❤️‍?Попри свій невеликий обсяг, ця книжка залишає в душі глибокий слід. Крижаний дракон — це не просто казка чи фантастична історія. Це прониклива оповідь про втрату, самотність і силу дитини, яка змушена подорослішати надто рано. ? Адара — головна героїня — одразу захоплює: її мовчазна рішучість, відстороненість і особлива прив’язаність до крижаного дракона створюють атмосферу чогось крихкого й водночас могутнього. ✍️ Мартін, як завжди, майстерно балансує між ніжністю й жорстокістю. І хоч ця книга значно легша за свої «дорослі» саги, вона все одно емоційно важка й розбиває серце. Окрема любов — до оформлення. Ілюстрації надзвичайно гармонійно доповнюють текст, передаючи холодну магію світу, в якому живе Адара. ? Візуально книжка — справжній витвір мистецтва, який хочеться тримати в руках і розглядати знову й знову. Рекомендую тим, хто любить короткі, але глибокі історії, у яких за кількома словами ховається цілий всесвіт емоцій.

Настільки класно, що важко після найти достойне фентезі.

Блін. Ну як так. На найцікавішому місці — кінець! Не полінувалась, встала, зранку дочитала, а все так обірвалося. І чекай тепер невідомо скільки. Я обурена. Так не можна з читачами! А літопис цей мені сподобався. Дивне відчуття під час читання виникає: мов не казку читаєш, а справжні історичні свідчення, настільки все детально, прискіпливо та реалістично. Але якщо ви не закохані у світ льоду і вогню — гадаю,книга вас не вразить. Також треба бути готовими до сухохо, історичного стилю цієї книги, що може спричинити плутанину в героях, сюжетах, адже тут не художня оповідь, а імітація історичних записок, але через закоханість у всю це тему, читається з задоволенням!

Ця книга трохи інакша в порівнянні з попередніми. Тут немає улюблених героїв, відкривається трохи інший світ. На арену виходять жінки... Найбільше цікаво було дивитися розвиток характеру Серсеї, це для мене тепер теж один із найцікавіших персонажів. Книжка не така і за змістом, і за атмосферою, і за загальним настроєм. Місцями читати було складно і хотілося вже закинути кудись подалі і забути. Але я брала в себе в руки, Мартін мене міцно схопив своєю "Грою" і читала далі, і десь після середини вже прокинувся справжній інтерес. Світ розширився, сюжет оповився новими горизонтами. Те, що на початку дивувало і викликало запитання, під кінець читання все стало невід'ємною частиною історії!

Я дочитала останню книгу. І я розчарована! У мене таке враження, що Мартін просік популярність і кількість своїх шанувальників і затягує цю історію вже нікуди. Можливо, він і сам не знає, що писати далі, але пише. Сюжетні лінії остаточно заплутались, історія прямує в невідомому напрямку, та інтрига, що була на початку...де вона? По крихті збирала я історії улюблених героїв, на такий обсяг книги так мало про улюблених героїв! Так не чесно! це не справедливо! Я внутрішньо обурювалася, дивлячись на зміст, але, скріпивши зуби, читала далі. Є підозра, що автор саме тому так не поспішає з продовженням, що зайшов в глухий кут, ще й враховуючи не дуже успішний фінал серіалу.

Зізнаюся чесно, що я не читала "Гру Престолів", але обожнюю серіал. Тому вирішила спочатку почитати те, що стосується світу автора, а саме історія роду Таргарієнів. Дана книжка охоплює 300 років - від Ейгона Завойовника до початку правління Сумного Короля. Численні претенденти на трон ,брати і сестри, які воюють між собою і не підтримують одне одного. Змінювалися покоління, а прагнення до влади та вбивств не пропало. Сміливі, мудрі та не дуже, боягузливі -такими були королі. Сміливі, віддані жінки, але в кожної з них трагічна доля. Змінювались імена - Ейгон, Ейніс, Мейгор, Вісерис, Алісанна, Рейніра, але події суттєво ні. Особисто мені читалося як підручник, досить довго та нудно і, на жаль, не дуже цікаво. Частенько відкладала, а тоді просто продиралася крізь текст. Тому продовження навряд чи читала б. А от "Гру Престолів" точно спробую.

