Джефф Лемір

Не найкращі мої півгодини із коміксом, #Дафа_не_радить

Все те Найкраще у цьому коміксі, ви зможете знайти на перших кількох сторінках. І це довжелезна, дуже красива, надзвичайно метафорична й майже філософська передмова Мартіна Шина. Так-так, того самого. Перфектна! Гармонійна! Есеїстична у класичних зразках критики.

Чесно скажу, була б рада прочитати тільки її, а на решту не витрачати час (хоча що там було того часу, госпаді, півгодинки).

Не зайшло нічого. Можливо, це варто зразу дивитися екранізацією (а ще краще — мультиплікацією), де спецефекти і операторська робота прикриють дири в сюжеті, яких тут як в ажурних панчохах.

Бо ось в тому вигляді, що є — це якійсь позор© Суцільний гішпанський сором.

Малюнок страшний як атомна війна, умовності подій спрощені до рівня коловерток, Велика Тайна, на яку Натякають всередині, аж настільки "глибока", що там навіть пуголовку Едіку з Вінницяоблводоканалу нема де буде хвоста вмочити.

Але от передмова диявольські гарна! Оце вона й додала ще зірочку рейтингу. Другий том навіть у руки брати не стану.

"Стережися пса, який гавкає навспак"

Комікс, який полонив мене своєю історією, дуже хочу дізнатись продовження, адже автор у фіналі додав дуже крути твіст та кліфхенгер.

Давайте трохи про сюжет та світ загалом ⏬️

Раніше світом правили технології, але тепер їх замінила магія. Головна героїня історії Міла – це дівчинка яка зі своїм батьком мешкає на планеті Самсон.
Через те що вони з батьком не піддалися впливу відьми-вампірки, яку всі кличуть Матір, їх права дуже обмежені.
Але Міла не сидить на місці вона досліджує планету і при цьому намагається не втрапити в халепу. Таким чином дівчинка знаходить приятеля свого батька – робота.
Як таке може бути можливим, адже всі технології знищені чи можливо ні?

Космічна фантастика заміксована з магією, вампірами, дорослішанням, призначенням, дружбою та протистоянням.
Якщо чесно звучить цей мікс дивно, але насправді читається дуже гармонійно та органічно.

Мені сподобалась антагоністка, вона дуже колоритна і з першого погляду зрозуміло хто тут погань 😈
А ще мене розчулили відносини між Мілою та її татом, який всіма правдами та неправдами її захищає, а також вразила історія мами Міли.

Чудовим та милим елементом, який приніс хаос в життя героїв є песик-робот, який видає дуже специфічні звуки 😁

І знову ж, вже не вперше, буду говорити про те, які прекрасні тут акварельні ілюстрації, дуже кайфую від такого в коміксах. Вони атмосферні, часом монокольорові, деталізовані й фантастичні, тому графічна складова тут на висоті разом із сюжетною лінією.