Елізабет Ґілберт

Давно вже на цю книжку задивлялась, читала багато позитивних відгуків і, мабуть, тому були трохи завищенні очікування від цієї історії.
⠀
Мені вона сподобалася, але не прямо, щоб дуже сильно.
⠀
Я очікувала, що це буде роман про справжнє кохання у довоєнному Нью-Йорку, але на ділі цього мені як раз і не вистачило.
⠀
Головна героїня Віві приїжджає до своєї тітки Пеґ в Нью-Йорк. Вона занурюється в театральне життя, а ще у нічне життя великого міста. Вівіан багато гуляє, напивається, займається сексом і ні про що не думає аж до того часу, поки не втрапляє у неприємну пригоду. Після цього їй доводиться починати все знову.
⠀
Книга ніби біографія однієї людини. У принципі так і є, "Місто дівчат" - це мемуар. Історія оповідає про життя Віві, починаючи з 19 років й закінчуючи її старістю. На початку йдеться про те, що головна героїня отримує листа від доньки чоловіка, якого вона нібито кохала. Анджела просить, щоб Вівіан розповіла, ким був для неї батько.
⠀
І ось починається довга історія життя головної героїні. А про стосунки батька Анджели й головної героїні йдеться лише в декількох останніх розділах. Тобто, коли ти очікуєш, на якесь велике кохання, то не отримуєш його.
⠀
Зате ця книга про дружбу, про підтримку, про пошук себе, про жіночу сексуальність і про свободу, про фемінізм трохи, про вміння виконувати свої бажання й не боятися наслідків. Мені сподобалась, що ця історія показує, що бути жінкою - це чудово і що жінка не повинна залежати від чоловіка. Немає - то й немає.
⠀
Вівіан дуже харизматична героїня. Одними її вчинками можна захоплюватися, а за інші ненавидіти. Але з усіма стається життя і доводиться просто його жити. Так і робить Вівіан.
⠀
Книжка написано легко. Від першої особи, тому читається доволі швидко. Непогана історія, але мені не вистачило сильного кохання, на яке був натяк на початку, натомість було трохи затягнуто.
Але для когось це буде нормально, бо так авторка розкриває героїню.

Я давно не читала нічого подібного😊Я б радила цю книжку кожному. Історія не просто жінки, чия доля склалась не звично для тих часів, а й історія науки😊
.
Так круто читати про розвиток ботаніки, відкриття, праці Дарвіна, але у художньому творі. Це інакше сприймається. .
Алма Віттекер - щаслива жінка. Так вона вважала до останніх днів. Вона - розумна жінка, бо в дослідженнях бріології їй не було рівних. Вона - самодостатня, сильна, спрагла до нового і незвіданого. Вона - особистість.
.
В якийсь момент читання я згадала "Зачаровану душу" Р. Ролана😊Мені здались Дуже подібними деякі персонажі😊
.
Як на мене, дуже вдало авторка писала про мандрівку героїв, країни, міста, острови. Це так гарно😍Відчуття, ніби ти там теж бував)
.
Я ще не читала "Їсти, молитися, кохати", але здався подібним сюжетний виток, коли героїня вирушає на пошуки істини (кожна з певною метою, звичайно).
.
Цікаво тепер прочитати "Місто дівчат"😊
.

Зовсім не хочеться розповідати моменти сюжету. Занадто багато емоцій. І багато роздумів ще довгий час після прочитання.
.
📚Історія цілого життя написана як лист. Ніби мені писали цього листа. Місцями обурливо, згодна. І 18+ буде не зайвим позначати) Але Гілберт вміє закохати у свій твір.
.
📚Попри велику кількість персонажів все одно з'являються улюблені. Ті, яких розумієш і підтримуєш. Я люблю відчуття, коли книжку проживаєш.
.
📚Ми зовсім не схожі з Вівіан, але я зріднилася з нею. Це як прожити одне із своїх життів, якби це було можливо ))
.
📚Так, хтось за вульгарними епізодами і, часом, безглуздими вчинками героїв не побачить нічого. Це нормально. Я вважаю, що ця книга не для всіх. Але впевнена, що вона обов'язково сподобається тим, хто читав "Природа всіх речей "
.
Читати чи ні ?Вибір за вами)І хай не злякає вас вигляд товстунця. Роман читається легко і не помітите, як перегорнете останню сторінку.

