? Мурчу від задоволення ??✨6️⃣✅ ? «Час багато чого лікує» ♊ Жанр - романтичний роман, сучасна проза ✨ ❄️ Атмосфера - різдвяна, на зимовий період ? ?️?️?️ Книги Колган про другий шанс, для героїнь її історій ? про теплоту, душевність ? Книги огортають затишком, як мʼяким пледом ? І ця історія не виняток ? Третя прочитана книга авторки і вона така чудова ? ? У житті Кармен постійні негаразди - залишилась без роботи, відносин не має і остання крапля - Різдво у сімʼї, яка вважає її невдахою… вона звикла себе жаліти і згоджується на авантюру сестри Софі - впливова юристка хоче, щоб Кармен допомогла книгарні її клієнта не піти на дно? Життя завжди приносить щось цікаве, зміни, коли того не чекаєш ? І запрошення сестри попрацювати у книгарні змінює життя Кармен, перевертаючи з ніг на голову ?️?‍↔️ ❓Як не зійти з розуму і перетворити цю книгарню на місце, куди захочуть заходити відвідувачі ? Чи можливо змінитися, коли життя дарує шанс? Як полюбити свою сімʼю і по новому поглянути на неї? Та чи є місце коханню у житті Кармен ? ? ? «…любов є любов. Ніхто не ідеальний» ? «Жодне життя не проходить марно» ? «Нічого ніколи не буває запізно» Фінал очікуваний, але не менш емоційний ? Щирий ? рекомендасьйон ? Чудесна історія ? Хочу прочитати всі книги авторки ?

☕️✨️❣️«Різдво в «Капкейк-кафе» Дженні Колґан — книга, котра нагадує скляну кулю: достатньо її злегка потрусити й вміст оживе? Вітрини прикрасять гілочки падуба, вивіски в стилі «ар-нуво» переливатимуться під смугастими тентами, перед ковзанкою юрмитимуться люди, в повітрі розливатиметься аромат капкейків із кока-колою і желейними ведмежатами❣️ ??Головна героїня – засновниця крафтової лондонської пекарні чарівлива Іссі Рендалл. Дівчину виховував дідусь Джо, вселяючи у її серце віру в добро, вміння помічати прекрасне попри все. Він придбавав для неї в дитинстві мініатюрний кондитерський набір, вони разом готували, відвідували святкові літургії. То ж втрату дідуся Іссі переживає важко. Зігрівають спогади, бо є надійним опертям. З особливим теплом описано розглядання різдвяних листівок, надісланих вдячними адресантами дідусю Джо: ❤️‍?«Як же Іссі сумувала за дідусем! Він був таким добрим до молоді. Любив підлітків, заохочував і підбадьорював. Наймав на роботу в пекарню купу помічників, деякі з яких виросли в бідності та скруті. Більшість із них досягла чималих успіхів і пішла собі працювати далі. Щороку вони з дідусем отримували сотні різдвяних листівок від щасливих відвідувачів, колег і друзів сім'ї». ?Кожен розділ книги розпочинається із рецепту з кулінарної книги Іссі: тут віднайдете висотне печиво зі шоколадною крихтою, яке особливо смакує в літаку, пиріг зі сухофруктами й бренді, капкейки «Білий ведмедик»?Зізнаюся, додала в свій переписник рецепти, які хочу випробувати❣️ ?❣️?Емоційного забарвлення сюжету надає любовна лінія, пересипана корицею, імбирем і вохристою апельсиновою цедрою. Коханий Іссі – Остін, батьки котрого загинули, чоловік самотужки виховує молодшого брата Дарві. Тепло спостерігати як Іссі підтримує його в цьому, відвідуючи виступи Дарні в школі, додаючи їх житлу затишку, ноток пісочного печива й відчуття, коли додому хочеться повертатись. Всім цим Іссі потроху розтоплює сталактити від втрати батьків у серці братів: ✒️«Чоловік мав лише кілька світлин батьків. У ті часи друк фотографій коштував чимало, тож здебільшого залишилися світлини його та Дарні, у чому, на думку Остіна, не було жодного сенсу. Інколи траплялися фотографії з батьком – високий, з такою самою копицею розкуйовдженого каштанового волосся, як в Остіна, – але з мамою збереглося мало. Мабуть, тому що найчастіше знімала вона. Спробував воскресити в пам'яті її образ. Досі важко повірити, якою ж молодою та була, і з роками це ставало дедалі важче. Інколи уявляв, як вона готує щось смачненьке на кухні, хоча це цілковита вигадка, адже мати ненавиділа кулінарію. Утім, жінка терпляче готувала їм непоказні овочеві рагу й тушковане м'ясо із сочевицею. Остін ніяк не міг збагнути, чому Іссі подобається поратися на кухні. Мати частенько бурмотіла щось про Жермен Ґрір і рабство». ✈️Остін летить у США, там перед ним блискуча пропозиція від партнерів по банківській сфері. Відстань між ним та Іссі – ще одне випробування для кохання. Що ж обере дівчина: залишитись у виплеканій нею пекарні-кав'ярні чи все ж переїхати до коханого? А може кохання, то коли нікому не треба обирати, а можна вибудувати удвох щось нове — про це читайте в книзі?❣️ ?P.S. Окремої уваги тут заслуговує жіноча дружба: неідеальна, подекуди з гострими кутами, але більше – про підтримку. Байдуже, чи то позичинена Іссі для поїздки до коханого супердорога дизайнерська шубка, чи вечори в кухні з келішками вина. Бо подруги поруч і вміють здивувати: словом, обіймами, зрештою – по-мистецьки задекорованим простором: ✒️«Сніг припорошив рясно обвитий плющем камін. Плющ переплітався та звисав гірляндами зі стелі, тож здавалося, немов у пекарні ростуть дерева. На кожному столику стояли срібні гілочки папороті й падуба. На дверях висів величезний вінок, перетворивши кафе на якийсь зачарований ліс»

