Данiель Дефо

Робінзон Крузо – захоплююча історія про незвичайну виживання та самотність. Головний герой, Робінзон Крузо, молодий англієць, потрапляє на безлюдний острів після корабельної катастрофи. Він повинен вчитися виживати у важких умовах, будувати примітивні знаряддя для життя, вирощувати їжу та захищатися від небезпек.
З часом Робінзон вдається пристосуватися до нового життя і забезпечити себе різноманітними потребами. Він долає багато випробувань, навчається бути майстерним у всьому, що робить, та знаходить у собі сили продовжувати життя, незважаючи на всі перешкоди.

Ця історія розповідає про силу духу та волю до життя, про віру в себе та здатність перетворювати негаразди на можливості. Читаючи цей роман, ви будете на кожній сторінці відчувати азарт пригод та боротьбу героя за виживання, що залишить вас під враженням із запалом відкривати для себе нові горизонти.

Робінзон Крузо - чудова історія про незвичайні, дивовижні пригоди людини, яка волею долі потрапила на безлюдний острів.

Книга залишила приємний післясмак і подарувала яскраві, живі, незабутні враження. Розповідь динамічна, написана простою, легкою мовою. Роман із глибоким філософським змістом, у якому порушуються життєві теми.

За сюжетом головний герой не послухав настанов батька і свавільно вирушив у морську подорож. Робінзон був наполегливий і одержимий заповітною мрією підкорювати моря. Слова батька стануть для нього пророчими, згодом він мучитиметься минулим, але горю цим не допомогти.

Книга змушує замислитися про багато речей. Починаєш розуміти, що з будь-якої непростої ситуації є вихід. Щоб не трапилося, не варто опускати руки.

Безумовно раджу почитати та насолодитися цікавою історією.

Мене завжди цікавило, чому одні книги відживали свій час, повністю гублячи свою популярність, а інші незмінно залишаються серед бестселерів. Чому роман «Робінзон Крузо», опублікований Даніелем Дефо більше, ніж 300 років тому, досі цікавить читачів будь-якого покоління?

Аналізуючи сюжет і стиль, який пан Дефо представив у «Робінзон Крузо», можна знайти багато ключових елементів, які привертають увагу сучасних читачів, коли відеоігри та інтернет превалюють над книгами.

Одним з таких елементів, які я виділив, – це тема виживання в дикій незаселеній людьми місцевості. Здається, що це очевидно, бо начебто це центральний сюжет. Але в наш час, коли молодь захоплена іграми типу «Майнкрафт», де гравці мають добувати ресурси та будувати собі надійний притулок, та схоже на пригоди Робінзона Крузо.

Інший момент, який привабив мене особливо – це не тільки дії Робінзона для виживання, а його постать і особистість. Коли в школі проходили цей роман, то пам’ятаю, як всі однокласники, включаючи і мене, особливим чином зосередилися на тому, як Крузо виживав. Але вже перечитуючи цю книгу (якраз у виданні #книголав) у дорослому віці, я збагнув, наскільки глибокою особистістю був Робінзон Крузо. Він постає перед нами не просто як людина, що вижила у суворих природних обставинах, а як людина, яка ще до всього цього зберегла свою особистість. Невипадково Даніель Дефо неоднократно вкладає в уста Крузо слова про те, що він врятував з розбитого корабля декілька книг португальською мовою і Біблію англійською мовою, уважно читаючи яку, він знаходив сильну втіху і надію жити далі. А епізод, де Крузо стикнувся з іспанцем під кінець розповіді, свідчить про його високу освіченість, бо він розмовляв з ним як португальською, так і іспанською мовами.

Про все це можна говорити і писати дуже багато, бо «Робінзон Крузо» змушує задуматись над своїми обставинами та цінностями. Можливо, саме це, крім цікавого, захопливого сюжету, і робить роман пана Дефо таким актуальним і важливим примірником Золотої Полиці світової літератури.

КНИЖКА, ЩО ДУУУЖЕ РОЗВИВАЄ ДИТЯЧУ ФАНТАЗІЮ :)

Вперше познайомився з «Робінзоном Крузо», ще коли ходив до дитячого садка. Звісно, не сам читав, а радше вчився читати на цій книзі. Слухав, як дідусь читає її мені вголос, і сам по кілька речень зачитував – щодня все більше.

Отак я й дідо на двох за пару тижнів добили того «Робінзона». І в моїй дитячій уяві народилась грандіозна ідея – підбити друзів з садочка на втечу, дістатися до Бердянська (насправді, від мого міста туди їхати автобусом щось близько 4 годин, та все одно здавалося, що море десь зовсім поряд), збудувати корабель і вирушити в морську подорож.

А все чому? Тому, що в книзі настільки живі та ненудні описи, що навіть дитина не знудиться. І не лише не знудиться, а ще й нафантазує собі море, корабель пригоди та безлюдні острови, які так і чекають, щоб їх пошвидше відкрили. Чудова книжка та чудові спогади, які й досі зі мною, хоч з тих пір пройшло майже 30 років. До речі, кілька років тому перечитав – так само захопливо, як і в дитинстві!

П. С. А з садочку ми тоді таки дезертували під час тихої години. Через вікно у вбиральні – бо хоч воно і було з решітками, та коли тобі 6 років, ти проходиш у всякі щілини, як той Т-1000)) Але хтось із морських вовків згадав, що йому пообіцяли вдома новий картридж на «Денді» – і всю команду було підбурено на бунт проти капітана та повернення до групи, поки нас не застукали. Бо дуля з маком тобі, а не новий картридж, якщо мамі на тебе поскаржиться вихователька Віра Олександрівна.