Авторка цієї книги описує рік свого життя, який вона провела в подорожах після затянутого розлучення з чоловіком.
Подорож до Італії і життя в Римі описується в першій частині роману "Італія або ти те, що ти їси". За чотири місяці життя в Римі Ліз вивчала італійську, завела друзів, шукала насолоду в їжі і вині, відвідувала історичні місця. Перша частина дуже насичена атмосферою Італії і цікавими фактами про Рим, італійців, їхні традиції, як вони насолоджуються життям. Читається і сприймається дуже легко 💗

Друга частина роману "Індія або вітаю нашу зустріч, 36 історій про пошук віри" занурює вже в зовсім іншу атмосферу. Життя в Ашрамі протягом чотирьох місяців, пошук Бога, через щоденні молитви, йогу, медитації і фізичну працю. Культура, традиції Індії, зовсім інше світосприйняття, багато цікавих фактів, які описує авторка. Теми дуже глибокі, бо досягнути чогось в медитаціях, віднайти себе, спокій, спілкування з Богом не так просто.

Третя частина роману "Індонезія про пошук рівноваги" життя в місті Убуд головної героїні на Балі. Знайомство з балійським цілителем Кетутом і його сім'єю, медитації, занурення у культуру балійців, їхні традиції і життєві принципи. Нові друзі, нова неочікувана закоханість і нова любов до себе. Читати цікаво, захоплюючі описи різних культур, можна просто відволіктись або надихнутись і знайти для себе щось більше ❤️

Колись ця книга витягла мене з періоду «нечитуна».

Це історія про життя однієї жінки від юності до старості. Яка не хотіла дотримуватись загальноприйнятого канону поведінки, а просто хотіла бути щасливою та брати від життя все.

Адже усі колись помилялись, закохувались, плакали, розчаровувались, танцювали, фліртували, жаліли.

Книга про сміливість, жіночу сексуальність, свободу. На тлі Америки 40-х та Другої світової війни.

То є «Місто дівчат», крихітко! І ти мусиш її (книгу) прочитати, якщо тобі звісно до вподоби романи, а якщо ні, то все одно читай, бо він (роман) прекрасний і ось чому:

Перше, що викликає захоплення - це естетика. Обкладинка книги, як приваблива дівчина, до неї приємно торкатися, а коли починаєш пізнавати її все більше і більше, то вже неможливо відірватися, її хочеться читати знову і знову, і ти бажаєш провести цілу ніч не зімкнувши очей до ранку, лиш би пізнати її повністю. І, зважаючи на свій значний розмір, книга легко та глибоко проникає (в саму душу) і лишає там по собі приємний слід…

Тож, ця книга про богемне життя дівчини на ім’я Вівіан; про перевтілення лялечки з незрілої та невпевненої в собі - на зухвалу, розкуту, нестримну дівчину, хвору від кохання й похоті, яка пізнала смак життя у всіх його проявах і ні про що не шкодує. І так, ви правильно здогадалися, що ця книга про сексуальність (і про нього тут достобіса багато написано) Проте, це аж ніяк не робить книгу вульгарною, а надає їй дорослого присмаку 🔞 та особливої пікантності🔥

Хоча на початку книга здається дещо легковажною, повсюди витає атмосфера борделю і вона, як і театр «Лілея» уособлює не більше, ніж «справжнє втілення блиску, зухвалості, божевілля й веселощів, що дарує щастя і не напружує роздумами»... Та з приходом в театр Едни, сюжет набуває глибшого змісту. З’являється жінка, з якої Вівіан черпає мудрість та вдосконалює свій смак до прекрасного. Адже це була бездоганна, тендітна, елегантна, впевнена та сильна жінка, що мала сталевий хребет та виглядала вишукано в різний час дня і ночі. Вона справила найбільше враження на Ві, та й завдала найбільш гіркого уроку в її житті… бо як дівчина не намагалась, але їй не вдалося дотриматися поради Едни: «Живи, як собі хочеш, цукерочко, але не спаскудь клятий спектакль» І вона таки спаскудила і не лише спектакль, а й своє невинне життя…

До того ж, події розвиваються під час Другої світової війни, тому окрім пустощів, розваг та еротики книга просочена болем, втратами та ще більшою жагою до життя. І як говорить головна героїня: «Війна вселила в мене розуміння, що життя небезпечне і скороминуче, тож нема сенсу відмовляти собі в задоволенні чи у пригодах, поки ти ще живеш на цьому світі». І в мене немає жодних підстав, щоб не погодитися з нею.

