Я погоджуюсь зі всіма відгуками, що описують книгу як милу та неймовірно щиру. Це прям так ? І взагалі ця робота це дуже яскравий представник для янг адалту. Історія саме про несправедливість світу, складність життя та внутрішню силу персонажів, що допомагає зробити неймовірне. Раджу також після прочитання в ютубі пошукати відео «Bobcat and I». Відос прям наглядно покаже які вони насправді Боб і Джеймс. Дуже миле відео ?

Джеймс Бовен в "Світ очима кота Боба" залишив іншим письменникам можливість створювати гостросюжетні книги про високі ідеї, а сам написав буденну і надзвичайно щиру історію. Книга абсолютно "без понтів": ні тобі модних розумних словечок, ні закручених фраз, ні хитромудрих сюжетів. Все надзвичайно життєво і близько. Автор сідає з тобою на канапу і, попиваючи пиво з банки, розповідає тобі свою історію життя. Як другу. Ділиться проблемами на роботі, цікавими історіями про свого пухнастого друга, питає поради. І так легко і невимушено триває спілкування з цими двома нерозлучними друзями, що ти не зчуєшся, як Джеймс встає і прощається, кіт застрибує йому на плечі і вони йдуть музикувати до метро. Ваша зустріч з Джеймсом Бовеном і Бобом, скоріш за все, не переверне світогляду, але залишить дуже приємний і теплий слід.

Коти - звичайні домашні улюбленці, маленькі хижаки чи посланці з інших світів? Я не знаю. Знаю одне, що вони ніколи не робитимуть те, що не хочуть, а якщо ти примушуватимеш їх - рано чи пізно помстяться. Тому нам краще мирно співіснувати. Але подекуди таке співіснування здається просто вищим проявом мудрості. Ця книга, як на мене, не має особливої художньої цінності. Але вона і не для цього. На її сторінках підіймаються гострі соціальні питання (наркоманія і бездомність зокрема), вона примушує нас більш співчутливо ставитися до людей і тварин, вона, нарешті, підіймає нам настрій. Автор, колишній наркоман, розповідає нам історію свого відродження, чому посприяло його знайомство з рудим безхатнім котом. Котом, що виявився рятівним колом для потопельника, що зміг виплисти і тепер вчить цьому інших. "Часом мені здається, що ми з Бобом - справді споріднені душі: кожен із нас допомагає іншому загоїти рани минулого. Я подарував Бобові дружбу, їжу і тепле місце для сну, а він натомість дав мені надію й мету" Не перша книга у циклі, але усе зрозуміло і так. Читаю і рекомендую для легкого читання та підняття настрою.

А ви б підібрали з вулиці кота? Не миленьке кошенятко з пухнастим хвостиком і оченятами, як у Шрекового кошака, а дорослого такого, досить потріпаного життям котика? А от Джеймс Боуен не змін пройти повз. Колишній наркоман і вуличний кіт знайшли один одного. Це історія про те, як випадкова зустріч з живою істотою (в даному випадку з котом) може змінити життя людини. Я сумніваюсь, що я б змогла дочитати цю книгу в оригіналі. Вона написана надто просто мовою, я б не назвала це літературою. Це більше схоже на щоденник, особисті нотатки людини. що заблукала. Не треба мати виняткового літературного таланту, щоб створити щось подібне. Рецепт такої книги: складна життєва історія + шлях до змін + бажання бути почутим. І кіт. Без кота все втрачає сенс. Викиньте з цієї історії кота - і її не врятує жоден маркетинг. Але в оригіналі це сприймається якось так природньо, просто і цікаво, що я все-таки змогла перегорнути останню сторінку. Головний меседж цього тексту аналогічний відомій фразі Екзюпері: "Ми відповідальні за тих, кого приручили". Це така "котяча" книга. Про ігри, корм, шерсть в кожному кутку. Про муркотіння, стерилізування і навіть чіпування кота! Про формування відповідальності за маленького друга, про зміни в житті, які відбуваються з появою в житті беззахисної істоти. І все написано так, як кожен зможе написати: максимально просто, щиро та стисло.

"Може, ти будеш тим, хто врятує мене"? ?Що ви відчуваєте, коли читаєте реальну історію людини, яка опустилася на самісіньке дно та десять років жила просто на вулицях Лондона? Я була вражена до глибини душі, коли розуміла, що переді мною біографічна повість тридцятирічного Джеймса Бовена, музиканта, колишнього наркомана та безхатька. Це свого роду сповідь неслухняного підлітка, який втратив сенс життя, а потрапивши на вулицю, став невидимим для суспільства. Це розповідь про те, як на його шляху трапився рудий кіт Боб, що зумів повернути Джеймсу смак до життя, подарував йому ту безумовну любов, якої він так прагнув, і вказав йому напрямок, в якому хлопець має рухатися. Джеймс відчував підтримку живої істоти, яка від нього залежала, і став чудовим господарем для кота та зумів взяти відповідальність і за своє життя. ? Знаєте, мене найбільше зачепила відвертість автора.Він не намагається видаватися білим і пухнастим, не хоче викликати жалість до себе, нікого не звинувачує в тому, що з ним сталося. Джеймс чітко усвідомлює, що він сам зробив свій вибір і став на хибну дорогу. Він не "підсолоджує" свою історію, а показує ті страшні реалії, з якими він стикнувся. Автор описує своє життя і непростий шлях, який він пройшов, щоб написати цю книгу, яка згодом стала бестселером. Джеймс Бовен зумів тверезими очима подивитись на те, що з ним трапилось, і попри тихий відчай та безнадію, зробити крок у краще майбутнє. ?Дві загублені душі допомогли одне одному зцілити рани минулого, а ця книга надихнули тисячі людей у світі на боротьбу, посадила в їх серця зернятка надії. ?"Невже я справді перебував на самісінькому дні?Невже сам довів себе до цього? Зараз мені здавалося неймовірним, що я з доброї волі встромляв у своє тіло голки - часом по чотири рази на день. Проте я знав, що це було насправді.Варто було тільки подивитися на шрами на моїх руках і ногах".