9 / 10 " Я братиму на себе всі твої турботи. Єдине, що я прошу, - щоб ти сама тягала свою собачу сумочку" (ст 424) Не знаю чому, та саме ця цитата запала 🙄 Книга не відноситься до "моєї" категорії, та для відпочинку обрала цю книгу, та не прогадала. Я думала, - з огляду на обкладинку та анотацію - що це буде щось легке та банальне в дусі ромкомів-фільмів. Та обкладинка виявилась такою оманливою і це справжня драматична життєва історія, не без своїх "роялів в кущиках". В принципі зміст та старт - очікуваний, - ГГ зіткнулась з авто хлопця, якого невзлюбила, але - во твіст - він виявився тим, з ким вона повинна співпрацювати і підготувати весілля найкращої подруги ( а вони там щось взагалі готували окрмі як stug-party? 😅) І тут пішли серйозні теми. З уроків психології/життя, ми знаємо, що краще "на берегу" озвучити всі свої пробелми, а не грати в "я люблю тебе, але я не для тебе". Не варто вирішувати за когось і влаштовувати "американські гірки" - 🎢 Це і мінус книга і отримала 😆 На початку книги у Крістен є хлопець військовий, який ладний кинути роботу міріх аби бути з панянкою під час її операції, і він знаходиться у зоні бойових дій, телефонує їй раз на тиждень (чи коли вийде). Дівчина його ігнорує, бо дивиться фільми з Джошем, за якого і вирішила, що вона йому не пара (я про Джоша) Драм з другорядними персонажами розбила моє серце 💔 Я до останнього вірила в чудо, та... В кінці хотілося діхнатись більше про Слоан, чи зцілилась вона, і яким стало її життя через 2 роки. Авторка порушує тему безпліддя, і, для розуміння, Крістен лише 25 а вона вже поставла на собі хрест і вирішила, що чудовий сімейний хлопець Джош відмовиться від неї тільки через хворобу. Дуже довго вона його " морочила" (тут уже даруйте, та це правда 😉) Вкотре переконуюсь, і всім то кажу 🤫- "Хлопці, скільки ви б курсів пікапу не проходили, вам не зрвінятися з чоловіком, який був написаний жінкою"

Історія про дружбу, кохання та складний вибір між стосунками й правильністю дій. Це книга, що залишає слід у серці та зачіпає справді важливі теми. Сюжет зосереджений на розвитку стосунків між Крістен та Джошуа. Вона — не може мати дітей, проте зробила б усе, щоб їх мати. Самодостатня жінка, яка навчилася приховувати свої слабкості. Вона закохалася у Джоша й не могла його відпустити. Він — щирий, романтичний чоловік, який закохався у жінку, що не дозволяла підійти достатньо близько, аби кохати її на повну. А ще у розповіді згадується Слоан та Брендон. Але більше про них ви дізнаєтеся читаючи книжку. Роман порушує багато проблем, серед яких: втрата близьких, материнство та безпліддя, самопожертва, а також вплив виховання батьків на доросле життя. Книжка написана дуже легко: текст «летить» перед очима й перетворюється на фільм. Жарти залишаються на високому рівні, а сумні моменти прописані так, що справді починаєш переживати за персонажів, яких навіть не існує.

