🐈 Мурчу від задоволення 📖📚✨6️⃣✅ 🔖 «Час багато чого лікує» ♊ Жанр - романтичний роман, сучасна проза ✨ ❄️ Атмосфера - різдвяна, на зимовий період 👌 🌬️🌬️🌬️ Книги Колган про другий шанс, для героїнь її історій 🙏 про теплоту, душевність 🫂 Книги огортають затишком, як мʼяким пледом 😊 І ця історія не виняток 😏 Третя прочитана книга авторки і вона така чудова 🙌 📝 У житті Кармен постійні негаразди - залишилась без роботи, відносин не має і остання крапля - Різдво у сімʼї, яка вважає її невдахою… вона звикла себе жаліти і згоджується на авантюру сестри Софі - впливова юристка хоче, щоб Кармен допомогла книгарні її клієнта не піти на дно🫣 Життя завжди приносить щось цікаве, зміни, коли того не чекаєш 👌 І запрошення сестри попрацювати у книгарні змінює життя Кармен, перевертаючи з ніг на голову 🌪️🙂‍↔️ ❓Як не зійти з розуму і перетворити цю книгарню на місце, куди захочуть заходити відвідувачі ? Чи можливо змінитися, коли життя дарує шанс? Як полюбити свою сімʼю і по новому поглянути на неї? Та чи є місце коханню у житті Кармен ? 😏 📖 «…любов є любов. Ніхто не ідеальний» 📖 «Жодне життя не проходить марно» 📖 «Нічого ніколи не буває запізно» Фінал очікуваний, але не менш емоційний 🙌 Щирий 💯 рекомендасьйон 😏 Чудесна історія 🤩 Хочу прочитати всі книги авторки 🙌

☕️✨️❣️«Різдво в «Капкейк-кафе» Дженні Колґан — книга, котра нагадує скляну кулю: достатньо її злегка потрусити й вміст оживе🔮 Вітрини прикрасять гілочки падуба, вивіски в стилі «ар-нуво» переливатимуться під смугастими тентами, перед ковзанкою юрмитимуться люди, в повітрі розливатиметься аромат капкейків із кока-колою і желейними ведмежатами❣️ 📖🧁Головна героїня – засновниця крафтової лондонської пекарні чарівлива Іссі Рендалл. Дівчину виховував дідусь Джо, вселяючи у її серце віру в добро, вміння помічати прекрасне попри все. Він придбавав для неї в дитинстві мініатюрний кондитерський набір, вони разом готували, відвідували святкові літургії. То ж втрату дідуся Іссі переживає важко. Зігрівають спогади, бо є надійним опертям. З особливим теплом описано розглядання різдвяних листівок, надісланих вдячними адресантами дідусю Джо: ❤️‍🩹«Як же Іссі сумувала за дідусем! Він був таким добрим до молоді. Любив підлітків, заохочував і підбадьорював. Наймав на роботу в пекарню купу помічників, деякі з яких виросли в бідності та скруті. Більшість із них досягла чималих успіхів і пішла собі працювати далі. Щороку вони з дідусем отримували сотні різдвяних листівок від щасливих відвідувачів, колег і друзів сім'ї». 🥠Кожен розділ книги розпочинається із рецепту з кулінарної книги Іссі: тут віднайдете висотне печиво зі шоколадною крихтою, яке особливо смакує в літаку, пиріг зі сухофруктами й бренді, капкейки «Білий ведмедик»😋Зізнаюся, додала в свій переписник рецепти, які хочу випробувати❣️ 🧭❣️🗺Емоційного забарвлення сюжету надає любовна лінія, пересипана корицею, імбирем і вохристою апельсиновою цедрою. Коханий Іссі – Остін, батьки котрого загинули, чоловік самотужки виховує молодшого брата Дарві. Тепло спостерігати як Іссі підтримує його в цьому, відвідуючи виступи Дарні в школі, додаючи їх житлу затишку, ноток пісочного печива й відчуття, коли додому хочеться повертатись. Всім цим Іссі потроху розтоплює сталактити від втрати батьків у серці братів: ✒️«Чоловік мав лише кілька світлин батьків. У ті часи друк фотографій коштував чимало, тож здебільшого залишилися світлини його та Дарні, у чому, на думку Остіна, не було жодного сенсу. Інколи траплялися фотографії з батьком – високий, з такою самою копицею розкуйовдженого каштанового волосся, як в Остіна, – але з мамою збереглося мало. Мабуть, тому що найчастіше знімала вона. Спробував воскресити в пам'яті її образ. Досі важко повірити, якою ж молодою та була, і з роками це ставало дедалі важче. Інколи уявляв, як вона готує щось смачненьке на кухні, хоча це цілковита вигадка, адже мати ненавиділа кулінарію. Утім, жінка терпляче готувала їм непоказні овочеві рагу й тушковане м'ясо із сочевицею. Остін ніяк не міг збагнути, чому Іссі подобається поратися на кухні. Мати частенько бурмотіла щось про Жермен Ґрір і рабство». ✈️Остін летить у США, там перед ним блискуча пропозиція від партнерів по банківській сфері. Відстань між ним та Іссі – ще одне випробування для кохання. Що ж обере дівчина: залишитись у виплеканій нею пекарні-кав'ярні чи все ж переїхати до коханого? А може кохання, то коли нікому не треба обирати, а можна вибудувати удвох щось нове — про це читайте в книзі📖❣️ 💓P.S. Окремої уваги тут заслуговує жіноча дружба: неідеальна, подекуди з гострими кутами, але більше – про підтримку. Байдуже, чи то позичинена Іссі для поїздки до коханого супердорога дизайнерська шубка, чи вечори в кухні з келішками вина. Бо подруги поруч і вміють здивувати: словом, обіймами, зрештою – по-мистецьки задекорованим простором: ✒️«Сніг припорошив рясно обвитий плющем камін. Плющ переплітався та звисав гірляндами зі стелі, тож здавалося, немов у пекарні ростуть дерева. На кожному столику стояли срібні гілочки папороті й падуба. На дверях висів величезний вінок, перетворивши кафе на якийсь зачарований ліс»

