Дуже потрібні тексти для осмислення культурного спадку України, для розуміння, що культура, спорт і школа аж ніяк не поза політикою

це дууууже красива книжка!?

Недарма ця книга має таку назву, адже в ній зібрано скільки неймовірно гарних місць, неповторних і одночасно рідкісних? Якість книги на найвищому рівні, купувала на подарунок для художниці?Вона була в захваті, і дуже береже цю книгу, і в разі переїзду, бере в першу чергу цей скарб☺️

Це красива книга про українську спадщину. Гарна візуальна якість: ілюстрації, репродукції витворів мистецтва, зображення архітектурних пам’яток — усе це дозволяє глибше зануритися в тему і відчути велич української культури не лише розумом, а й серцем.

Я вражена якістю книги, замовляла її на подарунок і була дуже задоволена! Друк чіткий, сторінки глянцеві, дуже приємні і розділена мить з книгою перетворюється на незабутній досвід. Давно собі хотіла цю книгу, вважаю, що вона просто має мати місце в домашній бібліотеці в кожного!

Ми захоплюємося історією життя та творчості Вінсента ван Гога та Леонардо да Вінчі, часто вихваляємо полотна Рембрандта та Мунка можемо відрізнити творіння Далі від Пікассо, але ж так рідко згадуємо когось українського. Звісно, Білокур, Пимоненка й Пінзеля, може, ще кількох митців ми знаємо, проте багато хто так і лишається поза загальною увагою. Книга «65 українських шедеврів» заповнює пробіли, створюючи більш повне та цілісне уявлення про українське мистецтво. Розгортаючи книгу, ми знайомимось із творами живопису та графіки, які певний час не вважалися правильними та канонічними через ряд ідеологічних причин. У своїх есеях авторка коротко аналізує використані на полотнах сюжети, порівнює їх із зарубіжними інтерпретаціями, показує місце картини в контексті епохи, фокусуючи увагу на найважливішому. Тут немає сухої теорії, детальної історії створення чи кліше типу «усе українське — завжди чудове», і це радує, адже читач сам вирішує, зачіпає його картина та історія її створення чи ні. Один мистецький твір займає один розділ, тож можна читати як вибірково, в залежності від інтересу до митця, епохи чи напряму, так і по порядку. Ця книга — це концентрація естетичного задоволення: товстий напівглянцевий папір, якісні репродукції на сторінках, які хочеться розглядати, та чудовий дизайн — ідеальний варіант для подарунку чи щоб порадувати свого внутрішнього естета? Особисто я не можу себе назвати любителем живопису, але після знайомства із книгою у мене виникло бажання сходити до картинної галереї, щоб подивитися на деякі полотна наживо, що я й зробила.

Ви коли небудь замислювались наскільки глибоко у нашому житті вкорінилося зросійщення. Думки, що все російське то більш гарне, культурне, багате, а українське - не варте уваги, непомітно нав'язувались людям поколіннями. І це дало невтішні плоди...⠀ Мені ця книга на деякі факти відкрила очі, бо іноді варто "вголос озвучити" якісь буденні речі, щоб зрозуміти, що звучать вони з певним підтекстом. І з такими непомітними підтексти ми стикаємося щодня.⠀ Есеї охоплюють різні сфери життя і тому мені одні були цікавіші за інші. А те, що автори збірки різні, зробило її дуже неоднорідною . Іноді здавалося, що читаєш допис у фейсбуці, а іноді, що реферат з культурології; іноді було цікаво від початку і до кінця, а іноді відгукнулися тільки окремі тези.⠀ Різноманітність книги не робить її гіршою і не зменшує актуальності, кожен читач знайде те, що тригерить саме його і як на мене це й робить її обов'язковою до читання. Особливо зараз.⠀

Мені видається дуже несправедливим, що літературній спадщині приділяється значно більше уваги, ніж візуальному мистецтву. Літературу ми вивчали в школі на уроках і навіть двієчник назве бодай 5 імен письменників. А як щодо хужодників? Навіть Шевченко знаний насамперед як поет (не сперечаюсь), але ж і художник він першокласний! Словом, ця книга – справжні ліки для таких, як я. Діана Клочко відновлює рівновагу, розповідаючи про справжні шедеври, про які мені колись доводилось дізнаватись самотужки, копирсаючись в різноманітних статтях в інтернеті. А тут все зібрано, ще й у прекрасному виданні, під стать: величезний формат, глянцевий папір, найвища якість друку ілюстрацій! Таке видання можна гордо презентувати в подарунок. Але я відхилилась. Давайте до книгу, бо Діана Клочко зробила просто титанічну працю, написавши 65 есеїв про шедеври українського мистецтва. До її суб’єктивного пантеону (а я абсолютно не смію якось заперечити), увійшли Катерина Білокур, Федір Кричевський, Микола Пимоненко, Тетяна Яблонська, Георгій Нарбут, Анатоль Петрицький, Пінзель, Олександр Богомазов і ще дуже-дуже багато менш відомих загалу імен. Не варто довго пояснювати, під чиїм впливом вони стали «маловідомими». Затертими, але не стертими з історії. Тож якщо хтось вам заікнеться про «малєнькую культуру» - щиро раджу застосувати цю книгу. Вона ще й важкенька). Я у палкому захваті від цього видання, ви теж?