Найбридкіша книжка з усіх мною прочитаних. Головний герой настільки гидкий, і настільки детально прописана його гидота, що книжку читати неможливо. Прочитав полоовину і не витримав. Читав лише через те, що іншим не було чим зайнятись в дорозі. Не рекомендую геть

Трошки переоцінена книга? на мою думку. Ідея зрозуміла, але таке враження, що автору не вистачило сил та навичок, чи ще чогось на реалізацію. Супер сильною книжку назвати важко, реально монотонне саморуйнування, нічого дуже чорного, нічого білого. Таке враження ніби застряг в сірій зоні задалеко від світла та недостатньо близько до темряви. Враження відповідно такі самі сірі, але ця книжка хоча б не довга. Читати можна, але лише для галочки✔️

Чи сподобалась мені книга? Так, стовідсотково. Чи порадила б я її іншим? Ні, навряд чи. Це сповідь, огидна, важка і тривожна, від неї лишається спустошеність і відчуття суму. Але попри це автор дуже яскраво описав стан, в якому перебуває герой, це гарна робота, але ця проза не для всіх. Ніякої моралі тут не буде, ніякого переосмислення. Це - потік думок нещасного проклятого чоловіка, але наскільки ж життєво.

"Бракована людина" Дадзай Осаму. Це книга про саморуйнування й намагання знайти хоч якийсь порятунок у жінках, у самоті, в алкоголі, наркотиках — де завгодно. Але порятунку немає. Головний герой, Оба Йодзо, — майстер масок. Він грає дурника, блазня, аби бути прийнятим, але всередині в нього суцільна тріщина. Він постійно ховається від світу, який не відчуває його, а він не відчуває світу. Мені особисто герой то бив бридкий, то я йому співчувала, то сварила "Та коли ти вже нарешті подорослішаєш?! Світ не крутиться навколо тебе! Озирнись, тут є люди, що приймають тебе, а ти те тільки і робиш, що жалієшся!" Коротше, я не знаю. Автор так і залишає читача без моралі, без висновків і якогось логічного завершення картини. Тому і я залишу вас з отаким моїм відгуком. Можу собі дозволити)

В цій книзі надзвичайно яскраво та правдиво змальований процес морального та фізичного занепаду людини (зрозуміло, що з явно вираженим депресивним розладом). Досить точно зображені зовнішні та внутрішні фактори, які здатні вплинути на той чи інший життєвий вибір людини. На прикладі історії головного героя — Йодзи, можна простежити, яким чином формуються та переплітаються всі причинно-наслідкові зв’язки між подіями в його житті та типом сприйнятливості психіки до навколишнього світу, який виробився внаслідок цих ж часто доволі травматичних подій (та який водночас провокує всі наступні події, як цикл безперервних страждань). Книгу однозначно рекомендую.

Ця книга — як дивитися на розбиту чашку і вперше помічати, що уламки віддзеркалюють тебе. Дадзай написав не просто про самотність і відчуження — він роздягнув душу до кісток. Це боляче, красиво, трохи моторошно і дуже чесно. Не для кожного — але якщо ви колись шукали себе в тиші або боялись себе вголос, вона знайде вас першою. Рекомендую тим, хто не боїться літератури, що кусає.

«Бракована людина» — це напівавтобіографічний роман глибокий та емоційно насичений, який досліджує складнощі людської психіки та взаємодії з суспільством. Він може бути складним для читання через важку тематику, але водночас пропонує цінне розуміння внутрішнього світу людини, яка бореться з відчуженням та депресією. Книга невелика за обсягом, але кожна сторінка насичена сенсом і трагізмом. Для мене японська проза — це не про дії, а про стани. Тому так подобається її читати. Чекаю наступні переклади Дадзай Осаму.

дуже давно хотіла прочитати цю книгу, і нарешті, можу поділитись відгуком була готова до безмежного страждання та суму в книзі, проте відчуття після прочитання абсолютно протилежні. саморуйнування головного героя прослідковується з кожною сторінкою, все сильніше та сильніше. книгу можу радити поціновувачам японської культури та любителям феномену цієї літератури. тим, хто любить розбиратись в причинно-наслідкових звʼязках та розуміти людську сутність, сенс суспільства мені дуже сподобалось кілька фраз з цієї книги, має місце для роздумів.