Алан Рікман

Давайте одразу - це не та книга, яку треба оцінювати. Це не історія, не біографії, це саме щоденники реальної людини: дата - запис. Все)
Думаю, це важливо зазначити, бо бачила відгуки, де багато хто писав, що їм було нудно читати)

Але я скажу інше.
Я кайфонула! Я дуже повільно розтягувала ці мемуари і читала їх тоді, коли мозку хотілося відпочити від якихось насичених подіями історій. Мені завжди цікаво знайомитися з думками та життям відомих особистостей і зазначати, що вони такі ж самі звичайні люди, як і ми з вами 😌
Було відчуття, наче я слідкую за життям мого давнього друга)

Багато цитат запало мені в душу (і у нотатник теж 😅). Інтелектуальний гумор - це те, що супроводжує ці щоденники весь час 🫶🏻
В кінці буде лірично, а ще "шалено, глибоко, іронічно, щиро. Де не кожен день - свято, але кожен - життя" 💫

Тому, якщо готові до такого відпочинку - купуйте, читайте і знайомтеся ближче не тільки з геніальним актором, але й з чудовою людиною)

ЗАзирнути залаштунки британського театрального та кіножиття. Швидко пересуватись між зйомками. Таксі-Кінгс-Кросс-аеропорт-літак-інший кінець світу. а за три дні - знову те саме тільки назад. До Лондона.
Я прожила з актором ці роки, які він описував. І ні, ви не знайдете в книзі багато фактів про зйомки Гаррі Поттера. Навіть більше - він хотів це все кинути. Піти з проєкту, який для нього був ярмом на шиї.
Ця книга ТОЧНО не для шанувальників ГП (Вам до Тома Фелтона). Точно не для тих, хто знає актора виключно за роллю Северуса або ж "мудака з "Міцного горішка".
Кожну свою роботу він ставив під сумнів. Не згадаю, чи був взагалі задоволений хоч одним своїм фільмом, театральною постановкою. Дуже самокритичний. Хоча критику відхоплювали, насправді, всі навкруги)
Добрий Грінч. Саме така думка була в моїй голові.
З Аланом Рікманом цікаво було гуляти вуличками Лондона, відвідувати Савой чи йти за покупками до Селфріджес. Обирати колір стін в будинку чи вирушати в їхній з дружиною італійський будиночок. Не висипатись через ранні підйоми та сидіти в образі чарівника годинами і чекати свого виходу в кадр. Виходити на червоні доріжки, а потім тікати з прем"єри чорним ходом.
Дякую, містере Рікмане. Не дивлячись на деяку недооціненність світом Вас як актора, Ваші щоденники достатньо глибоко розкривають Вас, як людину.