Анна досить успішна актриса кіно, вона важко працювала, щоб зробити кар'єру, багато від чого відмовлялася, і от тепер, коли вони з чоловіком захотіли народити дитину, це виявилося не так просто, як здавалося. Єдиний вихід для них - ЕКЗ. Проте, й тут з'являються перешкоди: жінка забуває заховати ліки в холодильник й вони стають непридатними, запізнюється на візит до лікаря. Анна спантеличена, адже чітко пам'ятає, що робила чи запланувала. Може хтось спеціально хоче завадити їй мати дитину? А ще їй іноді здається, що її хтось переслідує, хоча чоловік вважає, що це все вигадки. Що з Анною не так? Чи буде в неї омріяна дитина? Авторка почала писати роман, будучи на сьомому місяці вагітності першою дитиною. Це була її друга вагітність. Перша закінчилася викиднем. У цій книзі вона намагалася описати всі труднощі, з якими стикається жінка, починаючи від планування вагітності й далі. І все в неї виходило добре, поки до історії не додалася містична складова. Мені було моторошно, неприємно, інколи навіть страшно. Я категорично не рекомендую читати цю книгу жінкам, які планують вагітність і, власне, тим, хто вже при надії. Вам того зараз не треба. Думала, що це буде якийсь трилер з логічним поясненням вкінці, але ні. От знаєте те відчуття, наче книжка непогана, але щось не те, це саме той випадок.

Книга Даніель Валентайн «При надії» — це емоційно відвертий, подекуди болісний, але водночас глибоко ніжний роман, який змушує задуматися про природу материнства, жіночу тілесність та очікування, що суспільство покладає на майбутніх матерів. Авторка з дивовижною щирістю показує той шлях, який часто оточений ідеалізованими уявленнями — вагітність. Замість романтизованої картинки вона пропонує реалістичний погляд: тут є і страх, і невизначеність, і фізичний біль, і психологічний тиск, що звалюється на жінку в цей період. Валентайн говорить про те, про що зазвичай мовчать, — як сильно суспільство диктує, якою «повинна» бути мати, і як важко вписатися у ці рамки. Особливо вражає, як авторка поєднує інтимність оповіді з універсальністю теми. Через особисту історію вона відкриває загальнолюдську правду: материнство — це не лише дар, а й величезне випробування, яке здатне змінити жінку до невпізнання. Текст насичений глибинними емоціями, і кожна сторінка ніби дихає щирістю, болем та любов’ю водночас. Читаючи «При надії», неможливо лишитися байдужим. Ця книга може стати підтримкою для тих, хто сам переживає подібний досвід, і водночас відкриттям для тих, хто ніколи не замислювався, що за усмішками майбутніх мам приховуються складні й суперечливі почуття. Це не легке читання, але воно необхідне. Воно руйнує стереотипи й дає голос тим емоціям, які довго залишалися у тіні. Валентайн подарувала нам твір, який водночас болить і зцілює, і саме в цьому — його найбільша сила.

Автор пише дуже гарно, тримає інтригу.