Моя любов до книжок про вампірів почалася саме з цієї класики. Хоч було трохи важко звикнути до стилю автора (через листи, щоденникові записи та газетні статті), але "Дракула" постійно тримав у напрузі та був дуже образним. Один із найкращих творів класичної готичної літератури, до якого я ще не раз повернусь із великим задоволенням.
Роман, що сформував канон вампірського міфу й вплинув на безліч творів ХХ–ХХІ століть. Атмосфера страху, напруга й багатоголосна форма оповіді роблять книгу захопливою й сьогодні. Не дивно, що історія неодноразово оживала на екрані: серед найвідоміших екранізацій — «Носферату» Мурнау та «Дракула» Копполи. Це класика, без якої неможливо уявити історію жанру жахів
Я нічого не очікувала перед прочитанням, але отримала чудові враження. Виклад історії здебільшого у форматі листів або записів у щоденнику. Також зустрічають приємні описи природи та їжі, вони не надто великі і тільки підкреслюють красу або ж моторошність середовища. Я це зазначаю, бо зараз на такі описи виділяють надто мало або забагато тексту, класика є класика. Історія має повільний темп, не всім це подобається, проте мені здається, що інакше книга б втратила свій шарм. Ну і на останок, ця історія справді лицарська та не применшує жіночих персонажів. Теперішні твори можуть мати слабкий сюжет, бо персонажі можуть робити нелогічні дії або бути "всесильними", це абсурд, проте тут група ключових героїв вміло застосовують інтелект та всі надані можливості. Справді неймовірна історія!
«Дракула» — це такий собі ранній хорор-серіал у форматі листування. Трохи щоденників, трохи звітів лікарів і, звісно, купа «О боже, яка вона ніжна і чиста!». Сам граф — чемний господар, який пропонує вечерю (щоправда, без себе за столом), але водночас постійно нишпорить ночами і має дивні харчові звички. Головний сюжет: група чоловіків бігає за вампіром через пів Європи, паралельно читаючи моралі своїм жінкам. А ті, до речі, встигають бути мудрішими за всю компанію разом. Отже, «Дракула» — це класика: трохи лячно, трохи смішно, дуже багато пафосу й зубів.
Класика готичної літератури, яка готова вразити та налякати навіть найвибагливіших читачів ХХІ століття! Атмосфера та всі ваші уявлення про Дракулу викладені вже на перших сторінках, тому не думайте, що зможете відкласти до середини! Тут і часник, і розп'яття, і блідий граф з орлиним носом, що спить в труні — коротше кажучи, всі ваші стереотипи гарно прописані на сторінках цього шедевру (до речі, саме Стокер їх і популяризував, адже наслухався цього від друзів з цього регіону)! Кожен герой настільки гарно прописаний, що смерть когось з них переживаєш особливо, навіть когось другорядного! Можливість дивитись на ситуацію з різних боків (тут: і газети, і щоденники, і телеграми різних людей) - це взагалі бомба. Персонажів хоч і небагато, але саме їхня злагодженість довела їх до успіху. Останні сторінки читаються прямо з широко-розплющеними очима через велику кількість сюжетних поворотів. Не все так однозначно =) Кінцівка, хоч і дуже швидка, може навіть і трохи вирвана з контексту, та з одної сторони трохи засмутила (в плані емоційного її складу), а з іншої настало полегшення стосовно того, як складеться доля інших героїв далі. А про це ви прочитаєте у фінальних примітках від самого Стокера! Книжка — точно про те, як злагоджена робота доведе до успіху, на які б ризики не треба було йти. Моя оцінка RDT - 9/10. Книга прекрасна, навіть її чималий обсяг стане для вас непомітним в поривах емоцій! Проте, не позбавлена одного великого мінусу — іноді надто нереалістичними вже є діалоги. Але, це явно не усуває її з мого топу найкращого прочитаного за останній час. Окремо хочу відмітити гарне видання Nebo BookLab з кольоровим зрізом та приємним форматуванням. Сторінки — це взагалі любов, вони самі по собі лежать і не треба їх тримати до оніміння пальців =)
Котолог
