Читала книгу ще в старому виданні. Круто, що видали оновлену книгу! По сюжету: історія тягнеться, локації змінюються, але таке відчуття, що нічого не відбувається. Якщо любите розмірене читання, і стиль автора, то вам сюди

«Правила будинку сидру» — це книга, яка залишає глибокий емоційний слід і надовго запам’ятовується. Через обсяг і щільність тексту я довго відкладала її, але коли почала читати, зупинитися вже не змогла. Перші сторінки давалися важко через велику кількість персонажів і деталей, та з часом історія повністю захоплює. Це повільний, атмосферний роман не про стрімкий сюжет, а про саме життя з його любов’ю, втратами, складними виборами й моральними дилемами. Автору вдається поєднати великі теми з дуже особистими моментами, тож виникає відчуття, ніби проживаєш цю історію разом із героями. Після фіналу залишається емоційна втома й водночас глибоке задоволення. Це книга, яка потребує часу й уваги, але щедро за це віддячує.

(Обережно спойлер!) Попри те, що я довго читала цю книгу, вона залишила після себе неймовірні враження. Хоч теми релігії та політики не дуже приваблюють мене при виборі літератури для читання, в цьому романі мені було цікаво проводити аналогії з сьогоднішніми політичними подіями. Читаючи про життя Овена та Джонні, я до останнього сподівалась, що сон Овена не справдиться і що він залишиться живим, проте його смерть розставила все по місцях, все в ньому (його ріст, вага, характер, голос та постійні тренування з баскетболу) зійшлись аби він став ідеальним знаряддям бога - аби він зміг врятувати життя дітей та свого друга. Цей перший прочитаний мною твір Джона Ірвінга залишив гіркий післяприсмак, проте всі ті позитивні моменти та емоції, які я проживала під час прочитання роману, все одно переважили чашу вагів і зробили "Молитву за Овена Міні" одним із моїх найулюбленіших творів сучасної літератури.

Вміння читати — великий дар. Саме цю історію треба читати повільно та уважно. Все криється в деталях. Я вперше замислилася над тим, що деякі події та певні речі можуть бути «важливими» або ж мати «особливе призначення». Залишається єдине запитання: «Чи це тіні того, що буде, чи того, що тільки могло б бути?» Історія про те: як увійшов в будинки телевізор, як почали знайомити суспільство з гомосексуальністю, як війна у Вʼєтнамі відкрила очі американцям на те хто вони на справді. Ця історія про покоління людей, яких міцно повʼязувало відчуття несправедливості, незаслуженого покарання, їх немов огортала образа на власну долю. Покоління якому завжди було важко пристосовуватися. Друзі слідкують за нами не так уважно, як вороги. У всіх є вороги, особливо у розумних. Що таке «недбалі люди»? Вони ламали речі і людей, а тоді тікали і ховалися в безмежжі свого багатства, чи нерозважності, полишаючи іншим прибирати за ними. Інші країни про Америку знають більше, ніж самі американці про себе. Чудово якби кожного американця змусити пожити рік-два за межами США, щоб змусити їх поглянути на себе очима інших людей. Аби вони зрозуміли, наскільки дурнуватий вигляд мають перед усім світом! Їм би послухати, що про них кажуть інші. Єдиний спосіб змусити американців помітити, що відбувається навколо — це або обкласти їх податком, або забрати до армії. Ми зовсім не хочемо бути героями, але не має значення, хочемо ми того чи не хочемо. Річ у тім, що ми мусимо ними бути. Така наша доля.

