ох, це було так незвично, загадково, та унікально за своєю атмосферою й самою історією. я відчуваю, що це зовсім інший рівень фентезі, бо це не було схоже ні на що, що я читала раніше, і ідея абсолютно прекрасна я так відчула головних героїв, складність їхніх життів, виборів, становищ і соціального тиснення. це було дуже гарно, легко до прочитання, хоча друга половина є напруженою та містить важкі сцени та тригери, але все-таки.. це було дуже добре

Уявіть світ, в якому книги — це не вигадана кимось реальність, а справжні людські спогади, назавжди віддані з тих чи інших причин. Вони були занадто болючими, щоб пам'ятати, чи занадто цікавими — за них дорого заплатять, а вам якраз треба гроші, або ж вас змусили їх віддати, бо ви знаєте те, чого не слід. А палітурники — це люди з даром оправлення, які можуть стерти ваші спогади та помістити їх у книгу. Звучить цікаво, чи не так?? ? Саме у такому всесвіті живуть герої книги "Палітурник". І, як на мене, це дуже цікава тема, я ще не зустрічала чогось подібного. Головний герой Емметт стає учнем палітурниці, хоча й сам не в захваті від цієї ідеї, але від долі не втечеш. Хлопець намагається зрозуміти, що ж означає оправляти людей та як йому цього навчитися. Але зовсім не здогадується, що його власне ім'я написане на одній з книг, а це означає, що його також колись оправили, і частина його спогадів була забрана... Мені дуже сподобалася ідея оправлення та сюжету, в якому фокус буде на учневі палітурниці. Авторка заморочилася над прописаними всесвіту, як тут усе працює з такою магією, як її можна використовувати на благо, і як можна на цьому паразитувати. Але після 1/3 книги увага змістилася з палітурництва та любовну лінію, і, чесно кажучи, ось тут я й заплуталася... ❤️‍?Я безумовно зацінила цю частину, історія кохання класна, хоча мене й збісило трошки оце: "І він мене поцілував. *** Коли ми застібали сорочки..." Ааааааа, ну за шо, можна було хоч поцілунок нормально описати) Але чим далі я читала, тим більше думала про те, що авторка занадто замахнулася як для однієї книги. У мене виник якийсь дисонанс: з одного боку було багато затягнутих сцен, і я б скоротила їх трохи, а з іншого, у нас було дві центральні теми: про палітурництво та історія кохання, і ні та, ні та, не здалися мені достатньо розкритими ??‍♀️ У мене не було бажання читати й не відриватися, от чогось не вистачило, щоб затягнути мене до кінця. Крім того, здавалося, що головний герой у першій та другій частині — це якісь зовсім різні люди. Можливо, це через оправлення, яке він пройшов. Але я не могла позбутися думки, що від нього зовсім різні вайби випромінюються. А ще я чомусь уявляла того героя, що блондин — брюнетом, а брюнета — блондином. Не знаю, що зі мною не так, але знову ж таки: в блондина був вайб брюнета, а в брюнета — блондина! Скажіть, що ви розумієте мене, і я не зійшла з розуму? Не знаю, чи рекомендуватиму цю книгу всім-всім, але якщо вас цікавить фентезійний елемент, то варто спробувати. Ця історія якраз підходить під погоду за вікном: дощ, мряка, холод... але з чашечкою чаю та приглушеним світлом лампи буде якраз те, що треба?

Багато історій припадають мені до смаку, але не всі потрапляють в саме серце. Колись туди потрапила книга "Мрійник Стрендж" (перечитала понад 10 разів), але тепер там ще й "Палітурник"❤️ А тепер розкажу детальніше. ? Уявіть світ, де ваш найгірший спогад можуть назавжди стерти з пам'яті, заховав його у книгу. Такими справами займаються палітурники, яких одні вважають лікарями душі, а інші — відьмами чи ледь не демонами. У такому світі живе Еммет Фармер. І одного дня він отримує запрошення на навчання до палітурниці. Через стан здоров'я він змушений погодитися. Але те, що спочатку здається прокляттям, насправді виявляється спасінням. ? Вся історія поділена на 3 частини. Структура продумана доволі хитро, адже у першій частині ви будуєте припущення, які вже в другій розлетяться на друзки. Сюжет не те щоб заплутаний, а ніби як із секретом. Таємниця на таємниці. Попри те, що атмосфера книги похмура, у мене це не викликало меланхолії, навпаки, збудило інтерес. На 360 с. я зрозуміла, що взагалі не хочу, щоб книга закінчувалася. Але було важко відірватися, тож я прочитала її за два вечори? Не знаю, як то зробила авторка, але я ніби сама була в історії, відчувала геть усе. І, не буду брехати, таки плакала двічі. Сама магія оправлення викликала в мене змішані емоції. В одній ситуації ти розумієш, що то було на благо, а вже в іншій вважаєш це злочином проти людської душі. Думаю, таким і був намір авторки — показати, як благородна справа може бути злом в неправильних руках. Хоч ця історія повниться незвичною магією та таємницями, щоб зачарувати книголюбів по всьому світу, це впершу чергу неймовірна історія кохання. Вона скромна, невибаглива і шалено зворушлива. Боротьба Еммета. Боротьба Луціана. Вибір пам'ятати все, навіть найболючіше, ніж назавжди забути найдорожче. Фінал так розбурхав мої емоції, що я сміялася і плакала водночас. "Палітурники" — це гарно продумана, добре структурована, чудово написана та глибоко ніжна історія. Це та книга, яку я ніколи не забуду і ще не раз перечитаю, тому й вам раджу?

