Сидіти довго - не погано. Але сидіти довго не рухаючись - погано. А от якщо вовтузитись, коли сидиш, і рухатись щогодини - то добре. Відпочинок - добре для тіла. Сон - добре для мозку. Але якщо сон менше 6 годин і більше 8 - то вже погано. Лінуватись - добре, але не часто. Фізична активність - треба, але помірна і контрольована. Правильний біг (як, в чому і на чому) чи танці - добре. Високоінтенсивне інтервальне тренування (ВІІТ) двічі в тиждень - чудово, бо “робить нас не тільки сильнішими і швидшими, але й підтягнутішими та здоровішими”. Теніс і марафон - не дуже добре. Ультрамарафони - погано. “Користування мʼязами сповільнює втрату мʼязів у міру старіння. Старіння не припиняє здатності мʼязів реагувати на силові вправи; навпаки, помірний рівень силових вправ уповільнює атрофію мʼязів.” Ціла купа досліджень, статистики, біології і генетики, а все зводиться до того, що треба знайти баланс у відпочинку, сидінні і фізичній активності, не доводячи нічого до крайності. Тож, “найкраща порада щодо збереження здоровʼя з віком залишалася незмінною впродовж століть: не куріть, уникайте ожиріння, їжте й пийте розважливо та звичайно, залишайтеся фізично активними.” Отаке.

Більшість людей знають, що фізичні вправи корисні. У цій книзі Деніел Ліберман намагається пояснити, чому це так важко для багатьох людей. Як антрополог він пояснює, що наші ранні предки мали дві головні цілі — знайти достатньо їжі та розмножуватися. Вони не збиралися витрачати енергію на пробіжку чи силові вправи. Лише щоденне забезпечення сімей достатньою кількістю їжі було достатньою роботою для них, щоб отримати всі переваги фізичних вправ. Це служить ілюстрацією того, що користь від фізичних вправ очевидна лише в порівнянні з наслідками відсутності фізичних вправ. Попутно він пояснює багато мітів, пов’язаних із фізичними вправами та здоров’ям. Слово «міт», ймовірно, пояснює його погляд на це. Серед деяких перебільшень: чи сидіти так само шкідливо, як палити, чи потрібно нам 8 годин сну щоночі, чи зношує біг коліна, чи справді келих червоного вина так само корисний, як година у тренажерному залі, та інші. Один із найбільших мітів полягає в тому, що ми хочемо займатися спортом. Це позиція деяких людей, які люблять хвалитися своїми фізичними подвигами. Вони вважають людей, які не займаються спортом, ледачими. Однак, як запитує автор, чому люди живуть довше, незважаючи на більшу фізичну неактивність, ніж будь-коли? Автор обговорює багато хронічних захворювань, які призводять до інвалідності та повільно вбивають нас. Наприклад, хвороби серця та діабет. Ці захворювання можуть бути спричинені недостатньою адаптацією нашого організму до сучасних умов, таких як паління, ожиріння та відсутність фізичної активності. Він зазначає, що ці захворювання часто класифікують як хвороби старіння, але вони не спричинені старістю. Той факт, що фізичні вправи виявилися ефективними для полегшення багатьох проблем зі здоров’ям, може бути пов’язаний з тим, що наше тіло не звикло до сидячого способу життя. З еволюційної точки зору вправи є дивною поведінкою. Там, де наполеглива праця була вимогою для наших ранніх предків, фізичні вправи є вибором. Незалежно від того, чи то від наполегливої роботи, чи від фізичних вправ, фізична та розумова бадьорість піде вам на користь. Фізичні вправи — це не «чарівна пігулка», яка гарантує довге та здорове життя, але вони значно підвищують ваші шанси.

Ця книжка розвінчує міфи про активність і здоровий спосіб життя. Незамінна штука, щоб по-новому поглянути на власне здоров’я та зробити тренування ще приємнішими.