"Частина твого світу" авторки дуже сподобалася мені і по стилю, і по сюжету, а "Френдзона"... розізлила, збісила та розчарувала настільки, що навіть колаж до неї не хотіла робити. Відгук буде повністю спойлерним, тому не читайте далі, якщо маєте цю книжку в планах. Та якщо коротко: то мене роздратували герої та їхні дії, а ще драматизм, який авторка додала в кінці? Отже, кого маємо: ?? Крістен — дівчина, про яку хлопці кажуть "вона своя". У неї проблеми з репродуктивною системою, тому можна сказати, що вона майже безплідна + найближчим часом збирається піти на операцію з видалення матки. ?? Джош — хлопець, який починає працювати на Крістен, а ще є другом її друзів. Мріє про "бейсбольну команду" дітей і не знає про хворобу Крістен. ?? Слоан та Брендон — друзі головних героїв, які скоро мають одружитися. Як ви вже могли зрозуміти, основний конфлікт полягає в тому, що Джош хоче багацько дітей, а Крістен не може їх йому дати (хоча Джош про цю проблему взагалі не знає). Поступово герої закохуються, але Крістен качає його на емериканських гірках: то ніжна й ласкава, хоча завжди нагадує, що між ними лише секс, то холодна й відсторонена — тижнями його ігнорує. З одного боку я розумію, чому вона не хотіла йому розказувати. А з іншого: якщо ти не скажеш, він же не буде розуміти, чому ти вважаєш, що стосунки між вами не складуться! І вона не розказувала йому майже до кінця, й мені здавалося, що мене качають на качелях, разом з Джошем? Інколи в діях Крістен — було нуль логіки, і я дуже бісилася й зовсім їй не співчувала. Мені було більше шкода Джоша, адже з його перспективи, це все мало дуже дивний вигляд (хоча й він не ангел). Те, з чого в мене підгорало найбільше: ?На початку книги у Крістен є хлопець військовий, і він знаходиться у зоні бойових дій, телефонує їй раз на тиждень. Дівчина його ігнорує, бо дивиться фільми з Джошем))))) втф??? Так, технічно вона хлопцю своєму не зраджувала, але дуже дивна та неприємна була ситуація. ?Джош, який весь час говорив про те, що хоче 10 дітей, і усі ці розмови про бейсбольні команди та ще всяку схожу хрінь. Мені було бридко читати про те, як герої обговорювали якусь майбутню гіпотетичну дружину Джоша, мов інкубатор. Вони взагалі в курсі, як це народити 10 дітей?? І всиновлювати він спочатку не хотів, треба, щоб було його днк?? "Ти заслуговуєш на жінку, яка подарує тобі повну хату дітлахів". А ще що? В нього та хата взагалі є? В нього робота прибуткова є, щоб утримувати 10 дітей? А потім, коли герої нарешті зійшлися й вирішили шукати альтернативні варіанти вагітності, всі шестеро сестер Джоша погодилися бути сурогатними матерями, й аж побилися за те, хто буде виношувати першу дитину))) Боже, ну для мене це якась крінжа. Вибачте, але да, авторка підняла важливу тему, про безпліддя, хворобу головної героїні, як вона через це фізично страждала. Але усі ці побічні моменти мене виморажували сильніше, аніж змушували переживати за героїв та їхні долі. ?Демонізація матері головної героїні. Ще в минулій книжці помітила, що в авторки якісь незакриті гештальти щодо батьків. Але вона робить їх настільки карикатурно та до максимуму бісячими, що мені радше смішно, аніж сумно. Не вміє вона розписувати поганих батьків, її уносить в дуже далекі далі. ?Намагання показати, що героям разом весело та вони на одній хвилі, а по факту вони вночі йдуть обмотувати будинок друзів туалетним папером та вважають, що це дуже круто? ?Розв'язка, в якій авторка лікує всі проблеми героїв вагітністю. Да, вони одружилися до того, як дізналися про це, але просто вдумайтеся: вона завагітніла з одного разу, коли в них був секс без презервативу (нагадую, що з такою хворобою, як у головної героїні завагітніти дуже важко), і перед цим з неї самовільно випала спіраль... Може таке й реально можливо, я не лікарка, не знаю, але чудодійність сперми Джоша мене вразила. І хоч авторка в післямові каже, що це не вагітність вирішила проблему Крістен, а зміна її переконань, те, що вона повірила у свою самоцінність без матки, але просто проаналізуйте останній епізод. Вони віддають свого двохрічного сина на вихідні до бабусі. Добряче втомлені, з мрією про те, що їм треба просто виспатися. І тут Крістен каже: пора просити твою сестру про сурогатне материнство, треба ще дітей. Невже людина, яка ще не віддійшла від народження дитини та видалення матки, зайобана материнством, буде таке казати? Як на мене, таке казатиме людина, яка досі переживає, що не може подарувати своєму чоловіку "бейсбольну команду". Хух, ніби виговорилася. З того, що сподобалося: ? Першу половину книжки ще більш менш можна було читати, я розслабилася та кайфувала в процесі. ? Песик головної героїні. ? Порушення важливої теми, щодо хвороби Крістен.

