Осип Турянський

Історія про семеро військових, яким вдається втекти до льодової пустки, ховаючись від конвоїрів. Вони тікають від смерті, от тільки чи справді вони змогли втекти?

Розповідь ведеться від військового, що вижив, який на власні очі бачив повільну та холодну смерть своїх побратимів та друзів. Сидячи за згаслим багаттям, він бачитиме, як життя почергово покидає тіло кожного товариша… Спочатку одного, потім іншого, поступово підкрадаючись до оповідача…

“Серед тих облич, подібних до обличчя смерті, лиш очі мерехтіли дивним огнем і безмежним бажанням життя.”

Книжка стає ще важчою, коли приходить усвідомлення того, що автор поміж сторінок заховує також пережиті миті свого життя. Осип Турянський писав твір, проживаючи часи однієї війни, а ми читаємо його творчість, проживаючи часи іншої війни…

Цей твір не буде романтизованим дійством тогочасного періоду. Він просякнутий болем та стражданням людей, що були змушені тікати від смерті назустріч іншій. Він сірими кігтями шкрябатиме серце, описуючи розмисли героїв про життя та гуманність, яка наперекір голоду не зникає із взаємодії персонажів.

Турянський уже одною назвою готує читача до того, що буде боляче.

У цій збірці не лише повість "Поза межами болю", а й "Син землі", і ще оповідання.
Тому по порядку.

"Поза межами болю" розповідає про кількох військових під час першої світової війни, які воювали на боці Австро-Угорської імперії. Знову ж таки, за що і чому треба було вмирати українцям у далеких землях - питання риторичне. Хто б їх питав. Імперія є імперія. Холод, голод, галюцинації, страждання і спогади про родину чергуються у невеликій повісті. Написана від першої особи, вона викликає ще більше співчуття і болю уже у читача. Ця автобіографічна поема була написана в 1917 році в таборі військовополонених в Італії.

"Син землі" мені сподобалася більше. І через тему, і через більший обсяг твору, і через стиль. Експресивний роман у стилі романтизму прекрасно-класичний: він - сильний і розумний, простого роду, вона - красива, розумна, добра і знатна граф'янка. Проти них шляхта і підступні ревнощі. Він називає її мавкою, вона його - лісовиком. Ідилія на фоні природи - і соціальний роман про несправедливість у житті бідних селян, обдурених хитрою знаттю.

Хто любить історії кохання у книгах - зверніть увагу на цю пару.

Оповідання тяжіють до соціальної тематики, і підкреслюють стиль автора.

Дуже болючий і сильний твір, але читати потрібно, це про нас, про українців. дуже рекомендую

Не вірте, коли вам кажуть, що в Україні немає своїх Ремарків. Вони були (і зараз є).

Неймовірної сили приклад комбатантської прози. Чесний, відвертий, такий, що робить боляче.

Хто знав про цей твір за часів совка? Так отож