??✨️ «Маленька книгарня щастя» – ольфакторна книга із природою Шотландії: пурпурними вересовими пустищами, океанськими вітрами, морською водою кольору поколотих аквамаринових хризопразів. Чудова авансцена для головної героїні – бібліотекарки Ніни: дівчину скорочують на роботі й вона наважується здійснити свою мрію – відкрити книгарню?І не просту, а на колесах! Лише уявіть вайб: звучання волинки, шотландські нагір'я, переливи ліхтариків, відблиски фоліантів в особливій книгарні Ніни✨️ ❤️‍?Окрім настроєвості, у книзі безліч інсайтів про вміння відштовхуватись від дна. А те дно у кожного з героїв тут своє: ☑️ненависна робота; ☑️стосунки [дружба, особисті], які виснажують достоту. І таке враження, що ти хочеш влізти в улюблені завузькі джинси. І навіть попри те, що їх ще вдягнув, але є відчуття обтяженості та єдине бажання пошвидше одягнути щось інше. Щось, що підходить принаймі по розміру. ?Ця книга здатна повернути до життя, зцілити, подарувати надію, допомогти абстрагуватися. Бо часом правильно підібрана історія – це відверта, тепла й життєдайна розмова, мов з найкращим другом. Еліксир у алябастровій пляшечці, здатен зцілити серце тюльпановими пелюстками, ніжними обіймами, шурхотом сторінок. ▫️А ще залишу вам чудову цитату, яку віднайшла поміж сторінок: ✨ «Одні заїдали свої страхи, інші заливали алкоголем, ще хтось поринав із головою в організацію розкішних заручин чи весіль, аби не залишатися сам-на-сам із невеселими думкам. А Ніна, щойно життя поверталося не тим боком, брала в руки книжку. Книги втішали її, коли ставало сумно, підтримували, коли було самотньо. Латали розбите серце і давали надію в найбільшій скруті».?

