Відколи Пунпун вирішив з’їхати від дядька, на його плечі звалилося значно більше проблем. Орендуючи маленьку квартиру з гамірними сусідами, гнучи спину на жалюгідних підробітках, одноманітно проводячи день за днем, він потроху втрачає сенс життя, а разом із ним — здоровий глузд. Друзів у Пунпуна немає, від контакту з батьком — користі нуль… Залишається лише лежати на підлозі з одним-єдиним бажанням — не прокинутися завтра.
Загнутись у такому антуражі — справа часу. Але хтозна, може, Пунпуну вдасться повернути надію, зустрівшись із особливою людиною?
Котолог