📚🌿✨️ «Маленька книгарня щастя» – ольфакторна книга із природою Шотландії: пурпурними вересовими пустищами, океанськими вітрами, морською водою кольору поколотих аквамаринових хризопразів. Чудова авансцена для головної героїні – бібліотекарки Ніни: дівчину скорочують на роботі й вона наважується здійснити свою мрію – відкрити книгарню💓І не просту, а на колесах! Лише уявіть вайб: звучання волинки, шотландські нагір'я, переливи ліхтариків, відблиски фоліантів в особливій книгарні Ніни✨️ ❤️‍🩹Окрім настроєвості, у книзі безліч інсайтів про вміння відштовхуватись від дна. А те дно у кожного з героїв тут своє: ☑️ненависна робота; ☑️стосунки [дружба, особисті], які виснажують достоту. І таке враження, що ти хочеш влізти в улюблені завузькі джинси. І навіть попри те, що їх ще вдягнув, але є відчуття обтяженості та єдине бажання пошвидше одягнути щось інше. Щось, що підходить принаймі по розміру. 📚Ця книга здатна повернути до життя, зцілити, подарувати надію, допомогти абстрагуватися. Бо часом правильно підібрана історія – це відверта, тепла й життєдайна розмова, мов з найкращим другом. Еліксир у алябастровій пляшечці, здатен зцілити серце тюльпановими пелюстками, ніжними обіймами, шурхотом сторінок. ▫️А ще залишу вам чудову цитату, яку віднайшла поміж сторінок: ✨ «Одні заїдали свої страхи, інші заливали алкоголем, ще хтось поринав із головою в організацію розкішних заручин чи весіль, аби не залишатися сам-на-сам із невеселими думкам. А Ніна, щойно життя поверталося не тим боком, брала в руки книжку. Книги втішали її, коли ставало сумно, підтримували, коли було самотньо. Латали розбите серце і давали надію в найбільшій скруті».📖

