Після семирічної перерви повертаюся у букток, і починаю я це з книги «Герцог і я». Тож не судіть строго, бо навички рецензування за цей час зійшли нанівець. Ну що ж, починаємо. Зайшовши вперше в книгарню, я взагалі не була підготовлена до закупів. Усі нові книги здавалися мені чужими, і, відверто кажучи, я була розгублена. Тому вирішила піти перевіреним шляхом і обрала книгу, на підставі якої вже бачила серіал. Скажу чесно: читалося мені важкувато. Деякі сцени були занадто затягнуті. І хоча подій було багато, не було «переливання водички», та все одно - щось не те. Зважаючи на мій читацький досвід, я часто опираюся на внутрішні відчуття та враження від книги і можу не сприйняти твір з високим рейтингом. Напевно, це один із тих випадків. У порівнянні з четвертою частиною (яку я не втрималась і прочитала після виходу третього сезону) мені було відверто нудно - через це моє читання й розтягнулося. Тепер до головного. Сюжет переповідати не буду, а одразу перейду до вражень. Признаюся чесно: пишучи цей відгук, я знову і знову повертаюся до порівняння книги з серіалом. І, напевно, саме в такому форматі й працюватиму. Серіал, а саме перший сезон, сподобався мені більше - і відразу поясню чому. Книга була зосереджена виключно на парі Дафні й Саймона, тоді як у серіалі були задіяні всі герої родини Бріджертонів. Я розумію чому: розтягнути вісім годин екранного часу, опираючись лише на історію двох людей, було б важкувато. Серіал маленькими кроками підводив нас до розвитку ліній інших персонажів. У книзі ж усе було рівніше: менше подій, менше взаємодій між героями. Можливо, навіть упевнена, якби я прочитала книгу перед переглядом серіалу, мій відгук був би зовсім іншим, менш прискіпливим, бо не було б порівняння з іншим сценарієм подій. Але, звісно, це не означає, що я покину цю серію. На мене чекає ще три частини про Бріджертонів на моїх новопридбаних поличках, які я обов’язково прочитаю.

Мені просто цікаво, як цю історію покажуть в серіалі. Бо це зовсім інакша Елуїза, та вона й в інших книгах буда не такою, як її зробили в серіалі. Кохання, усамітнення, діти... Все красиво, але для мене це найслабша частина з усіх в цьому циклі.

Ще один любовний роман, який хочеться читати знову і знову. Дуже гарно прописані конфлікти героїв, як внутрішні, так і міжособистісні. І кохання, кохання, кохання...

Історія про другого брата і його кохання. Про те, як почуття перемагають суспільство і його правила. Ну і стиль авторки дуже комфортний і гармонійний. Насправді я не очікувала, що любовний роман може бути таким захопливим.

Красиво, пристрасно, гідно - кохання, яке зносить все на своєму шляху. Моя улюблена частина Бріджертонів. Особливо цікаво спостерігати психологію відповідальності старших братів і сестер. Обов'язок чи кохання - що переможе?

Ну, по-перше, я не люблю любовні романи, бо вони мені всі однотипні. Але не цей, ой не цей. Цей про розвиток - особистостей, дружби, кохання, родини. Він про все водночас. Він на стільки класний, що я придбала всі перекладені книги відразу. І найбільш мені подобається герой, на ім'я Родина. Бо це про таку неймовірну підтримку, яку мрієш отримати від своєї родини.

«Віконт який мене кохав» переносить нас у світ лондонських балів і світських інтриг, де панує гра за високими ставками — одруження. Головна сила книги полягає у блискучому діалозі та іскрометній хімії між головними героями. словесні дуелі, наповнені дотепністю та сарказмом, є справжньою окрасою роману. Це історія про те, як опір ідеалам може стати початком справжньої любові.

Особлива стаття від Леді Віслдаун? Любий читачу!? «Бріджертони. Герцог і я» стане для вас справжнім лакомством, якщо вам до вподоби поєднання вишуканості, надмірно чарівних джентельменiв, шепоту кохання і скандалів навколо них. Мені таке, як ви знаєте, до вподоби особливо. У центрі цієї заплутаної (і надзвичайно захопливої) історії — міс Дафна Бріджертон, представниця однієї з найшанованіших родин Лондона. А також герцог Гастінґс — самотній (прошу звернути увагу, неймовірно привабливий) джентельмен, що після тривалої відсутності повертається до столиці з чітким наміром уникати…всього. Особливо — шлюбів. Та доля, як нам добре відомо, має схильність сміятися з чужих планів? З одного боку — дівчина, яку вважають «недостатньо захопливою» для чоловічого товариства. З іншого — один з найбажаніших холостяків, який ні кохання, ні спадкоємців не бажає. Їхня угода — фальшивий роман для відволікання уваги світського товариства. Але коли в гру вступають справжні почуття…маски зникають. І полум’я, що розгортається між ними, змусить зітхнути навіть найдосвідченішого романтика. О, і не забуваймо про безцінні родинні моменти. Бріджертони з їхнім численним сімейством викликають щиру усмішку і дарують відчуття тепла. Цікавість до кожного з них лише зростає, адже на нас чекає ще не одна поява цієї родини у світлі балів. Ця історія — легка й дотепна, романтична й добра. Події розгортаються на тлі справжньої аристократичної атмосфери: вишукані були, сімейні вечори, і, звісно, скандальні листи…самої Леді Віслдаун. Це затишок, у який хочеться зануритися повністю. Що ж до скандалів… Вони, повірте, тут є. І скажу відверто: один епізод у цій історії викличе чимало суперечок у нашому вишуканому товаристві. І хоча хтось скаже, що ця родина не серед моїх улюблених (я такого, звісно, не підтверджую, але й не спростовую), мушу визнати: серіал про Бріджертонів викликав у мене більше емоцій, ніж деякі сцени книжки. Та віддамо належне леді Куїнн — вона вміє зачарувати. Її перо веде нас у світ балів, почуттів і пліток з особливим шармом✨ 8 гарячих❤️‍?з 10