Антті Туомайнен

Якась недолуга книга. З одного боку задум непоганий, головний герой дізнається, що скоро помре, адже його хтось повільно труїть, дружина зраджує, конкуренти намагаються відібрати бізнес. Тож він намагається з усім розібратись поки живий. Мені не сподобалась кінцівка, абсолютно неправдоподібна та висмоктана з пальця. Мотивація персонажів нульова, взагалі характери не розкриті, та ще й убивства всім сходять з рук.

Анонім

Ця книга - несподівана подорож у світ, де смерть і життя переплітаються найтоншими нитками. «Чоловік, який помер» не просто детектив чи трилер, це історія про пам’ять, втрати і те, як минуле може впливати на наше сьогодення. Тонка психологія персонажів і несподівані сюжетні повороти тримають увагу до останньої сторінки. Тут немає гучних вибухів, але є глибина і справжня емоційність. Рекомендую тим, хто цінує неспішні, але продумані історії з елементами загадки.

Анонім

Детектив з ноткою абсурду. Головний герой дізнається, що неминуче помре від отруєння чимось незрозумілим. Тепер, йому потрібно дізнатися: хто його отруїв та навіщо? Що йому робити із залишком відведеного часу? Попри те, в героя є свій грибний бізнес, який от-от зруйнується через нових конкурентів. Ризиковані кроки і наслідки. Мені сподобались роздуми головного героя про життя і смерть. Як він змінив своє ставлення до всього. Як він ладнає свої справи і реагує на деякі події, які в іншому б випадку, він би вирішував зовсім по іншому. Тут немає гостроти або напруги, і все ж, книга до останньої сторінки не відпускає. Це як кіно на вечір, часом абсурдне і комічне. Доводилося просто кліпати очима (що щойно сталося?) Але, от щоб я прям сміялася чи посміхалася- ні, цього не було. Я очікувала чогось більш гострого і чорного. Героя постійно намагаються штрикнути чимось гострим😂 І саме ці сцени і їх розвʼязки просто 😳 Як так? Читається дуже швидко і легко, немає занудних описів чи чогось непотрібного. Для мене цей жанр новий. По відчуттях, ніби Бакман і Еркюль Пуаро вирішили зайнятися грибним бізнесом 😅 Мораль від книги для мене - здається, щоб почати жити, треба померти. Доволі непогано, але все ж, не моє. Можна легко прочитати за день.

Анонім