витягнули книгу. Особливо сподобалось, як авторка показала взаємовідносини між сімʼєю, друзями та коханими. І те, що герої нарешті розмовляли між собою і вирішували питання ротом 😆 Не одразу, звісно. Як і в житті: спочатку кожен був зациклений на своїй проблемі, але коли окремі проблеми переросли у спільну катастрофу, вони мали сміливість проговорити все між собою, а не просто звинувачувати один одного. Тільки за це книга вже заслуговує на хорошу оцінку. Але є але 👀 Сама історія підліткова. Прям дуже така підліткова. Якщо ви полюбляєте динамічні сюжети та постійну напругу, тут вам може бути нудно. Це класичний young adult і slow burn. Я таке люблю, тому мені було добре й комфортно в цій історії. Але все-таки якоїсь перчинки мені трохи не вистачило 🌶️

Я так часто зустрічала на неї несхвальні відгуки, але, незважаючи на них, розуміла, що це моя історія. Підліткове фентезі про надію, кінець світу та обраних, які можуть цей світ врятувати. Маємо янг-адалт, слоу-борн і багато кліше, але вони прописані добре. Взаємодія героїв — ну просто дуже гарно прописана. Оці латинські вислови, багато цікавих цитат — мені ну дуже сподобалися ці моменти. Світ і його устрій прописані поверхнево, основний акцент на почуттях головної героїні та її пригодах. Я таке люблю читати, коли не хочеться завантажувати мозок новим всесвітом і купою деталей. Чому оцінка не вища? Бо є моменти, які, на мою думку, не допрацьовані. Ну і також багато очевидних моментів. Але це не заважало мені насолоджуватися героями. Для тих, хто любить деталізоване фентезі та полюбляє більш дорослі теми, — вам може бути нудно. а оскільки я люблю саме те, що дала мені ця книга, я залишилася задоволена історією🩷

Неймовірно, захопила з першої сторінки і не відпустила до останньої😍 Красива не тільки ззовні, але й всередині! Цитати неймовірні, оформлення теж) Ця хімія між персонажами🔥😮‍💨

Після першої книги я очікувала більш динамічного розвитку подій, але друга частина мене трохи розчарувала. Світ і задум історії залишаються цікавими, проте сюжет часто здається затягнутим, а деякі події не викликають сильних емоцій. Головні герої продовжують розвиватися, але їхні рішення іноді здаються нелогічними або передбачуваними. Стиль написання легкий і читається швидко, однак діалогам місцями бракує природності, а темп оповіді нерівномірний. Фінал залишає інтригу, але не настільки сильну, щоб одразу захотілося взятися за наступну книгу. Загалом роман має цікаві ідеї та атмосферу, але не реалізує свій потенціал.

🌟 «обрана» та її охоронець 🌟смертельний дотик 🌟вимушена близькість 🌟заборонене кохання 🌟від друзів до закоханих 🌟повільне зближення 🌟релігійний тиск / очікування богів 🌟внутрішній конфлікт героїні 🌟приховані мотиви 🌟італійський вайб / острівна атмосфера Острів Саверіо регулярно переживає напад короля пекла Кролло, який посилає тисячі демонічних створінь скарабео. день їх вторгнення називають Діворандо. Алесса – обрана богами Фінестра, має підсилювати здібності свого партнера Фонте, щоб разом знищити демонів. після трьох невдалих весіль стає зрозуміло, що вона тільки вбиває Фонте, а не підсилює їх силу. тому Фонте масово тікають з острова. а Алесса, щоб урятувати себе, наймає охоронця не підозрюючи, яку таємницю він приховує 👀 спочатку мені дуже зацікавило, потім було нудно, потім знову цікаво, а потім моментами затягнуто. дещо було передбачувано, дещо нелогічно (або я чогось не до кінця зрозуміла про світоустрій) хотілося чіткішої магічної системи й глибшого розкриття богів та демонів. любовна лінія класна. хімія між ними відчувалась у кожному діалозі. ще тут класний італійський вайб. в історії, багато слів та висловів італійською, лимони, які часто зустрічаються в тексті. ніби і класна історія. ніби і тропи всі мої. і хімія є. і атмосфера гарна. але мені всеодно чогось не вистачило і я не розумію чого саме. трошки нагадало вайби «Із крові і попелу» 7/10⭐️

