Ініо Асано

Ця історія справді не була для мене простою. Сюжет історії не лінійний. Автор описує різні часові проміжки й історії різних людей, які так чи так повʼязані. І щоб все зібрати докупи, як пазл, потрібно бути дуже уважним і звертати увагу на всі дрібниці, які заховані в історії.
⠀
Сюжет можна описати просто і коротко. Історія крутиться навколо Веселкового поля, де є тунель. Одна з учениць розповідає історію про те, що в ньому живе монстр. І якщо йому не принести жертву, то він знищить весь світ. Нажахані її оповідками, діти вирішують саму Аріе скинути в той тунель. Дівчина вижила, але понад 10 років перебуває в комі. Минуло багато часу, а всі, хто так чи так був причетний до цього інциденту, не може знайти свого місця в житті.
⠀
Звучить зрозуміло, та сама історія не проста. У ній автор змальовує сутності людей, які можуть бути дуже гнилими й жахаючими. У цій книзі й зґвалтування, й вбивства, й булінг. Історія має дуже похмуру атмосферу, яка передається, зокрема і через ілюстрації — чіткі, грубі лінії, багато чорного кольору, серед яскравого — тільки метелики, але що ж вони означають? Вони додають історії символу містичності, релігійності. Чи справді в тому тунелі живе монстр, чи це символ, образ, який використав автор, щоб показати, як люди жахливими вчинками себе знищують?
⠀
Крім того, символізму в книзі додає й імʼя однієї з головних героїнь — Аріе, яке з японської міфології означає монстра.
⠀
Скажу чесно, мені історію було важко зрозуміти. Вона багатошарова, із символами. Не завжди я вловлювала все, що відбувається, а інколи — плуталась в персонажах. Це через те, що часом автор додає в сюжет якісь незначні, на перший погляд деталі, які потім можуть стати важливими, і головне — не загубити їх.
⠀
Манґа вражає не так історією, як тим, що автор у неї заклав, які сенси хотів показати.
⠀
Тож вона справді заслуговує на високу оцінку, але я розумію, що ця історія може сподобатися не всім.

«Соланін» показує пару закоханих людей у ​​вирішальний момент їхнього життя. Той неминучий момент, коли раптом виявляєш невпевненість в собі та невпевненість щодо свого майбутнього, той момент коли усвідомлюєш, що тобі уже 20 і ти зовсім не розумієш, що повинен робити зі своїм життям.

Ця історія показує всю крихкість життя молодих людей, їх тривоги і нетерпіння. Це історія про циклічність людських проблем: робота, гроші, друзі, хоббі, кохані, думки про «зараз», страхи про «потім», гордість, поступки і знов самотність…

Це історія про непевність життя. Про розуміння того, що «як було» вже не буде, і потрібно брати на себе відповідальність і будувати своє нове самостійне життя.

Незважаючи на ці депресивні теми, головна ідея книги проста: цінуйте моменти, насолоджуйтесь тим часом, коли ви справді відчуваєте себе живим.

Можливо, я маю дещо упереджені думки щодо цієї історії, оскільки мені самій трохи більше 20, проте ця книга справила на мене сильне враження. Автор зміг вловити і вдало відтворити настрій тих років, коли тобі 20: невизначеність, пошуки, страхи, ризики і сумніви із якими стикається людина, яка закінчила університет і вступає в доросле життя. Людина, яка раптом виявляє, що реальний світ не такий простий, а робота, яку вона думала, що хоче насправді не така, як очікувалося. Людина, якій страшно думати про решту життя, обирати між «простим, стабільним, але нещасливим майбутнім» та «складним, ризиковим, проте кращим життям».

Часто нам потрібна неабияка сміливість, щоб змінити своє життя. Автор ніби наштовхує читача на це, запитуючи: хто ти? Ким хочеш бути? Ти щасливий? Що так щастя? Що ти готовий зробити заради свого щастя?

Тож «Соланін» — це історія про життя. Про буденність, страхи, сумніви, надії, мрії, про вічні теми дорослішання та пошуку себе, про прощання з минулим. Водночас це історія про погляд в майбутнє, яке починається зі слів «а чому б і ні?»

Ініо Асано вважається одним із найбільш шанованих мангак у Японії. Важко повірити, що він створив цю історію у віці приблизно 24 років. Важко повірити, що він зробив це саме у той момент, коли сумнівався щодо здатності досягти успіху в індустрії манги.

Соланін, безумовно, одна з найкращих манг, які я коли-небудь читала. Це чудово створена історія зі своїм характером, шармом і індивідуальністю. Я відчувала усі емоції, гортаючи ці сторінки, і жодна інша історія не викликала у мене стільки сліз. Хоча це начебто депресивна історія, але послання, яке Ініо Асано транслює через історію, — воно про наполегливість і надію.

Головна героїня Мейко — мила дівчина. Вона закінчила університет декілька років тому, працює в офісі, та встигла дещо усвідомити – їй нудно. Місце в житті, яке вона займає, не зовсім відповідає тому, чого вона хоче. Ця ситуація змушує її засумніватися у тому, як і навіщо вона живе. Її історія – це та історія, через яку в той чи інший момент і в тій чи іншій формі проходить кожна людина.

