Цей роман був основою дванадцятого сезону «Американська історія жаху» тому очікувано мав нотки містики та жаху. Відома акторка вагітніє за допомогою ЕКЗ та протягом цієї вагітності переживає переслідування, надзвичайні болі, галюцинації.. Якось до середини книги все було нічого так, логічно. Зрозумілі страхи головної героїні та її переживання, думки про вагітність, роботу, друзів, чоловіка. Починаючи з середини вже ставало нуднувато та закрадалися думки - ну такого явно бути не може, щось вже не те.. Моменти переслідування якісь не реальні, чи як, не зацікавили мене. Під кінець взагалі накрутили все і відразу: скандали, інтриги, розслідування..А ще зради, відьми, переселення душ.. Від такої кількості стресу, що пережила героїня за всю книгу, ніхто б не зміг завершити вагітність успішно, навіть, за допомогою відьомських чар..) У цьому найбільша фантастична частина книги, хоче, який жанр в роману я так і не зрозуміла.. А ще не зрозуміла, як читачка має отримати від цієї книги підтримку, як зазначає автор в примітках.. Певно я не зрозуміла високий намір і посил цієї книги, і не відчула, навіть, цих застережень, що писала на самому початку, або вже загартована Кінговським «Мізері», що ця книга здалась мені не цікавою, не страшно і взагалі ніякою, а кінцівка сумбурною та скомканою.. Але на всякий випадок вагітним чи тим хто в найближчому майбутньому планує вагітність все-таки відкладіть цей роман, тому що ця книга може стати найбільшим страхом та викликом для жінки, або найкращим із посібників для вагітних, бо тут без прикрас і ілюзій. Отже, мій відгук вийшов як і цей роман, про все і ні про що, і розкритикувала і ніби десь похвалила😅 Поділіться своїми думками, можливо я щось і не допетрала, всяке буває)

Анна досить успішна актриса кіно, вона важко працювала, щоб зробити кар'єру, багато від чого відмовлялася, і от тепер, коли вони з чоловіком захотіли народити дитину, це виявилося не так просто, як здавалося. Єдиний вихід для них - ЕКЗ. Проте, й тут з'являються перешкоди: жінка забуває заховати ліки в холодильник й вони стають непридатними, запізнюється на візит до лікаря. Анна спантеличена, адже чітко пам'ятає, що робила чи запланувала. Може хтось спеціально хоче завадити їй мати дитину? А ще їй іноді здається, що її хтось переслідує, хоча чоловік вважає, що це все вигадки. Що з Анною не так? Чи буде в неї омріяна дитина? Авторка почала писати роман, будучи на сьомому місяці вагітності першою дитиною. Це була її друга вагітність. Перша закінчилася викиднем. У цій книзі вона намагалася описати всі труднощі, з якими стикається жінка, починаючи від планування вагітності й далі. І все в неї виходило добре, поки до історії не додалася містична складова. Мені було моторошно, неприємно, інколи навіть страшно. Я категорично не рекомендую читати цю книгу жінкам, які планують вагітність і, власне, тим, хто вже при надії. Вам того зараз не треба. Думала, що це буде якийсь трилер з логічним поясненням вкінці, але ні. От знаєте те відчуття, наче книжка непогана, але щось не те, це саме той випадок.

Книга Даніель Валентайн «При надії» — це емоційно відвертий, подекуди болісний, але водночас глибоко ніжний роман, який змушує задуматися про природу материнства, жіночу тілесність та очікування, що суспільство покладає на майбутніх матерів. Авторка з дивовижною щирістю показує той шлях, який часто оточений ідеалізованими уявленнями — вагітність. Замість романтизованої картинки вона пропонує реалістичний погляд: тут є і страх, і невизначеність, і фізичний біль, і психологічний тиск, що звалюється на жінку в цей період. Валентайн говорить про те, про що зазвичай мовчать, — як сильно суспільство диктує, якою «повинна» бути мати, і як важко вписатися у ці рамки. Особливо вражає, як авторка поєднує інтимність оповіді з універсальністю теми. Через особисту історію вона відкриває загальнолюдську правду: материнство — це не лише дар, а й величезне випробування, яке здатне змінити жінку до невпізнання. Текст насичений глибинними емоціями, і кожна сторінка ніби дихає щирістю, болем та любов’ю водночас. Читаючи «При надії», неможливо лишитися байдужим. Ця книга може стати підтримкою для тих, хто сам переживає подібний досвід, і водночас відкриттям для тих, хто ніколи не замислювався, що за усмішками майбутніх мам приховуються складні й суперечливі почуття. Це не легке читання, але воно необхідне. Воно руйнує стереотипи й дає голос тим емоціям, які довго залишалися у тіні. Валентайн подарувала нам твір, який водночас болить і зцілює, і саме в цьому — його найбільша сила.

Автор пише дуже гарно, тримає інтригу.