Корній лишає позаду безталанне існування і віддається інтуїції, бо відчуває: попереду щось важливе й потрібне, хоч поки незбагненне. Невдовзі чоловік потрапляє у магічне безчасся, де стикнеться зі страшними родинними таємницями.
Подібне відбувається з Олесею – синхронно, адже історії їхніх сімей поєднані не лише тісним зв’язком душ, а й дзеркалом, що є свідком усіх трагедій і проклять. Блукаючи стежками правічного лісу, оповиті магією безчасся, у пошуках одне одного споріднені душі долають свій найважливіший Шлях.
Нацкешбек
Котолог