▫️Прочитання цієї книги я розтягала навмисно?Бо вона така невимовно затишна як верховинський ліжник: хочеться загорнутися всуціль? ▫️Незбагненної атмосферності сюжету додає місце розгортання подій – Шотландія, узбережжя славнозвісного озера Лох-Несс?То ж тут є і давня легенда, і милозвучність волинки, і підрум'янені смажені сосиски, і апетитні скибки хрумкого бекону?↩️ ▫️Все це як наслідок розміреного темпу життя тутешнього населення. Позаяк тут люди звикли не боротися із вітрами Атлантики, а усвідомлено насолоджуватися кожною хвилиною: кельтськими смаками, нескореними ландшафтами. Одним словом, видовищністю природи, котра бере гору над усім побутовим і другорядним? ▫️Сюди приїздить на роботу чарівна Зої з крихітним милим Гарі. Вона – мама, яка самотужки виховує сина. Хлопчик зовсім не розмовляє і це неабияк тривожить жінку. ▫️Оселяються вони у стародавньому маєтку під хюґе-назвою «Буковий гай», де власник займається колекціонуванням фоліантів та стародавніх видань. А його троє діток потребуть няньки, якою і стає Зої. Вона відчайдушно намагається додати в їх життя трохи тепла й простого піклування: спільних покупок одягу, приготування страв, затишних вечірніх застіль. ❤️‍?Та не все так просто: дітей покинула мати й кожен з них нагадує пташку із травмованим крильцем. Особливо важко переживає дівчинка Мері, підлітковий вік якої посилює тривогу від розлуки з близькою людиною. ?Інсайт від читання: любов і турбота в єдиному флаконі здатні зцілити від багатьох недуг. Навіть від таких як байдужість близьких людей. Залишаю тут фразу Зої, яка вдало змальовує людей, котрі не вміють брати відповідальність на себе↩️ ? «Раптом Зої усвідомила, що в сучасному світі розкаяння – річ дуже рідкісна. Здавалося, що вже ніхто не шкодує про скоєне. Натомість люди йдуть ва-банк, пишаються собою, ніколи не визнають, що в чомусь помиляються. Якщо вже бути чесною із собою, в глибині душі Зої не сумнівалася, що Джез давно знайшов спосіб звинувати її: звинуватити в тому, що вона виявилася такою дурепою, щоб завагітніти; в тому, що хоче зв‘язати його по руках і ногах, затягти в болото, завадити втілити в життя його діджейський потенціал. Нині всьому існує виправдання. І неважливо, що комусь іншому доводиться збирати друзки» ▫️І насамкінець про оформлення: тут на обкладинці змальовані чарівні квіти будяка, які часто залишаються поза увагою флористів.

Кармен, яка втратила роботу, має скрутне становище і переїздить до своєї ідеальної сестри в Единбург. Софія влаштовує Кармен у книгарню, яка ледве "дихає" і скоро закриється. Мені сподобалась перша частина цієї історії. Саме, як Кармен "оживляла" книгарню до Різдва. Створила затишну атмосферу, прикрашала, запровадила тематичні читання для дітей. Це було чарівно ✨? А от друга частина книги, де вже почали розвиватись стосунки між Оке-квакером і Кармен.. мене зовсім не зачепила. Напруга між сестрами теж додавала постійно неприємного післясмаку. Треба відмітити, що Единбург - місто, де Ролінґ писала "Гаррі Поттера". Її надихали прогулянки цвинтарем і середньовічні шпилі. Колган у книзі передає атмосферу міста дуже вдало. Місто похмуре, середньовічне, згадується і Единбурзький замок, і Королівська миля - найвідоміші пам'ятки міста. В книзі відчувається саме така "сіра" атмосфера вкрита снігом. І для мене вона зовсім не про різдвяний, веселий, святковий настрій .. хоч тут і є святкові моменти. Це історія з вдалим завершенням для усіх персонажів ? Але її хочеться "вструснути і розтормошити" і додати в неї "живу" історію кохання, бо я її тут, для себе, не знайшла ?

Тепла і життєствердна історія про пошук свого місця у світі та вміння слідувати мріям. Ніна вчить не боятися змін і ризикувати заради того, що дійсно важливе. Книга дихає атмосферою маленького шотландського містечка, де буденні дрібниці перетворюються на справжні радощі. Дженні Колґан створює героїню, з якою легко співпереживати, і світ, куди хочеться повертатися. Роман нагадує, що щастя часто поруч — треба лише наважитися його помітити. Легка, але щира історія про кохання, дружбу і книжки, які змінюють життя.

Бралася за цю книгу вже після декількох відгуків і вже була готова злитися через головну героїню (судячи з деяких відгуків), але цього не сталося… Тут є неймовірний ріст головної героїні з дівчини, яка ніяк не може взяти відповідальність за своє життя, всіх ненавидить, особливо родину, де всі успішні, а вона ні. До дівчини, яка знайшла себе у цьому житті) Опис міста прям закохав у себе, і прям дуже хочу якось, колись відвідати Единбург, а скільки тут рекомендацій книг) А власник книгарні такий чарівний дідусь чи дядечко, бо вік його так і не зрозуміла, ну і любовна лінія чи то трикутний Відчуття затишної різдвяної книги, з хеппі ендом, з самого початку грудня хотілось саме такої книги і ось) Прочитала за один день в майже 6 годин)

Дуже атмосферна книга! Стільки свята, зими, сім’ї, різдвяні прикраси, книжечки... Гг вийшла файна тітонька, сподобалось як описали її відносини з племінниками, як було, як розвивалися. Головна думка: не все ідеальне — ідеальне. І якщо ти думаєш, що ніц не маєш — добре озирнись навколо. Здається така легка книга, а зачіпає багато важливих моментів ^^