Ця книга точно стає моїм фаворитом серед усіх попередніх частин! Історія Франчески та Майкла виявилася неймовірно глибокою, чуттєвою та сповненою складних внутрішніх конфліктів. Момент, коли між ними нарешті стався той самий довгоочікуваний поцілунок, вартий кожної сторінки очікування. Що робить цей роман особливим: Внутрішні демони Майкла: Його закоханість у дружину власного кузена — це тонка психологічна межа. Повернувшись, він понад усе боїться стати просто «заміною» Джона, адже й так успадкував його титул та дім. Він прагне отримати любов Франчески як самостійна особистість, а не як тінь минулого. Складна дилема Франчески: Прагнення повторно вийти заміж заради материнства зіштовхується з несподіваним потягом до Майкла. Це лякає її, викликаючи відчуття провини та зради пам’яті покійного чоловіка. Авторці чудово вдалося передати цей страх перед новими почуттями. Глибока емоційна напруга: Психологізм персонажів та їхнє бажання зберегти повагу до минулого створюють потужне драматичне тло, через яке сюжет тримає до останньої сторінки. Невеликі зауваження: Єдине, що дещо збивало ритм та емоційний градус, — це надмірна кількість діалогів безпосередньо під час інтимних сцен. Хотілося б більше опису самих почуттів та атмосфери, аніж тривалих розмов.

Після семирічної перерви повертаюся у букток, і починаю я це з книги «Герцог і я». Тож не судіть строго, бо навички рецензування за цей час зійшли нанівець. Ну що ж, починаємо. Зайшовши вперше в книгарню, я взагалі не була підготовлена до закупів. Усі нові книги здавалися мені чужими, і, відверто кажучи, я була розгублена. Тому вирішила піти перевіреним шляхом і обрала книгу, на підставі якої вже бачила серіал. Скажу чесно: читалося мені важкувато. Деякі сцени були занадто затягнуті. І хоча подій було багато, не було «переливання водички», та все одно - щось не те. Зважаючи на мій читацький досвід, я часто опираюся на внутрішні відчуття та враження від книги і можу не сприйняти твір з високим рейтингом. Напевно, це один із тих випадків. У порівнянні з четвертою частиною (яку я не втрималась і прочитала після виходу третього сезону) мені було відверто нудно - через це моє читання й розтягнулося. Тепер до головного. Сюжет переповідати не буду, а одразу перейду до вражень. Признаюся чесно: пишучи цей відгук, я знову і знову повертаюся до порівняння книги з серіалом. І, напевно, саме в такому форматі й працюватиму. Серіал, а саме перший сезон, сподобався мені більше - і відразу поясню чому. Книга була зосереджена виключно на парі Дафні й Саймона, тоді як у серіалі були задіяні всі герої родини Бріджертонів. Я розумію чому: розтягнути вісім годин екранного часу, опираючись лише на історію двох людей, було б важкувато. Серіал маленькими кроками підводив нас до розвитку ліній інших персонажів. У книзі ж усе було рівніше: менше подій, менше взаємодій між героями. Можливо, навіть упевнена, якби я прочитала книгу перед переглядом серіалу, мій відгук був би зовсім іншим, менш прискіпливим, бо не було б порівняння з іншим сценарієм подій. Але, звісно, це не означає, що я покину цю серію. На мене чекає ще три частини про Бріджертонів на моїх новопридбаних поличках, які я обов’язково прочитаю.

Мені просто цікаво, як цю історію покажуть в серіалі. Бо це зовсім інакша Елуїза, та вона й в інших книгах буда не такою, як її зробили в серіалі. Кохання, усамітнення, діти... Все красиво, але для мене це найслабша частина з усіх в цьому циклі.

Ще один любовний роман, який хочеться читати знову і знову. Дуже гарно прописані конфлікти героїв, як внутрішні, так і міжособистісні. І кохання, кохання, кохання...

Історія про другого брата і його кохання. Про те, як почуття перемагають суспільство і його правила. Ну і стиль авторки дуже комфортний і гармонійний. Насправді я не очікувала, що любовний роман може бути таким захопливим.

Красиво, пристрасно, гідно - кохання, яке зносить все на своєму шляху. Моя улюблена частина Бріджертонів. Особливо цікаво спостерігати психологію відповідальності старших братів і сестер. Обов'язок чи кохання - що переможе?

Ну, по-перше, я не люблю любовні романи, бо вони мені всі однотипні. Але не цей, ой не цей. Цей про розвиток - особистостей, дружби, кохання, родини. Він про все водночас. Він на стільки класний, що я придбала всі перекладені книги відразу. І найбільш мені подобається герой, на ім'я Родина. Бо це про таку неймовірну підтримку, яку мрієш отримати від своєї родини.

«Віконт який мене кохав» переносить нас у світ лондонських балів і світських інтриг, де панує гра за високими ставками — одруження. Головна сила книги полягає у блискучому діалозі та іскрометній хімії між головними героями. словесні дуелі, наповнені дотепністю та сарказмом, є справжньою окрасою роману. Це історія про те, як опір ідеалам може стати початком справжньої любові.