Чи сподобалась мені книга? Так, стовідсотково. Чи порадила б я її іншим? Ні, навряд чи. Це сповідь, огидна, важка і тривожна, від неї лишається спустошеність і відчуття суму. Але попри це автор дуже яскраво описав стан, в якому перебуває герой, це гарна робота, але ця проза не для всіх. Ніякої моралі тут не буде, ніякого переосмислення. Це - потік думок нещасного проклятого чоловіка, але наскільки ж життєво.

"Бракована людина" Дадзай Осаму. Це книга про саморуйнування й намагання знайти хоч якийсь порятунок у жінках, у самоті, в алкоголі, наркотиках — де завгодно. Але порятунку немає. Головний герой, Оба Йодзо, — майстер масок. Він грає дурника, блазня, аби бути прийнятим, але всередині в нього суцільна тріщина. Він постійно ховається від світу, який не відчуває його, а він не відчуває світу. Мені особисто герой то бив бридкий, то я йому співчувала, то сварила "Та коли ти вже нарешті подорослішаєш?! Світ не крутиться навколо тебе! Озирнись, тут є люди, що приймають тебе, а ти те тільки і робиш, що жалієшся!" Коротше, я не знаю. Автор так і залишає читача без моралі, без висновків і якогось логічного завершення картини. Тому і я залишу вас з отаким моїм відгуком. Можу собі дозволити)

В цій книзі надзвичайно яскраво та правдиво змальований процес морального та фізичного занепаду людини (зрозуміло, що з явно вираженим депресивним розладом). Досить точно зображені зовнішні та внутрішні фактори, які здатні вплинути на той чи інший життєвий вибір людини. На прикладі історії головного героя — Йодзи, можна простежити, яким чином формуються та переплітаються всі причинно-наслідкові зв’язки між подіями в його житті та типом сприйнятливості психіки до навколишнього світу, який виробився внаслідок цих ж часто доволі травматичних подій (та який водночас провокує всі наступні події, як цикл безперервних страждань). Книгу однозначно рекомендую.

Ця книга — як дивитися на розбиту чашку і вперше помічати, що уламки віддзеркалюють тебе. Дадзай написав не просто про самотність і відчуження — він роздягнув душу до кісток. Це боляче, красиво, трохи моторошно і дуже чесно. Не для кожного — але якщо ви колись шукали себе в тиші або боялись себе вголос, вона знайде вас першою. Рекомендую тим, хто не боїться літератури, що кусає.

«Бракована людина» — це напівавтобіографічний роман глибокий та емоційно насичений, який досліджує складнощі людської психіки та взаємодії з суспільством. Він може бути складним для читання через важку тематику, але водночас пропонує цінне розуміння внутрішнього світу людини, яка бореться з відчуженням та депресією. Книга невелика за обсягом, але кожна сторінка насичена сенсом і трагізмом. Для мене японська проза — це не про дії, а про стани. Тому так подобається її читати. Чекаю наступні переклади Дадзай Осаму.

дуже давно хотіла прочитати цю книгу, і нарешті, можу поділитись відгуком була готова до безмежного страждання та суму в книзі, проте відчуття після прочитання абсолютно протилежні. саморуйнування головного героя прослідковується з кожною сторінкою, все сильніше та сильніше. книгу можу радити поціновувачам японської культури та любителям феномену цієї літератури. тим, хто любить розбиратись в причинно-наслідкових звʼязках та розуміти людську сутність, сенс суспільства мені дуже сподобалось кілька фраз з цієї книги, має місце для роздумів.

"Бракована людина" — це книга, яка залишає по собі глибоке враження завдяки своїй унікальній атмосфері, що поєднує в собі філософські роздуми та психологічну глибину. Олександр Грін майстерно розкриває тему внутрішньої боротьби людини, її самосприйняття і пошуків місця в світі, де, здавалося б, усе не таке, яким має бути. Головний герой, що носить прізвище Порфирій, є типовим «бракованим» у сенсі соціального сприйняття. Його внутрішні переживання, що виникають через відчуття власної неповноцінності та відмінності від інших, лягають в основу глибокого психоаналітичного пошуку. Весь сюжет крутиться навколо того, як Порфирій намагається знайти своє місце в цьому світі і прийняти себе таким, яким він є, зі своїми недоліками і слабкостями. Книга пронизана емоціями і запитаннями про те, що таке справжня гідність і як важливо знайти внутрішній баланс. Порфирій намагається жити в гармонії з оточенням, але при цьому він постійно стикається з власними страхами і сумнівами, які ведуть його до прийняття свого справжнього «я». Олександр Грін дуже точно описує душевний стан людини, яка прагне до самопізнання і самоприйняття. Особливість книги полягає в тому, що вона змушує читача задуматися над власним ставленням до себе та до інших людей. Чи дійсно ми є такими, якими нас бачать інші, і чи можемо ми змінюватися заради того, щоб бути прийнятими? Це важливі питання, на які книга не дає простих відповідей, але пропонує поглиблену рефлексію. Мова Олександра Гріна вражає своєю простотою і водночас глибиною. Він використовує лаконічні, але влучні фрази, які відкривають перед читачем складні внутрішні переживання героїв. Автор вміє створювати атмосферу самотності та безвиході, що робить історію ще більш зворушливою. "Бракована людина" — це книга для тих, хто любить літературу, що змушує задуматися, розбиратися в собі і своєму місці в світі. Це історія про те, як важливо прийняти свої недоліки, знайти внутрішню гармонію та навчитися жити без страху бути самим собою.