Ця книга змусила мене багато разів відчути дежавю, але прочиталась на одному подиху.
Трилер з двох ракурсів: серійника і судмедекспертки, що розслідує його вбивства - трохи більш зацікавлено, ніж мала б.
Тобто, відразу відомо, хто вбивця, і досить швидко стають зрозумілими його мотиви.
Саме на цьому етапі дежавю було найсильнішим, бо перша частина книги доволі клішована - але завершиться вона досить неочікуваним поворотом.
Та читати було цікаво навіть тоді, коли все здавалось очевидним і передбачуваним - бо оце протистояння героїв дуже напружене, є класні гачки і напівнатяки, оповідь стрімка і динамічна. Дуже кортить побачити, як саме все обернеться.
Тут, до речі, відразу спойлер: до кінця так і не побачите, бо це лише перша частина серії🙃 Але певна завершення буде, хай і на напівслові.
Оповідь трохи сухувата, уривчаста і відсторонена, що створює ефект затуманеної свідомості. Специфічний стиль, але в цьому щось є.
Багато згадок про реальних серійників - мабуть, тому, що авторка веде кілька подкастів про трукрайм і глибоко в темі. Це, до речі, теж відчувається - з деталями вона працює чудово, особливо з анатомічними😳, але не тільки; історія здебільшого вийшла дуже реалістична.
В книзі кілька разів згадуються книжки про Ганнібала Лектера, і власне в сюжеті можна простежити певне наслідування - по більшій частині «Мовчання ягнят», але не тільки.
Наприкінці книги є плейліст, родзинка якого в тому, що це музика, під яку вбивця робив свої справи🙂 Доволі атмосферно, можна читати відразу під музику, щоб проникнутись глибше😁
На продовження чекаю, бо незважаючи на невибагливість сюжету, це було захопливо і чіпляюче.