Перша частина дилогії про Останню Фінестру ✨ Дочитавши, я так і не визначилась сподобалась мені ця книга чи ні. Скоріше десь посередині. Тут мила, легка романтична лінія і головні герої, але я радила б її більше тим, хто тільки починає свій читацький шлях у фентезі-світах. Алесса - дівчина, яка повинна врятувати Савеліо від демонів. У неї така доля, вона фінестра і самотня (через її дар). Все змінюється, коли в її житті з'являється незнайомець. Данте - хлопець з темним минулим. Атмосфера італійського узбережжя, вуличок, випічки, лимонних напоїв ? Перше кохання, самопожертва. Досить монотонно, все одно і спокійно, навіть битва зі скарабео (демонами). Мені не вистачило напруги, інтриг, сюжетних поворотів. І хотілось би більше деталей цього всесвіту, щоб дійсно проникнутись ✨ "Якби вона загинула, то померла б як героїня. Якби вона страждала, то принаймні не на самоті. Така була угода. Така була обіцянка. Боги ухвалили свій вирок. Створена не Деєю, щоб врятувати. В Кролло, щоб наблизити кінець." "Щоб стати однією з багатьох, вона має бути однією."

Було складно визначитись з оцінкою, бо друга частина сподобалась мені трошки менше, ніж перша. Що мені сподобалось? ✨ теми, ідеї та внутрішні переживання героїв Кохання, обов’язок та самопожертва. Вплив війни та травми, а також намагання впоратись з внутрішніми демонами, які можуть бути значно небезпечнішими за зовнішнього ворога. Пошук свого місця та призначення, а також спроба відновити те, що було втрачено. Особисто мені те, що відчували герої, було значно цікавішим, ніж те, що відбувалось у сюжеті. ? простий світоустрій Для когось це може здатись мінусом, але мені і моїм досі натягнутим стосункам з фентезі це було як котику сметанка - дуже простий і зрозумілий світ, досить передбачуваний сюжет, читалось максимально легко і швидко, я просто відпочивала з цією книжкою. ? знайдена родина Були жарти, які мені прям дуже сподобались, особливо на початку. А динаміка між другорядними героями була іноді навіть цікавішою, ніж розвиток головної любовної лінії. Я навіть шкодувала, що Алесси та Данте дуже багато, а всіх інших героїв мало, хоча вони чудові. Що мені не дуже сподобалось? ? темп оповіді та розвиток сюжету Частина книжки настільки повільна, позбавлена подій та перенасичена не завжди виправданими емоційними кризами героїв, що здається відверто затягнутою і моментами не дуже цікавою. В той час як інша частина книжки (фінальна) здається трохи обрізаною. Що підводить нас до наступного пункту. ? фінал Я не дуже велика фанатка концепції «ігор богів» в цілому, а в цій книжці я наприкінці залишилась навіть розчарована тим, як все розвернулось, бо очікувала більш масштабного та непередбачуваного фіналу. ? miscommunication trope Обоє головних героїв зберігали таємниці і вдавали, що у них все добре, коли насправді все розвалювалось. І мені дуже хотілось закочувати очі. Всі ці «я її не гідний», «хочу, щоб він був щасливий, навіть якщо не зі мною», «що в мене сталось? нічого, все добре» дуже дратували. Я рада, що в підсумку вони усвідомили, що просто втрачали безцінний час і що так робити не варто, але МОГЛИ Б ЗРОЗУМІТИ ЦЕ І РАНІШЕ (ну от, я знову завелась?). Загалом ця книжка - непогане закінчення дилогії, яке, з одного боку, дає те, що читачі чекали від минулої частини (романтика, зростання героїв, відповіді на деякі питання), а з іншого - не позбавлене своїх мінусів. П.С. Поки що це найкрасивіша книжка в моїй бібліотеці (РМ створили витвір мистецтва).

Захопливе продовження пригод Алесси та Данте, сповнене магії, небезпек і непростих виборів. Роман поєднує напружений сюжет, епічні випробування богів і глибокі емоційні конфлікти, де любов та самопожертва стають ключем до виживання.