Цікавий факт про мене: якщо я зацікавлююся якоюсь династією - я не зупинюся, доки не вивчу її повністю! Історія роду Таргарієнів - це одна з найцікавіших тем з усього світу Льоду та Полум'я. Драконовершники, єдині, хто вижили після Руїни Валірії, як то кажуть, більше схожі на богів, ніж на людей. І книга "Вогонь і кров" - це перший том хроніки Таргарієнів завдяки якому можна дізнатися більше про найдивніші історії та усі подробиці правління монархів з сім'ї Таргарієнів починаючи від Ейгона Завойовника та його сестер і закінчуючи початком правління Сумного короля. Але якщо подумати, то книга розділена на 4 частини і ось трохи про них: ?️Правління Ейгона Завойовника, його сестер і синів. У цій частині ми дізнаємося більше про династію Таргарієнів, звідки вони, їх особливості а також завоювання Ейгоном Вестеросу. І звичайно не обійшлося без громадянської війни синів Ейгона. ?️Правління Джейгейриса та Алісанни. Мабуть, один з найспокійніших періодів в історії Вестеросу. Джейгейрис та Алісанна, брат і сестра, в дитинстві пізнали багато горя, і саме тому під час свого правління зробили все можливе, аби їх країна знову пізнала розквіт. ?️Танок Драконів. Найсумніша частина книги, адже через одну подію уся країна змушена була воювати. І сам дім Дракона розколовся на дві частини. Під час цієї війни династія Таргарієнів майже вимерла, як і їхня найбільша сила - дракони. ?️Остання частина - регентство при Сумному королі, або Ейгону ІІІ дійсно сумна. Ейгон, який зійшов на престол в 11 років побачив смерть своєї родини, матері, батька, старших братів і драконів. І отримав хлопець у правління зовсім роздроблену країну, поточену нещодавньою війною та зрадами. Історія Таргарієнів не може не захопити. Я багато чула, що людям, які читали було складно запам'ятати усіх і знаходити ниточку історії, але я буквально проковтнула томик. Сумніваюся, що хотіла б жити в ті часи, але читати про них було дійсно цікаво. І що відрізняє книги Мартіна від інших, тут персонажі, як і в житті не завжди отримають свій хеппі-енд. Знали б ви скільки своїх улюбленців я похоронила ? Без сумніву, правління Ейгона Завойовника та Джейгейриса є моїми улюбленими. Вони дійсно були народжені королями і правили мудро та з користю для країни. Серед жінок Таргарієнів складно обрати улюбеницю, адже усі вони мають дуже трагічні долі. Але Вісенья, Рейна та Алісанна сподобалися мабуть, найбільше ❤️ Загалом, читаючи у мене інколи виникало відчуття, ніби це підручник по історії. І на якийсь час мені здалося, що я дійсно живу у Вестеросі. Ніколи не припиню захоплюватися Мартіном і тим, наскільки детально і круто він проробив свій світ ?. Це дійсно викликає повагу.

Я велика шанувальниця циклу романів "Гри престолів" від Джорджа Р. Р. Мартіна, тому не могла оминути увагою преісторію виникнення роду Таргарієнів у Весторосі. Розповім більш детально про свої вражання, враховуючі критерії, на які зазвичай зважає читач. При чому намагатимусь розповісти без спойлерів (аде не обіцяю, що вийде))). СТИЛЬ Не зважаючи на те, що "Вогонь і кров" є предісторією подіям "Гри престолів", стиль автора дуже різниця. Тут Ви не знайдете одного головного героям, не буде багато діалогів чи опису місцевості. Фактично ця книга нагадую хронологію подій, своєрідну збірку історчиних подій з щедро политим соусом пліток. При чому чому вірити, а чому ні - вирішувати читачеві, що є досить цікавим літературним прийомом. Написана книга настільки детально, що інколи справді забуваєш, що цих подій не було на справді і що персонажі вигадані. СЮЖЕТ Історія починається із руйнування Валірії, завоювання Весторосу і закінчується більш-меньш мирним правлінням одного із Таргарієнів після славнозвісного "Танку Драконів". Тут Ви дізнаєтесь не тільки про знамений рід Драконовершників (а також їх відгалужень), а й стане більше відомо про інші відомі будинки, наприклад Ланністерів, Грейджоїв, Старків і тд Тут сховані відповіді на багато питань, зокрема звідки у Дайнеріс з'явились три яйця дракона? Чиї вони та кому належали? Як вони щезли з Весторосу? ПЕРСОНАЖІ Як вже зазначено мною, стиль написання "Вогонь і крові" схожий на хронологію правління Таргарієнів, який занотований різними оповідачами, що не може не вплинути на сприйняття до персонажів. Серед великої кількості героїв з дому Драконів моїм улюбленим є король Джахейріс. В порівнянні з усіма іншими родичами, на мій погляд, він є найбільш адекватний, мудрий, добрий правитель (хоча, звичайно, теж не без помилок, одна з яких стане фатальною). Продивляючись майже весь рід Таргарієнів, розумієш чому колись величний дім занепав і їх змістив Баратеон (звичайно, не без стороньої допомоги). Головна їх проблема в тому, що вони вважали, що їх сила у драконів і що цього буде достатньо... Як ми всі вже знайомо з "Гри престолів", це не так. Також хочу відмітити своїх улюбленців - Старків. Хто б не був на чолі Вінтерфелу з вовків, він завжди був стриманним, проте виваженим та мудрим, що викликає безмежну повагу. Персонажів дуже багато, тому про всіх не розповідатиму, щоб не займати час на переказ всього сюжету книги) КОНСТРУКЦІЯ Як і в будь-якій історичній книзі (а ту явно на це є жирний акцент), кожне нове правління знаменується не тільки певними подіями, а й реформами. Як об'єднались вісім королівств? Які були податки? З чого складалась армія? Яка була судова система та законодавчі реформи? Інформація на стільки детальна та систематизована, що надає можливість більше осягнути на чому базується влада Залізного трону. СПОЙЛЕР!!!! і на останок. Як Ви бачите, окремо виділила найбільший парадокс для мене. Баратеони - це Таргарієни! Про це я просто не могла не написати! Рід Баратеонів починається з бастарда Таргарієна, якого просто необхідно було якось узаконнити. Навіть емблема, девіз дому Баратеонів запозичений! Це було для мене відриттям. Особливо враховуючи жадобу Роберта Баратеона щодо знищення всього роду Таргарієнів (саме тут схований найбільший парадокс). ВИСНОВОК Однозначно - ОБОВ'ЯЗКОВО прочитати всім фанатам книг "Гри престолів"! Для себе Ви відкриєте багато таємниць та зміните думку щодо багатьох персонажів.