Друга частина мене відверто розчарувала. Офіцерка Мерфі викликає на допомогу Гаррі Дрездена, але при цьому вона постійно на щось ображається, і всю книгу тягнеться оце "як я можу тобі довіряти" (ну бляяяяяяяя) З'являються загадкові вбивства, на яких є сліди, значно більші за вовчі. Повня. Старомодний Гаррі Дрезден (це він так каже) притримує перед дівчатами двері, платить за них в закладах останні гроші, але при цьому він справжній шовініст. Дівчата тільки для того, щоб носити бюстгальтери, фігури мають бути тільки ідеальні, зачіска зваблива, навіть якщо дівчина лізе через паркан і стрибає через ями. Помічниця має бігати тільки гола, критичних днів звісно ні у кого не буває, як і поганого настрою або невдалого макіяжу. Буе. Мерфі в цій книзі взагалі якась тупа й недолуга, швидко робить висновки з ніфіга і ображається, як закохана підлітка, а не офіцерка одного з найнебезпечніших напрямків. І поки Мерфі робить тупі й нелогічні висновки, Дрезден не відкриває рота, щоб її виправити, а дозволяє себе бити й займається самобічуванням (взагалі не зрозуміла ці сторінки в книзі). Загалом ця частина більше дратувала, якби перша частина була одразу так описана, то я б, мабуть, закінчила знайомство. Але в цілому, я була попереджена, що буде щось подібне. Історія була опублікована в 2000-ні. Це дуже помітно. Але обіцяють, що частини з 4-тої буде краще. Почекаю.

Так, як я собі й очікувала, і навіть трохи краще. Дуже хочу читати продовження. Але все ж це досить відпочинкова література, типу тих фільмів, де героя луплять, як не в себе, а він в цей час відпочиває і збирається з силами, щоб знищити всіх ворогів. Та все одно, задоволення отримала неймовірне, дуже сподіваюсь, що продовження не підкачає

Мені сподобалось) Легка, не звична, хоча досить кровожерлива частина. Дещо "фільмовий" вайб з чарівником та поліцейськими, які лізуть куди не треба) Герой прописаний реалістично, без цієї дурної ідеалізації, зі страхами, комплексами та вимушеною сміливістю. Саме це додає цьому циклу шарму та свіжості, бо читати в кожні другій книзі про "Різанда" вже набридло трохи)

Ця частина була цікавіша за другу, як на мене. Тут автор розширює свій всесвіт, ми більше дізнаємось про потойбіччя та самого Дрездена. Сюжет стає складнішим і від того ще більш захопливим. Кожна книга - це як сезон серіалу про надприродне.

Готуйся до нічних жахіть, культу магів і дуже чорного гумору! Темно, шалено, іронічно і… весело? ⠀ “Мене звати Гаррі Блекстоун Копперфілд Дрезден. Викликайте на власний страх і ризик. Коли справи дивні, коли по ночах не спиться, коли не допоможе ніхто інший, звертайтеся до мене. Номер є у телефонному довіднику.” ⠀ Спершу Дрезден викликає радше співчуття: самотній чарівник-детектив із Чикаго, який мешкає з котом Містером і береться за будь-яку сумнівну справу, лише б нашкребти на оренду. ⠀ Здається, його головна магічна сила - чорний гумор. А серед атрибутів: дух Боб, поневолений у черепі й одержимий оргіями, кулон-пентакль, жезл та магічний браслет. ⠀ У нього немає сім’ї, майже немає друзів - лише поліціянтка Мерфі, якій він допомагає з паранормальними справами: ⠀ “- Це, - промовила вона спокійним і позбавленим емоцій тоном, - найгірша ніч у моєму житті. Офіцери вийшли з машини й почали наближатися до нас. - Ось така твоя винагорода за спробу піти на побачення з чарівником, - простогнав я.” ⠀ Для смертних він - шарлатан-фокусник, для Білої Ради чарівників - уособлення небезпеки, майже Антихрист. ⠀ “Я - чарівник. А чарівники вміють опановувати власну силу. Вони не дозволяють їй опанувати себе. Чарівники не вбивають людей за допомогою магії. Вони використовують її для відкриттів, захисту, зцілення, допомоги. А не для знищення.” ⠀ Та одного дня Мерфі кличе його розслідувати моторошне вбивство пари в готелі. А згодом до нього звертається дивна жінка з проханням знайти зниклого чоловіка. ⠀ Дві справи, які можуть коштувати Гаррі життя. ⠀ “І я рушив примарним простором, всіяним черепами, назустріч грозі, до будинку, загорнутого у зловісну енергію та просоченого дикою містичною силою. Я виходив проти смертельно небезпечного супротивника, який мав на своєму боці усі переваги, був готовий убити мене на місці, у самому серці його руйнівного шалу. А в мене в цей час зі зброї був лише досвід і кмітливість. Ну хіба ж це не найкраща робота у світі?” ⠀ Дивак із чорним ротом і великим серцем ?? ⠀ Моя щира рекомендація для химерних осінніх читань! Коли не знаєш, чи сміятися, чи боятися ?

Це дуже слабка книжка, такий собі тренажер для окозакочування. Нескінченні самобичування Дрездена, який він винуватий перед Мерфі і всіма постраждалими, такі дурні нелогічні вчинки, що мимоволі дивуєшся, як він в принципі зумів дожити до свого віку, пафосний героїзм ледь живого чаклуна, який з такими пораненнями мав уже десь тихенько конати під кущами, але ніт, у нього сил навіть на оцінювання жіноцтва і секс вистачає, купа роялів у кущах. Схоже, цей цикл - не моя чашка чаю.

Для мене цикл виглядає як легке, приємне та цікаве читання на 1-2 вечори. Коли хочеться магії, детективу, трішки крові, Джона Константина та Надприродного. Так, книга не про глибоку філософію, а про атмосферу - і це класний варіант для відпочинку від складних історій, але так, щоб не читати щось сумнівної якості. Цього разу історія розкаже про всі відтінки вовкулак з насиченим екшеном та гострим гумором. Книга більше розкаже про чарівника, його минуле, а також закине гачки на подальший розвиток історії - лишилося дочекатись наступних частин.

Класна історія в дусі Джона Константина. Дуже легко читається, цікавий сюжет, ідеально для відпочинку, коли хочется якісного тексту, але не складного. В циклі дуже багато книжок, обов'язково чекатиму продовження.