Книга давно була у мене в бібліотеці, але якось не чіпляла. Та її час наступив. Перед читанням звернула увагу, що авторка отримала декілька премій, а книгу було екранізовано Романом Поланскі. Мені стало цікаво, бо ж обіцяли трилер. Що ж, історія непроста, і я досі не готова визначитись, чи реальна Л., чи мені відверто розповіли про муки творчості, пошук теми, межу рівноваги письменниці, особливо, коли до неї прийшов час неможливості написати хоча б слово. Прочитала за 3 вечори, книга інтригувала, більше внутрішнім напруженням, ніж подіями. Що ж насправді цінуюють читачі — реальні події чи мистецьки створену ілюзію реальності? І як жити в руїнах власної особистості?

Нічого гостросюжетного ви тут не знайдете. Про те, що це мав би бути трилер, можна запідозрити на останніх 15%, бо все, що ми бачимо до цього - нудно прописаний фікшн. Задумка дуже непогана, і начебто вся інформація, яку дає нам авторка протягом всієї книги, має значення, і пазлик до пазлика складається в цілісну картину. Але… Але написано дуже нудно. Навіть враховуючи сюжетні повороти в кінці (та і в цілому оригінальну концепцію твору), читати це було просто ніяк. Персонажів так і не вийшло розкрити повністю, сюжет розвивався дуже рівно і прісно. От ніби і були непогані роздуми на тему реальності і вимислу, ніби і йшлось про депресію, творчу кризу, маніпуляції і безвихідь, але на рівні емоцій це, на жаль, мене ніяк не зачепило. Найбільше сенсу і емоцій в цій історії несе в собі останній написаний символ. От це мені насправді сподобалось. Як одна невелика деталь повністю змінює суть всього твору і створює найприголомшливіший сюжетний поворот всієї книги. Загальне враження: це нормально, але радити я б не стала.

Як на мене книга нудна. При прочитанні анотації думаєш "О, так, зараз буде цікаво, це щось незвичайне", але одні суцільні розчарування.

Дельфін переживає депресію через цькування її за попередню книгу. В цей час їй зустрічається Л., жінка дуже допомагає їй та стає кращою подругою. З часом Дельфін розумію, що тут щось не так і зʼясовує, що Л. травить її. Героїня тікає з будинку і опритомніла вже в лікарні. Л. безслідно зникла, жодних доказів її присутності Дельфін не мала. Прочитавши книгу я скажу, що дуже нудно до 250 сторінки, також книга не дала відповідь на питання - це її уява була? Чи Л. дійсно існувала? З фіналу книги я розумію, що мабуть це вигадка Дельфін, але він відкритий, тому я нічого не зрозуміла. Книгу екранізовано, але все так само тягнеться, тому теж таке.