Світ очима письменника - це завжди несподіванка. Цікаво, що і як формувало погляди письменників, і тут можливість це бачити. Дарма що письменник - вигаданий. Знайомство з Ґарпом починається зі знайомства з його матір'ю Дженні Філдз - і її непересічна біографія та світогляд одразу зачіпають. Народження Ґарпа - це період Другої світової. Ірвінг майстерно передає суспільні настрої, не вдаючись до детальних описів. Але декілька влучних реплік - і ти уже складаєш думку про персонажів. Побудований твір за лінійною структурою біографії: дитинство, юність, доросле життя. Роману-виховання тут не бачу, швидше роман-спостереження. Я спостерігаю за письменником, який спостерігає за людьми, перетворюючи їх на персонажів. Захоплювало стежити, як Ґарп-автор намагається уникнути вічної підозри читача: чи описані у книжці події відбувалися у його житті? А оскільки життя його було богемним і буремним, то читачі переконували себе у правильності цих гіпотез. Життя багатого американця у Відні, який ще не оговтався від війни. Молода дружина і діти. Творчість - і паузи. Ірвінг чудово використовує іронію і сатиру для тонких акцентів у змалюванні характерів. Іноді сатира межує з абсурдом для максимального ефекту. "Світ очима Ґарпа" відмінно відображає суперечливість життя - пристрасного і непростого. Теми фемінізму і боротьби з насильством проти жінок проходять червоною ниткою через увесь роман - від юності Дженні і до важливої ролі Роберти Малдун і Еллен Джеймс у долі Ґарпа. Окрема сильна жіноча роль - Гелен, дружина Ґарпа. На мій погляд, жінки у цьому романі набагато сильніші. І, знову ж таки для мене - цікавіші. Світ очима Ґарпа - це не лише його персонажі. Це його родина, коханки, друзі, діти. Не лише ті, хто впливав на нього - в й ті, на кого вплинув він. На кого хотів вплинути більше. Зрештою, хіба це не сила письменника - у впливі на долі читачів? Та чи Ґарп зміг... Роман містить стилізовані під творчість Ґарпа уривки. У ньому багато втрат і гострих тем. Є про що поговорити. І погоджуєшся з передмовою: хотілося б, щоб деякі моменти втратили свою актуальність у реальному житті, а вони не втрачають.

"Молитва за Овена Міні" — це книга, яка змушує сміятися крізь сльози, задумуватися над сенсом життя та вірити в незвичайні речі. Це твір, який обов'язково варто прочитати кожному, хто цінує глибоку, інтелектуальну та емоційно насичену прозу. Після її прочитання ви ще довго будете розмірковувати над долею Овена, його вірою та тим, як одна маленька людина може змінити життя багатьох.

Ця книга завірусилася в Інстаграмі завдяки цитатам про ерекцію в Немовлятка-Ісуса та дівчину, яка може підняти з підлоги мандарин піхвою. Тому, ясна річ, вона мене зацікавила. Але історія виявилася зовсім не тим, на що я розраховувала. У цьому романі тісно переплітаються теми дорослішання, релігії, війни та політики. Основні події відбуваються в США та охоплюють: дитинство-юність головних героїв (1950-ті – 1960-ті роки). Також важливу роль у сюжеті відіграє війна у В'єтнамі (особливо кінець 1960-х – початок 1970-х років), яка впливає на долі персонажів. Ще частина розповіді подається ретроспективно з початку 1980-х, коли головний герой живе в Канаді й розмірковує про минуле. Останній часовий період мені сподобався найменше, адже використовувався для критичного осмислення соціальних, політичних і релігійних тем в американському суспільстві. Але це осмислення більшою мірою зводилося до хейту заангажованої влади, тупих американців і безглуздої війни. Найбільше мене захопив період дорослішання хлопчаків: їхні метаморфози від наївності до більш усвідомленого ставлення до життя, та пригоди, які впливають на переконання. Але важливо зазначити, що книга тримає від початку до кінця, адже автор уміло вплітає в сюжет таємниці, розкриття яких відбувається поступово, тримаючи читача в загадковому передчутті. Окремо варто зазначити тему релігії. Вона тут відіграє неабияку роль, бо обидва герої зростають у набожних сім'ях. А одного з головних героїв, Овена Міні, зображено як щось від нелюдського світу. Це спершу відображається в його зовнішності – він має незвичний голос і хворобу, через яку завжди залишається маленьким. А потім розкривається глибше через його судження, ставлення до Бога, події, учасником яких він стає. Це все можна назвати випадковістю або чудом, створеним божою рукою. Вирішувати самому читачеві. Книга велика – добренька цеглина з дрібним шрифтом. Але прочиталася доволі швидко. Рекомендую ?

Найкраще, що я взагалі могла прочитати!!! Дуже сильна книга, браво❤️