«Пробудження Левіафана» стало для мене дуже приємним сюрпризом 🍾 Якщо від «Гіперіона» я залишилася майже байдужою, то ця книга захопила мене буквально з перших сторінок!🔥🔥🔥 Сподобався неймовірно темп оповіді: сюжет постійно рухається вперед, підкидаючи нові загадки, інтриги, політичні та внутрішні конфлікт, моральні та етичні дилеми. Події розвиваються динамічно, але водночас автор не жертвує атмосферою чи логікою світу. Навпаки, світ прописаний яскраво, зрозуміло й дуже правдоподібно, а конфлікти між різними силами виглядають переконливо та живо. Окремо хочеться відзначити персонажів. Дивно, але серед головних героїв не знайшлося жодного, хто б мене бісив (навіть Голден з його праведними поглядами). Старий буркотун Міллер, попри своє божевілля, взагалі став моїм фаворитом. Він різкий, рішучий і до біса розумний, вічно невдоволений та просто мій вогник 🔥❤️ Вболівала за нього всім серцем всю книгу! Ще одна сильна сторона книги — гумор! Навіть у найнапруженіші моменти автор вміє розрядити атмосферу влучною фразою чи ситуацією, через що я постійно то посміхалася, то відверто ржала, як той кінь!😅 Втім, роман не обмежується лише пригодами та екшеном. Історія поступово стає моторошною, а таємниця протомолекули викликає справжнє відчуття тривоги й огиди. Саме поєднання космічно-політичної фантастики та майже горору робить книгу такою захопливою. Навіть романтична лінія тут подана по-дорослому — без зайвої солодкавості чи надмірного драматизму. Хоча деякі моменти розвитку стосунків здалися мені надто швидкими, хотілося, щоб Голден більше постарався, а Наомі не так швидко здалася) хоча відшила вона його файно в перший раз) Фінал порадував цікавим сюжетними вивертом, а другорядні персонажі на кшталт генерала Джонсона лише додали історії шарму. Загалом «Пробудження Левіафана» — це чудово написана космічна опера з харизматичними героями, відмінним гумором, продуманим світом, політичними інтригами та напруженим сюжетом. Для мене це одна з тих книг, які читаються на одному подиху і після яких одразу хочеться братися за продовження!

І знову більш локальна історія у всесвіті Експансії. Події відбуваються на новій планеті, шлях до яких було відкрито в кінці третьої частини. І людство замість того, щоб вивчати мільйони світів, зосередили увагу на найближчій для себе планеті на якій є цінні ресурси. Читаючи книгу замислюєшся, чи має право будь-який уряд розпоряджатися майном, яке фактично є для всіх нове. Чому саме Земля має право надавати ліценції на інші планети, чому їх не можуть колонізувати інші, ті хто туди прийдуть першими, адже саме так колись колонізували Америку. І ось Голдену слід стати посередником між першими колоністами і тими, кому дали право на землю. І все б нічого, але кожна сторона готова вбивати, заради невеликого клаптика великої планети. Але і сама планета, а точніше давні сили, які її колонізували мільярди років тому, і які знищили місцеве життя все ще існують на планеті. І вони несуть не меншу загрозу. Крім нових героїв, ми більше дізнаємося і про супутників Голдена, про їх минуле. А ще одним з персонажів, від імені кого йде мова стане другорядний герой першої частини (довго намагався згадати, хто він, бо було дуже знайоме ім'я). Знову гарна частина, і коли думаєш - це вже кінець ніби, про що може йти мова наступні 300, 200, 100 сторінок, автори продовжують дивувати. Ну і поки особливо не повторюватися.

Ще одна чудова частина з циклу "Експансія". Якщо в перших двох частинах події відбувалися у багатьох частинах нашої системи, то у третій частині, вони звузилися до однієї частини космосу, створеної протомолекулою та в основному до одного космічного корабля (звісно був і Росинант і ще одне місце, про яке не буду писати, щоб не спойлерити та і перші сто сторінок збирали героїв в головній локації). Як і раніше, в центрі історії Голден, і як і раніше інші головні герої - нові для серії книг персонажі. Автори прописали кожного героя, за них переживаєш і не знаєш, хто ж переживе події і чи виберуться герої взагалі з нової пригоди. Читається легко, швидко. Книга кінематографічна. А закінчується все перспективою на нові історії в циклі.

