Ця книжка - одне з найяскравіших свідчень про жорстокість Першої світової. Її називають книгою-болем і це не безпідставно. Коли читаєш, то буквально відчуваєш всі ті страждання, що їх переживають герої. І нема порятунку - одна лише задубіла смерть серед снігу балканських гір. Один з творів класної літератури, який зобов’язаний прочитати кожен
Анонім
«Важливий текст, що міркує, як воно — бути людиною в нелюдських умовах.» (Р.Семків)
Повість-поема не має особливого динамічного сюжету, бо вона є суцільна емоція, крик болю. Вона розповідає про сім товаришів, військових полонених під час Першої Світової війни, що відбились від конвою, та намагаються вижити під час морозу в албанських горах.
Роздуми, спогади, галюцинації людей перед жахливою смертю. Що ми робимо на цій війні? Навіщо ми тут? Як там наші рідні та чи живі вони ще? Чи ще залишилась в нас всередині іскра людяності чи вже назавжди погасла під шаром звірячості та злості?
Книга маленька, але дуже важко емоційно читалась, до цього потрібно готуватись.
Анонім
