Осип Турянський (1880–1933) — один із найтрагічніших голосів української літератури, автор, чия душа пройшла крізь темряву війни, але зуміла зберегла світло слова.

Його твори — справжні документи епохи. Вони сатиричні і гострі («Боротьба за великість», «Курка»), де за комічністю криється болісна правда про дріб’язковість, байдужість і безглуздість існування людини. Глибоко філософські, як експресіоністична повість-поема «Поза межами болю», написана після пережитого жаху Першої світової війни та сербського полону, в якій уже й замовкають гармати, але ще довго говорить біль. А також ліричні й патріотичні.

Останній твір автора роман «Син землі» — це прониклива розповідь про нерозривний зв’язок людини з рідною землею, природою, мовою свого народу. Це твір про красу, що лікує, про любов, що зцілює, про пам’ять, яка дає коріння та є осердям і опертям для людського духу. Про людину, яка хоч і виростає із землі, однак душею сягає неба.