Те, що трапилося в "Іграх Немезиди", отримало  не менш глобальне, руйнівне й смертоносне продовження у "Попелі Вавилону". Доля Сонячної системи й людської раси опинилася на тонкій межі життя й остаточної загибелі… Цього разу розповідь ведеться від імені майже двох десятків персонажів, дозволяючи побачити події з різних ракурсів та краще усвідомити увесь їхній масштаб й критичність, в тому числі і з моральної та психологічної точок зору. Це: ? члени команди "Росинанта" (разом з Боббі та Кларіссою), котрі знову опинилися в епіцентрі подій; ? Марко Інарос і Філіп з "Пелли" - флагмана Вільного флоту, відповідальні за весь створений хаос; ? кілька давніх знайомих: науковець Пракс з Ганімеда; Мічіо Па - колишня старпомка капітана "Бегемота", а тепер капітанка "Коннахта", котра пристала до Вільного флоту; а ще представники різних гілок ОПА: Фред Джонсон зі станції Тайко та Андерсон Доуз з Церери; ? епізодичні персонажі - техніки зі станції Медіна; ? і звісно ж, неповторна Авасарала, на чиї плечі впала відповідальність за Землю та координація дій Об'єднаного флоту Землі, Марса та Поясу проти Вільного флоту. Повставши проти економічного і військового тиску Землі та Марса на Пояс, Вільний флот взяв під контроль систему і зачинив кільцеву браму для наскрізного руху, створивши проблеми для колоністів. Внаслідок бомбардування астероїдами потрощена Земля вмить втратила третину населення, а колапс продовольчої, санітарної та медичної інфраструктури спричинив нову хвилю смертей. Хай там що, колиска цивілізації ніколи не зможе повністю оговтатись від катастрофи. Марсу теж дісталося. Програма тераформування і так опинилась під загрозою, а переворот, криза влади та втрата вагомої частини флоту значно погіршили і без того складне становище планети. Але й поясанам рано святкувати перемогу. "Пояс нарешті скинув ярмо внутрішніх планет, отримавши станцію Медіна в самому центрі кільцевої брами, єдиний дієздатний флот у Сонячній системі та вдячність мільйонів поясан. В історичній перспективі це була наймасштабніша декларація про незалежність і свободу за весь час існування людської раси. Та, щоб до перемоги не додалося ще й наймасштабніше вимирання від голоду, треба було щось робити тут і зараз." Ідеолог, провідник та адмірал Вільного флоту виявився не таким вже й чудовим лідером. "Інарос був павичем, що прокладав собі шлях харизмою та насильством". Коли його вчинки почали дедалі більше розходитися з декларованими намірами, це породило певну стурбованість серед союзників, змусивши деяких переглянути свої попередні рішення. "Марко проголосив себе захисником, якого потребує Пояс, а виявилося, що він взагалі ніякий не захисник". Старі союзи руйнуються, формуються нові коаліції, існування яких ще донедавна не можна було б навіть уявити; переглядаються тактики і стратегії; змінюються погляди і принципи; людяність, шляхетність, самовідданість й турбота про рідних і загальне благо поставлені на шальку терезів супроти особистих амбіцій і загрози тотального знищення у масштабах Сонячної системи.  Ще ж не слід забувати про небезпечних зрадників з Марсу, що сховались в одному з нових світів; про щось невідоме, що жере кораблі, коли ті проходять крізь браму; і про викрадений зразок протомолекули – рано чи пізно вони дадуть про себе знати. Утім, попри загальну атмосферу напруги, тривоги, непевності, очікування, шалу бою та гіркоти втрат, не позбавлена книга і гумору, що час від часу яскравими феєрверками розганяє темряву. Чого лиш вартий епізод про "день ніг" в Авасарали та коментар Голдена про свого механіка: "Тому що він Еймос. Як-от пітбуль. Він здатен вирвати тобі горлянку, і ти про це знаєш, але ж там така безмежна відданість, що хочеться просто взяти й обійняти його."? "Експансія" залишається чи не ідеальним втіленням космоопери і наукової фантастики з шикарним набором харизматичних і неоднозначних персонажів, широким розмахом подій, увагою до психологічного й морального аспектів розповіді. Сподіваюсь, на "Persepolis Rising" чекати не довго.

Третя частина ще більше додає глибини всесвіту та сюжету. Дуже цікаво спостерігати за пригодами команди, за розвитком персонажів, за їхніми стосунками. Тверда та класна космо-опера. Обов'язкова фантастика на сьогоднішній день.

Чудова наукова фантастика з цікавим описом майбутнього, космічними боями та масштабними вибухами. Під час читання виникають думки, що людська дурість і політичні амбіції завжди були й будуть тригером, що знищить усе живе і на нашій планеті, і на інших. 9.5/10

Круте продовження крутого сай-фай. Автори розганяють свою машину сюжету, додаючи глибини та деталізуючи цикл загалом. Однозначно — одна з найкрутіших модернових науково-фантастичних саг сучасності. 10\10

Майже Масс Ефект серед книг. Політика, космос, майбутнє, інтриги, війна. Сюжет летить уперед з космічною швидкістю. Де б ще знайти час, щоб проковтнути наступні частини? Для поціновувачів космоопер — кращого не знайдете серед сучасників. 10\10