"Щиро твій" ∞/5 ⭐ Я обожнюю цю авторку, ні одна її книга не розчарувала мене. І ця теж не стала винятком. По-перше, приємно коли появляються знайомі персонажі. А по-друге, посмішка з мого обличчя не сходила взагалі. Це було ніжно, віддано, смішно і життєво. Думаю, ці двоє навіть зі своїми невдачами зірвали джекпот! ❤️‍? Так щастить не всім?❤ Я з нетерпінням чекаю ще книг Еббі Хіменес? Це ті історії, які дуже хочеш прочитати і знати кінець, але й прощатись дуже складно?❤

Моя оцінка: 8/10⭐️ Цитати книги: "Ти моя улюблена мавпочка, з якою можна навіть кидатись гівенцем." ⚠️ Увага: це НЕ ромком. Не ведіться на обкладинку, вона бреше. Анотацію самі прочитаєте. ? Там про френдзону. Чому мінус дві зірочки?? Бо пів книги я сиділа і бурчала: «ТА СКАЖИ ТИ ВЖЕ ЙОМУ!» А потім перейшла на рівень: «ТИ ХТО ТАКА, ЩОБ ВИРІШУВАТИ ЗА НЬОГО?!» Читати обережно. Будете плакати. Багато. Я попереджала. ? Я — два рази. Але в мене був період в житті формату «дупа», тож я все виплакала до моменту читання . Авторка — зла жінка.? Хто читав — той зрозумів. Хто не читав — ще зрозуміє. І окреме питання в космос: чому в подяках перестали дякувати читачам? Алло, ми тут взагалі-то теж страждали.? Вердикт: книга хороша, емоційна, болюча. Але якщо шукаєте легкий вечір з чаєм і сердечками — проходьте повз, беріть кота і серіальчик. Тут вам дадуть по почуттях. Без жалю. ?

Бріанна та Джейкоб працюють в одній лікарні, і перше враження між ними було жахливим. Бріанна та Джейкоб працюють в одній лікарні, Перша зустріч склалася не найкраще, і враження були неоднозначними. Проте згодом з’являються маленькі кроки назустріч, записки з вибаченнями. Обожнюю моменти листування між героями. Бенні, ніби не цінував вчинків сестри та її постійне піклування. Жертовність Джейкоба неоціненна. Він герой, але не такий, що хвалиться своїми подвигами. Чуттєва історія, у якій фальшиві й дружні стосунки поступово стають чимось більшим. Роман про самопожертву, сім'ю, дружбу, підтримку, турботу, з гумором, страх довіритися, боротьбу з тривожністю та депресією, кохання, нові початки і щасливі миті. «Щиро твій» — книга, яка наповнена важливими сенсами та я не відчула емоційного відгуку. Хотілося скоріше завершити читання.

Щиро твій — Еббі Хіменес 4,5/5 Дуже хороша книжка, яку я прочитала за декілька годин, відволікаючись лише, аби написати коментарі. Читалася вона справді легко й захопливо. Найбільший плюс — це, звісно, паперові листи в конвертиках. Я обожнюю будь-які листування в книжках, і тут вони були просто чудові. Мені сподобалися головні герої. У Джейкобі я часто зустрічала моменти, які мені відгукувалися. Хоч я й не вважаю себе тривожною людиною, але якийсь базовий рівень цього в мені все ж є. Загалом він — мила бусінка і дуже комфортний персонаж. Бріана теж була хорошою головною героїнею, але саме через неї я зняла пів бала, бо найбільше я не люблю те, чим вона займалася у фіналі історії. Взагалі фінал трохи вибив мене з усієї цієї комфортної атмосфери їхніх стосунків. Досі не розумію сім’ю Джекоба, адже важко уявити, що родина може бути настільки сліпою щодо нього. Вони наче всі адекватні, але за стільки років життя з ним усе одно роблять і говорять якусь дурню. Я рада, що прочитала цю історію, бо мені точно потрібно було щось таке тепле й хороше.

Відкрила книгу в книгарні і вже не змогла, щоб не купити її. Хоча через обкладинку дивилась на неї скептично) З перших сторінок занурює в сюжет з яскравими героями, кумедними та щемкими моментами, саркастичними діалогами. Прочитала на одному подиху, пройнялась проблемою героїні, закохалась в головного героя, поринула в атмосферу великої родини в маленькому містечку, де всі свої, та милі кумедні домашні улюбленці відіграють не останню роль в історії. І великий плюс, що не така драматична як книга Френдзона, хоча саме з тієї історії відкрила для себе авторку і просто в захваті!