▫️Прочитання цієї книги я розтягала навмисно😉Бо вона така невимовно затишна як верховинський ліжник: хочеться загорнутися всуціль💫 ▫️Незбагненної атмосферності сюжету додає місце розгортання подій – Шотландія, узбережжя славнозвісного озера Лох-Несс👻То ж тут є і давня легенда, і милозвучність волинки, і підрум'янені смажені сосиски, і апетитні скибки хрумкого бекону🥓↩️ ▫️Все це як наслідок розміреного темпу життя тутешнього населення. Позаяк тут люди звикли не боротися із вітрами Атлантики, а усвідомлено насолоджуватися кожною хвилиною: кельтськими смаками, нескореними ландшафтами. Одним словом, видовищністю природи, котра бере гору над усім побутовим і другорядним🌬 ▫️Сюди приїздить на роботу чарівна Зої з крихітним милим Гарі. Вона – мама, яка самотужки виховує сина. Хлопчик зовсім не розмовляє і це неабияк тривожить жінку. ▫️Оселяються вони у стародавньому маєтку під хюґе-назвою «Буковий гай», де власник займається колекціонуванням фоліантів та стародавніх видань. А його троє діток потребуть няньки, якою і стає Зої. Вона відчайдушно намагається додати в їх життя трохи тепла й простого піклування: спільних покупок одягу, приготування страв, затишних вечірніх застіль. ❤️‍🩹Та не все так просто: дітей покинула мати й кожен з них нагадує пташку із травмованим крильцем. Особливо важко переживає дівчинка Мері, підлітковий вік якої посилює тривогу від розлуки з близькою людиною. 😍Інсайт від читання: любов і турбота в єдиному флаконі здатні зцілити від багатьох недуг. Навіть від таких як байдужість близьких людей. Залишаю тут фразу Зої, яка вдало змальовує людей, котрі не вміють брати відповідальність на себе↩️ 📎 «Раптом Зої усвідомила, що в сучасному світі розкаяння – річ дуже рідкісна. Здавалося, що вже ніхто не шкодує про скоєне. Натомість люди йдуть ва-банк, пишаються собою, ніколи не визнають, що в чомусь помиляються. Якщо вже бути чесною із собою, в глибині душі Зої не сумнівалася, що Джез давно знайшов спосіб звинувати її: звинуватити в тому, що вона виявилася такою дурепою, щоб завагітніти; в тому, що хоче зв‘язати його по руках і ногах, затягти в болото, завадити втілити в життя його діджейський потенціал. Нині всьому існує виправдання. І неважливо, що комусь іншому доводиться збирати друзки» ▫️І насамкінець про оформлення: тут на обкладинці змальовані чарівні квіти будяка, які часто залишаються поза увагою флористів.

Кармен, яка втратила роботу, має скрутне становище і переїздить до своєї ідеальної сестри в Единбург. Софія влаштовує Кармен у книгарню, яка ледве "дихає" і скоро закриється. Мені сподобалась перша частина цієї історії. Саме, як Кармен "оживляла" книгарню до Різдва. Створила затишну атмосферу, прикрашала, запровадила тематичні читання для дітей. Це було чарівно ✨🎄 А от друга частина книги, де вже почали розвиватись стосунки між Оке-квакером і Кармен.. мене зовсім не зачепила. Напруга між сестрами теж додавала постійно неприємного післясмаку. Треба відмітити, що Единбург - місто, де Ролінґ писала "Гаррі Поттера". Її надихали прогулянки цвинтарем і середньовічні шпилі. Колган у книзі передає атмосферу міста дуже вдало. Місто похмуре, середньовічне, згадується і Единбурзький замок, і Королівська миля - найвідоміші пам'ятки міста. В книзі відчувається саме така "сіра" атмосфера вкрита снігом. І для мене вона зовсім не про різдвяний, веселий, святковий настрій .. хоч тут і є святкові моменти. Це історія з вдалим завершенням для усіх персонажів 🙏 Але її хочеться "вструснути і розтормошити" і додати в неї "живу" історію кохання, бо я її тут, для себе, не знайшла 🤗

Тепла і життєствердна історія про пошук свого місця у світі та вміння слідувати мріям. Ніна вчить не боятися змін і ризикувати заради того, що дійсно важливе. Книга дихає атмосферою маленького шотландського містечка, де буденні дрібниці перетворюються на справжні радощі. Дженні Колґан створює героїню, з якою легко співпереживати, і світ, куди хочеться повертатися. Роман нагадує, що щастя часто поруч — треба лише наважитися його помітити. Легка, але щира історія про кохання, дружбу і книжки, які змінюють життя.

Бралася за цю книгу вже після декількох відгуків і вже була готова злитися через головну героїню (судячи з деяких відгуків), але цього не сталося… Тут є неймовірний ріст головної героїні з дівчини, яка ніяк не може взяти відповідальність за своє життя, всіх ненавидить, особливо родину, де всі успішні, а вона ні. До дівчини, яка знайшла себе у цьому житті) Опис міста прям закохав у себе, і прям дуже хочу якось, колись відвідати Единбург, а скільки тут рекомендацій книг) А власник книгарні такий чарівний дідусь чи дядечко, бо вік його так і не зрозуміла, ну і любовна лінія чи то трикутний Відчуття затишної різдвяної книги, з хеппі ендом, з самого початку грудня хотілось саме такої книги і ось) Прочитала за один день в майже 6 годин)

Дуже атмосферна книга! Стільки свята, зими, сім’ї, різдвяні прикраси, книжечки... Гг вийшла файна тітонька, сподобалось як описали її відносини з племінниками, як було, як розвивалися. Головна думка: не все ідеальне — ідеальне. І якщо ти думаєш, що ніц не маєш — добре озирнись навколо. Здається така легка книга, а зачіпає багато важливих моментів ^^