Це просто вау. Манга відразу шокує читача, але все одно добряче затягує. Тяжка соціальна драма, яка показує життя таким яким воно є: дорослішання, підлітково-дитяча закоханість, гарні та погані батьки, гарні та погані партнери, гарні та погані діти. В центрі всього - неймовірно милий Пунпун.
І неможливо оминути увагою неймовірну мальовку. Вона гарна, візуальні прийоми унікальні, перетворюючи мангу на справжній арт-гаус. Без сумніву читатиму й надалі)
Анонім
Написане на сторінках розтрощить вас. Місцями буде важко дихати, буде бажання кинути манґу в стіну від несправедливості.
Але вона варта уваги, вона розбиває серце
Це однозначно історія тільки для дорослих. Не дарма є позначка 18+
Манґа місцями жорстока, місцями дуже відверта, іноді не зрозуміла, важка, химерна, але це ода неспокою, яке вселяє суспільство.
«Останнім часом я бачу сон...
Так часто, що вже й не певен, чи цей краєвид мені теж не сниться.
День за днем реальність усе тяжче відрізнити від сну»
З перших сторінок історія затягує нас в роздуми головного героя.
І це наскільки глибоко, що починаєш задумуватись сам, чи справді я не перебуваю в сні
«Зрештою, якщо вже прокинувся, отже, я досі існую»
«Людина живе, а значить, її існування приносить користь. Тільки-от ми не завжди її помічаємо»
Цю манґу хочеться розібрати на цитати і постійно нагадувати соб про важливість помічати щось хороше в собі.
Ми бачимо розповідь 10-річної давності і часу в нас для цього вдосталь. Історія чіпляє, не дозволяє відкласти її.
«Як далеко в минуле ми повернемося?»
Анонім
Що ж. Нарешті маємо ще одну завершену серію. Соланін від Ініо Асано, видавництва Наша Ідея.
Важко описати про що Соланін від Ініо Асано. Бо його треба пережити, і важко сказати про нього без спойлерів. Якщо коротко то це янгадалт про дорослішання та пошуки себе. Також зав'язано на учасниках гурту та їхнього життя.
Якщо ж більш розлого, то все що сказане вгорі плюс рівна кількість депресії, емоції, суму та неймовірних почуттів коли читаєш. Які прям по синусоїді грають.
Малюнок як завжди крутий, тут більше сказати нічого. Хіба що місцями схожі обличчя з інших робіт. Але до цього вже звик.
Неймовірно круто, що українське видання окрім самої манґи Соланін містить також 2 додаткових ваншоти — В очікуванні весни (2010 рік) та Епілог (2017) які були написані автором пізніше.
Анонім