Книга поділена на 3 частини: - перша мені була тягучою, здавалося, що майже нічого не відбувається і просто нічого не ясно (якщо б це не була книга-мандрівка, я скоріш за все кинула цю книгу) - а ось друга та третя частини, були яскраві, милі місцями, страхітливі, наповнені чуттєвими почуттями, а також сумом. і ці частини більш динамічні, і саме вони вплинули на моє враження. Часом хочеться забути якусь частину минулого і жити так, ніби чогось ніколи не було в житті. Та чи не заберемо ми так справді важливі уроки з минулого, важливі спогади, навіть якщо вони болючі, чи може ми віддамо останні щасливі моменти з близькими чи коханими? Чи не втратимо ми частину себе, коли наші спогади будуть оформлені в книгу? Бо життя без спогадів — це життя без свого Я, без людей, без пригод, без краси світу — це просте існування порожньої оболонки. В цій книзі мене бісили багатії, які використовували палітурників, щоб приховати свої злочини, і завжди були безкарними. Люди навколо них страждали. Робота палітурника може бути як благом, так і покаранням. Також самі палітурники не завжди є тим хто допомагає, часом вони так само як і багатії вчиняють найгірші злочини.

Не схоже ні на що прекрасне і чуттєве фентезі... На початку варто лишень влитися в сюжет, а потім він понесе тебе течією магії, загадок, кохання, болю і щастя ?️ Книжка поділена на три частини: ⭐ Перша знайомить нас із Емметом і вводить у курс справи зі світобудовою і магією. ⭐ Друга - ті самі спогади Еммета, які оправили. Найчуттєвіша і найкраща частина. Тут розвиваються його стосунки з Луціаном. Яке ж у них справжнє кохання. Я сміялася, раділа і сумувала♥️? ⭐ Третя (від імені Луціана) - нарешті все стає на свої місця. У цій частині ми нарешті зрозуміємо, чи варто воно того - стирати навіть найболючіші спогади? Яке воно із себе щастя? ✨Щастя може бути таким простим✨ Персонажі такі реалістичні. Авторка викриває найтемніші сторони людської душі, вплив суспільства на життя, кохання (адже наші головні герої - юнаки, які пізнали істинне і чисте почуття)... Ця книжка розіб'є ваше серце на уламки, а потім дбайливо збере і зцілить ?? ✨Хай у темряві твоїй буде тихо, а світло хай прийде раніше, ніж потрібно✨

?- Ви оправляєте... людей. Ви перетворюєте людей на книги. - Спогади, не людей. Ми беремо спогади і оправляємо їх в палітурку. Будь-що, що люди не можуть витримати. Будь-що, з чим вони не можуть жити. Ми беремо спогади і кладемо їх туди, де вони більше не принесуть школи. Оце і є книги.©️ Уявіть, що у світі, де ви живете, є можливість стерти власні спогади. Що б жахливе не сталося, які б лиха не настигли, варто лише прийти до палітурників, дати згоду на оправлення і почати життя з чистої сторінки. Здавалося б, це чудова можливість, але багаті та впливові люди перетворили її у розвагу. Вони не лише приховують власні злочини, оправляючи жертв, а ще й купують їхні книги, щоб повторно пережити "гострі відчуття". Хворобливий сільський юнак Емметт Фармер влаштовується підмайстром до дивакуватої і відлюдькуватої палітурниці Середіти. Хлопця давно тягнуло до книг, він із цікавістю пізнає основи ремесла, оволодіває навиками, але навіть не підозрює, що і сам оправлений. Для мене ця книга цінна в першу чергу тим, що авторка спробувала провести чітку розмежувальну лінію між злочинами на сексуальному підґрунті та ЛГБТ-стосунками. Можливо вже досить виганяти бісів із квір-людей? Можливо варто виявляти і знищувати справжніх демонів та монстрів?