Книга має захопливий початок, але вона занадто велика і десь з половини пропадає інтерес продовжувати читати. Не зрозуміло навіщо в книзі так багато описів міст і подробиць їжі країн, де подорожують героїня та її батько, не зрозуміло чому такий акцент в історії на період соціалістичної Європи - все це виглядає, як окреме від історії про Дракулу і не додає їй цінності. На мій смак книгу варто було скоротити вдвічі. І хоча задовгу історію ще можна було пробачити, але те, що деякі події просто стаються без якоїсь логіки та пояснення - це було занадто(
Дуже сподобався вайб дарк академії, дослідження, купа книг, історичні факти, подорожі.. Загалом, тут було все, що я люблю в книгах)) А ще місцями було доволі моторошно, хоч я цього і не очікувала) Ще великий плюс: читаючи цю книгу доводиться багато гуглити, щоб краще уявляти місця, якими мандрували герої (а це все справжні місця, які існують, а не вигадані). І я таке дуже люблю — в майбутньому можна ці місця й відвідати)) Загалом, книга дуже крута, і думаю, через декілька років перечитаю її знов ❤️
Мені шкода часу і грошей, які я витратила на цю книгу. І це при тому, що половину я прочитала, а іншу пролистала — просто щоб дізнатися фінал і ще більше розчаруватися. І це при тому, що я люблю історію і навіть була в Трансильванії, у замку Бран. Але якщо я хочу дізнатися історичні факти, я звертаюся до справжніх історичних джерел. "Історик" же — це якийсь путівник по Європі, перемішаний із псевдоісторичними дослідженнями на 860 сторінок. Це було дуже нудно — прекрасне снодійне. Щодо самого сюжету: очікуєш чогось нового, незвичного погляду на вампірів — і не отримуєш нічого. Те, що авторка перетворила могутню безсмертну істоту на одержимого історією історика, розчарувало ще більше: мотивація персонажа стала абсолютно безглуздою. Роман написано у формі епістолярної оповіді, але трьох основних нараторів важко розрізнити, хоча один із них — підліток. Персонажі абсолютно не зачепили: плоскі, нецікаві. Любовні лінії виглядають штучно притягнутими. Чесно кажучи, я не можу згадати в цій книзі нічого, що мені сподобалося.
Я читала цю книгу вдруге після досить довгого періоду І вона мені сподобалась як перший раз, як неспішна історія пошуків, з вампірським вайбом, переплетіння етнографії з історією, в епістолярному жанрі, і другий раз, оскільки при другому читанні мене ця книжка переважно забавляла. Вона фантастична не стільки наявністю вампірів, скільки легкістю пересування героїні з громадянством Угорщини по всьому світу у 1955 році: від США до Туреччини. І там ще є купа смішних епізодів: - як історик з оксфордською освітою відчайдушно шукає книжку Стокера як джерело знань про захист себе. - як посіпака вампіра видирає в 1955 році з каталогу бібліотеки всі картки про роман "Дракула" Стокера, адже цей роман вперше був опублікований у 1897 році, і на середину ХХ століття його вже надрукували тисячі примірників - документи знаходяться як роялі в кущах, вони різного датування і дуже багатьма мовами , але- о, чудо!- завжди хтось люб'язно і без труднощів їх перекладає, і навіть зацитовані в книзі не містять жодних архаїзмів текстах. Фінал авторка зіпсувала по суті, за це оцінку довелось знизити. Але для мене суттєвий плюс книжки був і лишився в тому, що архіви - це майже повноцінний і самий часто згадуваний персонаж книги, тому книга просочена атмосферою бібліотек, старих книг, таємних знань. ЇЇ не варто читати в поспіху, бо неквапливість оповіді тоді дратує. Але якщо час не тисне, то можна насолодитись текстом повною мірою
#книжковийклубReadeat Було нудно... Занадто перенасичені описами книга, хоча вони й потенційно цікаві, то ж якщо вам хочеться почитати описів міст, замків, храмів і вулиць в стилі Ден Брауна то можна брати, читати неспішно пару тижнів, насолоджуватися тим всім і гуглити місця, власне більш нічого тут ви не побачите, ну майже. На ретелінг Дракули роман геть не тягне, його там мало, жодної вам містики як такої, дивні образи героїв без особливих прикмет безіменний головний оповідач, часові стрибки в яких важко розібратися де і коли то стається. Я їх догортаю, але не більше того, не те на що варто витратити час.
Читала "Історика" вдруге нещодавно і це неймовірна книга! Досі вважаю її однією з найкращих книг, де авторка змогла передати атмосферу. Костова занурює нас у подорожі з красивезними описами, у похмурі події минулого та сьогодення та розповідає нам про пошук істини.
Лише минулого року я прочитала "Дракулу". Ви теж читали? Якщо так, то можете прочитати і цю, яка написана аж 2005 року. Але я, що не дивно, про неї не чула, бо тема вампірів мені не те, щоб дуже близька. Це нібито продовження класичного твору 19 століття: повільне, наукове, готичне. Мова ведеться від імені доньки дипломата, який раніше займався історією. Одного дня вона знаходить листи батька і поступово дізнається від нього про небезпечні та жахливі пригоди кількох відомих істориків, яким "пощастило" знайти старовинну книгу з драконом - символом безсмертного графа Дракули. І поступово оповідачку і нас занурюють у світ наукових відкриттів, жорстоких вбивств та, що ще гірше, перетворень людей на безсмертних істот. І ці перетворення часто зовсім не добровільні. "Що я міг на це відповісти? Так, він розповів мені про те, що вампіри насправді існують, що граф Дракула ходить серед нас, що я, мабуть, успадкував прокляття у вигляді його дослідження і що я бачив, як світло його лампи затулило щось гігантське… — Ні, – сказав я. " Великим плюсом книги є те, що дія відбувається у різних місцях: в Англії, США, на Балканах, в Туреччині, то ми знайомимося не лише з історією найвідомішого вампіра, але й з історією та традиціями цих місць. А мінуси? Трохи нелогічностей і великий обсяг) Інколи опис давніх подій був такий детальний, що я б скоротила сторінок на 200, як мінімум. Менше з тим, рекомендую поціновувачам класичної літератури, бо роман написаний саме в такому стилі.
Котолог