Те, що Соланін уособлює, — це численні незахищеності, з якими стикаються молоді люди після потрапляння до великого відкритого світу. Незалежно від того, чи боретеся ви за свої мрії, чи ризикуєте й робите поганий вибір серед хороших — життя повне несподіванок і поворотів. Коли ми ростемо та дорослішаємо, шукаємо власне майбутнє, яким би невизначеним воно не було, нам потрібна впевненість у тому, що не знати чогось чи робити помилки – це нормально.

Книга також занурюється у голови хлопця Мейко та її друзів з університету. Усі приблизно одного віку, і хоча вони займаються різними речами, але усі однаково сумніваються в житті, його сенсі та тому, чого саме вони хочуть. З такою кількістю ідей і думок героїв завжди знайдеться момент, який ви можете приміряти на власне життя.

На додаток до бездоганного оперування словами, Асано ілюструє свій роман приголомшливо намальованими зображеннями.

Соланін – це чиста магія, яка не може не привернути вашу увагу. Я прочитала всю мангу всього за кілька годин, тому що не змогла змусити себе відірватися від неї. Коли ви по-справжньому відчуєте героїв та їхнє життя, ви ніколи не забудете їх, і вони назавжди залишаться у вашому серці.

Манґа, з якою спочатку ви будете усміхатися і бачити багато спільного з собою, а потім - плакати й сумувати.
⠀
Трішки детальніше розкажу про кожен том, бо викликали в мене різні емоції.
⠀
Перший том - це весела історія про звичайне життя двох молодих людей Мейко та Танеди. Вони після університету починають жити разом, ділять спільний побут. Але згодом Мейко вирішує звільнитися, хоч саме вона фінансово забезпечує родину. З цього починаються пошуки себе та своєї мети в житті, водночас із намаганням зберегти стосунки.
⠀
У першому томі на читачів чекає розкриття тем: пошук роботи, яка буде приносить задоволення; вибір між грошовим забезпеченням чи творчою роботою; пошук свого я; дорослішання; побудова стосунків; переїзд до великого міста; слідування за своєю мрією.
⠀
Багато думок Мейко і Танеди в першому тому мені відгукувались. Здається, я зараз проходжу схожі етапи в своєму житті, тож це не дивно. Водночас початок мене веселив і був загалом доволі «побутовим», чого не скажеш про фінал першої частини - він розбиває серце 💔
⠀
Тож на виході ми отримуємо щемливу історію кохання, яка точно зворушить і не залишить байдужим.
⠀
Другий том по атмосфері був мені геть іншим - ніякої веселості. Історія наповнена гіркотою, болючими спогадами. Водночас у ній продовжується тема повсякденного життя. Розкрито питання про те, що відбувалось в житті героїв після подій, які описані в першому томі.
⠀
Відзначу також дуже гарну мальовку. Вона естетично приваблива та чітка. Кожен герой в достатній мірі розкритий через зображення різних спектрів емоцій на обличчях. Водночас на читача тут чекає багато ілюстрацій побутових речей та самого міста.
⠀
Я ще раз переконуюсь, наскільки чуттєва японська культура і як японські митці, письменники чуттєво і тонко відчувають цей світ, показують різні його грані в, здавалось би, звичайних темах. Це просто неймовірно, як за допомогою ілюстрацій та невеликої кількості слів можна передати стільки всього!

Манґа, з якою спочатку ви будете усміхатися і бачити багато спільного з собою, а потім - плакати й сумувати.
⠀
Трішки детальніше розкажу про кожен том, бо викликали в мене різні емоції.
⠀
Перший том - це весела історія про звичайне життя двох молодих людей Мейко та Танеди. Вони після університету починають жити разом, ділять спільний побут. Але згодом Мейко вирішує звільнитися, хоч саме вона фінансово забезпечує родину. З цього починаються пошуки себе та своєї мети в житті, водночас із намаганням зберегти стосунки.
⠀
У першому томі на читачів чекає розкриття тем: пошук роботи, яка буде приносить задоволення; вибір між грошовим забезпеченням чи творчою роботою; пошук свого я; дорослішання; побудова стосунків; переїзд до великого міста; слідування за своєю мрією.
⠀
Багато думок Мейко і Танеди в першому тому мені відгукувались. Здається, я зараз проходжу схожі етапи в своєму житті, тож це не дивно. Водночас початок мене веселив і був загалом доволі «побутовим», чого не скажеш про фінал першої частини - він розбиває серце 💔
⠀
Тож на виході ми отримуємо щемливу історію кохання, яка точно зворушить і не залишить байдужим.
⠀
Другий том по атмосфері був мені геть іншим - ніякої веселості. Історія наповнена гіркотою, болючими спогадами. Водночас у ній продовжується тема повсякденного життя. Розкрито питання про те, що відбувалось в житті героїв після подій, які описані в першому томі.
⠀
Відзначу також дуже гарну мальовку. Вона естетично приваблива та чітка. Кожен герой в достатній мірі розкритий через зображення різних спектрів емоцій на обличчях. Водночас на читача тут чекає багато ілюстрацій побутових речей та самого міста.
⠀
Я ще раз переконуюсь, наскільки чуттєва японська культура і як японські митці, письменники чуттєво і тонко відчувають цей світ, показують різні його грані в, здавалось би, звичайних темах. Це просто неймовірно, як за допомогою ілюстрацій та невеликої кількості слів можна передати стільки всього!