А також хочеться віддати належне авторці Елізабет Ґілберт - справжній майстрині слова. Адже вона описує сюжет так, ніби це ти головна героїня і вже вмліваєш від бажання та піддаєшся любовним втіхам або щойно втрапила в халепу і твоє життя летить шкереберть. ЇЇ слова не раз викликають захоплений трепет, хвилюють уяву, змушують серце частіше битися та відчувати нестерпний ком в горлі через несправедливість і біль, а також роблять очі вологими (і не лише їх) а губи з присмаком солі в особливо чуттєві моменти…

А її витончений гумор та тонкі ноти сарказму, якими насичений увесь роман - це окремий вид задоволення, яким ви маєте насолодитися. До прикладу: «Вона (мама) була затята наїзниця, а я ні кобилою не була, ні кіньми не захоплювалась, то й нам не дуже було про що говорити.»

Єдиним незрозумілим для мене моментом було те, чому старша жінка написала цей докладний лист свого життя малознайомій жінці, проте начхати чому, головне що ця історія прозвучала, а історія неабияка - вона прекрасна і ви вже знаєте чому ❤️


І на останок, одна улюблена з цитат:

«Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися. І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є.»
Тож, я бажаю кожній стати вільною та справжньою і звичайно ж, дбайливого коханця 😉 ( а до чого тут коханець, стане відомо в книзі)

Або «Нікого не пестити крім себе» - один із варіантів назви цієї книги. 💚

🙃🌿 «Релігійні церемонії мають тут надзвичайну вагу ( не забувайте, Балі -це острів із сімома непередбачуваними діючими вулканами - за таких обставин ви б теж багато молилися).

Такий собі монолог. Ніби читаєш щоденник авторки, про переломний період життя 💟Історія життя розбита на 108 «намистин», себто маленьких історій. Розділивши на три розділи про Італію, Індію та Індонезію; три країни якими подорожує Елізабет протягом року, шукаючи саме себе.

Італія. Їжа 🍏- Гриби тут як великі товсті сексуальні язики, а прошуто драпує піци, наче тонка мереживна вуаль - модний капелюшок. Ну і звісно ж, соу Болоньєзе, який має всі підстави зневажливо насміхатися з будь-якого соусу в світі -

Індія. Молитва 🕊️- Ми є те, що ми думаємо. Ваші емоції- раби ваших думок, а ви - раб ваших емоцій. -

Індонезія. Кохання 💜- Містичний магніт, що притягує, або захований десь глибоко у грудній клітці.

💭Мої відчуття до цієї книги зовсім неоднозначні, щось в ній є таке легке й, але ніби не вистачає насиченості подій.

Зараз я б описала її так: дієтична історія, що насичує легкістю душу, але не дає яскравих емоцій мозку.

Книга надихає, щось нове у кожній книзі авторки! Від її книг завжди є вибух емоцій, живі картини кадрів книги в голові, а я таке обожнюю. Сам дизайн книг Елізабет Гілберт видавництво завжди робить з якимось натяком на суть книги, роздивляючись деталі, завжди думаю, що найбільш яскрава деталь на обкладинці обовʼязково відгукнеться десь у книзі.

Це ТОП! Сама історія Топ, описи природи, герої , сюжет, та взагалі все написане в ній топ! Книга не схожа на інші прочитані!

Для тих, хто шукає романтичну історію з глибоким психологічним підтекстом, "Місто дівчат" стане чудовим вибором.
Це історія про те, як навчитися приймати себе, незважаючи на очікування суспільства, і як знайти власний шлях у світі. Роман залишає після себе теплі враження та змушує задуматися про власні життєві пріоритети.

Дуже атмосферна книга з неочікуваною кінцівкою. Мені дуже сподобалось занурення в життя акторок тих часів. Книга дуже атмосферна, а персонажі надзвичайно живі. На мій смак, це найкраща книга Гілберт.

Елізабет Гілберт пише цікаво, це уже мій третій роман авторки, проте майте на увазі ті, хто любить динамічний розвиток сюжету, що ця книга буде не зовсім такою. Особисто на мій смак хотілось більше динаміки. А ще я так і не зрозуміла, чому головна героїня, яка стільки марила про секс і хотіла зрозуміти які відчуття та емоції він дарує, так ним і не зайнялась повноцінно у тій печері, коли мала нагоду :)